Рішення № 30065346, 11.03.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

11.03.2013

Справа № 2704/9549/2012

№ 2/765/168/2013

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

11 березня 2013 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

Головуючого: судді Пекарініної І.А.

при секретарі: Карманові К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу 2/9 часток домоволодіння дійсним, визнання права власності на 2/9 часток домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу 2/9 часток домоволодіння АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на 2/9 часток домоволодіння, вказуючи на те, що 06.10.2006 року між ним та ОСОБА_4, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_5 був укладений в простий письмовий формі договір купівлі-продажу 2/9 часток зазначеного домоволодіння, та написана розписка ОСОБА_4 про отримання від позивача грошових коштів, які складають їх вартість. Після укладення договору, позивач став фактично користуватися домоволодінням, нести витрати пов'язані з його утриманням. Також зазначав, що сторони не могли укласти між собою нотаріально посвідчений договір та зареєструвати його у встановленому законом порядку з об'єктивних причин, оскільки у довіреності були припущені помилки щодо належності продавцю всього будинку, та номеру будинку, у 2010 році ОСОБА_5 померла, тому позивач просить суд застосувати за аналогією ст. 220 ч.2 ЦК України, оскільки в теперішній час позивач позбавлений можливості набути право власності на частку домоволодіння в позасудовому порядку, тому договір може бути визнано дійсним, та за позивачем може бути визнано право власності на домоволодіння у судовому порядку на підставі ч.2 ст. 220 Цивільного Кодексу України.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Відповідачі, в судове засідання не з'явилися, про час, та місце розгляду цивільної справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності на підставі рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 15 травня 1986 року належало 2/9 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1

07.06.2004 року ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 була видана нотаріально посвідчена довіреність на право розпорядження домоволодінням АДРЕСА_1.

06.10.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у простий письмовий формі був укладений договір купівлі-продажу 2/9 часток домоволодіння АДРЕСА_1 без визначення вартості відчужуваного майна, та на підтвердження укладення договору та виконання його умов ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 написана розписка від 09.10.2006 року про отримання грошових коштів за продаж вказаного домоволодіння «у повному обсязі». У свою чергу ОСОБА_5 07.06.2004 року була написана розписка про отримання грошей за продаж 2/9 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в сумі 3000 доларів США.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зокрема такий випадок передбачено частиною 2 статті 220 Кодексу, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Водночас згідно з вимогами статті 657 Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Однак чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», чинної на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами договору від 06.10.2006 року, не були дотримані вимоги Закону щодо нотаріального посвідчення договору та його держаної реєстрації, також відсутні докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, також не доведено суду, що сторони взагалі домовлялись про наступне нотаріальне посвідчення договору після його укладення у простій письмовій формі. Також суд враховує розбіжності в даті укладення договору (06.10.2006 року) відсутність у договорі ціни відчужуваного майна, та отримання ОСОБА_5 грошовий коштів за домоволодіння у сумі 3000 доларів США 07.06.2004 року, що також позбавляє суд можливості визначитися з тим, чи були дотримані сторонами всі істотні умови договору, чи відбулося повне або часткове його виконання, що прямо передбачено ч.2 ст. 220 ЦК України.

Враховуючі викладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу 2/9 часток домоволодіння від 06.10.2006 року дійсним та визнання за позивачем права власності на 2/9 часток домоволодіння, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 16, 210, 215, ч.2 ст. 220, 640, 657 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК| України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу 2/9 часток домоволодіння дійсним, визнання права власності на 2/9 часток домоволодіння, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна