Ухвала суду № 30065565, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2013 р. м. Київ К/9991/78231/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представників позивача Олейнікова Є.В., Романенка О.А., Щербака О.Г., відповідача Цюрупи Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-11633/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 14.08.2012 № 0007742202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 7 483 477,00 грн., у тому числі 6 527 422,00 грн. -основний платіж, 956 035,00 грн. -фінансові санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 03.10.2012 адміністративний позов задоволено повністю.

Судове рішення першої інстанції обґрунтовано тим, що податковий кредит позивач сформував правомірно з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Апеляційний адміністративний суд постановою від 06.12.2012 судове рішення першої інстанції скасував та у задоволенні позовних вимог Товариства відмовив.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, то вони є заповненими з порушенням встановленого порядку, у зв'язку з чим висновки податкового органу щодо відсутності підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по таким податковим накладним, є правомірними.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається зокрема на те, що з урахуванням ст. 11 другого підрозділу Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, всі податкові накладні, що перевищують встановлену суму в одній податковій понад 1 мільйон гривень -з січня 2011 року, понад 500 тисяч гривень -з квітня 2011 року, понад 100 тисяч гривень -з липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень -з січня 2012 року, - зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку, а для податкових накладних, що не перевищують встановлену суму, на момент їх складання, реєстрація не вимагалась.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, було складено акт від 30.07.2012 № 573/22-2/19358827, у якому зафіксовані порушення вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, га думку відповідача, позивачем занижено ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Арикон" на загальну суму 6 527 442,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - 822 029,00 грн., за травень 2011 року -838 71,00 грн., за червень 2011 року - 1 042 560,00 грн., за липень 2011 року -3 824 140,00 грн. Підставою таких висновків фахівців контролюючого органу став акт позапланової невиїзної перевірки ПП "Арикон" від 10.02.2012 № 324/236-37156815, за висновками якого у контрагента позивача в порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України , п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" встановлена відсутність документального підтвердження задекларованих податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ у період з 01.01.2011 по 30.09.2011 (період перевірки контрагента).

Товариством до органу державної податкової служби до акта перевірки від 30.07.2012 було подано заперечення, за результатами розгляду якого висновки акта перевірки залишені без змін та 14.08.2012 ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ПП "Арикон" було укладено договори купівлі-продажу від 25.07.2011 № 25/МХ, від 23.02.2011 № 23/МХ, виконання сторонами яких підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, відпускними накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Судами попередніх інстанцій також встановлено фактичне (реальне) виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, що підтверджується зокрема договорами про надання послуг з перевезення вантажів по території України автомобільним транспортом, договорами перевезення вантажів, договором на експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та додані до них докази виконання вказаних договорів (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, рахунки-фактури, акти про надання послуг, податкові накладні), а також договорами оренди нежилих приміщень та додані до них акти приймання-передачі з оренди.

Також, без правової оцінки судів не залишилось те, що на момент вчинення господарських операцій, за якими податкова інспекція встановила порушення позивачем податкового законодавства, контрагент позивача мав спеціальну податкову правосуб'єктність, а податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, як первинні документи, відповідають всім встановленим законодавством вимогам.

При цьому, судами встановлено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій позивача, зокрема, придбаний товар, який згідно картки рахунку "Товар на складі" знаходився на складах у період з 01.04.2011 по 10.04.2011 в подальшому було реалізовано позивачем зі складів, що підтверджено відповідними податковими накладними.

Щодо обов'язкової реєстрації накладної платником ПДВ -продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві слід зазначити наступне.

Згідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, законодавцем чітко визначений обов'язок продавця товарів (послуг) не лише видати покупцеві товарів (послуг) податкову накладну, оформлену належним чином, а й зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, слід зазначити, що п. 11 підрозділом 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, яку саме податкову накладну платники ПДВ -продавці повинні реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Реєстрації підлягає податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень -з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень -з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень -з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень -з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до абз. 8-9 п. 201.10 Податкового кодексу України для продавця та покупця наслідком відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є: -покупець не отримує права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту; -така навмисна/ненавмисна дія не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період; - виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках -покупця товарів/послуг.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної п. 11 підрозділом 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, норми абз. 8-9 п. 201.10 цього Кодексу не застосовуються.

Доводи апеляційного суду щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, що заповнені з порушенням, а саме не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних спростовуються наявним у матеріалах справи Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 2123604, що підтверджує реєстрацію податкової накладної від 28.07.2011 № 45 на суму 14 134 502,00 грн. Решта податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, в силу вищезазначеної норми Податкового кодексу України, на момент їх складання не підлягали обов'язковій реєстрації.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у апеляційного суду не було.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-11633/12/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко