Ухвала суду № 30064650, 20.03.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/804/13-ц

Провадження № 4-с/553/60/2013

У Х В А Л А

20.03.2013м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.

при секретарі - Вишар М.В.

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року ПАТ "Полтавагаз" звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ, посилаючись на те, що 22.02.2013 року скаржником отримана постанова державного виконавця від 15.02.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 1616/4241/2012 від 22 жовтня 2012 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" заборгованості за послуги з газопостачання у зв'язку з порушенням вимог п. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, п. 2.3. положення про Єдиний реєстр виконавчих проваджень, а саме відсутній РНОКПП боржника, що унеможливлює його реєстрацію та виконання. Вважає такі дії незаконними, а постанову такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ідентифікаційний номер боржника вказується у виконавчому документі тільки за умови, що він відомий суду, ЦПК України не вимагає зазначення вказаних даних у судовому наказі, тоді як державний виконавець відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" наділений повноваженнями отримати вказану інформацію в органах державної податкової служби. Просить визнати незаконними дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ, визнати недійсною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.02.2013 року та зобов'язати державного виконавця прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження.

В судове засідання представник скаржника не з'явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без участі представника, в якій просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ не з'явився в судове засідання, не повідомивши про причини неявки, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в січні 2013 року ПАТ "Полтавагаз" звернулося до Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ з заявою про примусове виконання судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтавагаз" заборгованості за послуги з газопостачання.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 15.02.2013 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави.

Зазначену постанову ПАТ "Полтавагаз" отримав 22.02.2013 року та відповідно до визначеного у ч. 1 ст. 385 ЦПК строку звернувся до суду з даною скаргою.

Згідно змісту постанови державного виконавця від 15.02.2013 року підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження по виконанню судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року, про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання з ОСОБА_1 стали порушення вимог п. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, п. 2.3. положення про Єдиний реєстр виконавчих проваджень, а саме відсутність ідентифікаційного коду боржника, що унеможливлює його реєстрацію та виконання.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 369 ЦПК України встановлено, що виконавчий лист має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

На думку суду, посилання державного виконавця в постанові на п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження є безпідставними і необґрунтованими.

Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу та змісту судового наказу встановлені Цивільним процесуальним кодексом України.

Так, відповідно до ст. 98 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік документів, що додаються до заяви.

У судовому наказі за змістом ст. 103 ЦПК України зазначаються: 1) дата видачі наказу; 2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; 3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; 4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; 5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником; 6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; 7) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, не викликає сумніву той факт, що чинне законодавство не покладає обов'язок на особу, яка звертається до суду з заявою про видачу судового наказу, вказувати ідентифікаційний код боржника. Не містить Цивільний процесуальний кодекс України також вимог про зазначення ідентифікаційного номеру боржника в тексті судового наказу.

Відповідно, вказані вище особи не наділені повноваженнями та не мають будь-яких законних підстав в рамках розгляду заяви про видачу судового наказу збирати конфіденційну інформацію щодо конкретної фізичної особи - боржника.

Судовий наказ № 1616/4241/2012, виданий 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" заборгованості за послуги з газопостачання в сумі 868 грн. 24 коп., оформлений у відповідності з вимогами ст. 103 ЦПК України, містить наступні відомості про боржника, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць та рік народження, місце реєстрації та фактичного проживання.

Крім того, в ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені вимоги до виконавчого документу, а саме, в п. 3 ч. 1 цієї статті встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що ідентифікаційний номер стягувача та ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника зазначаються, якщо вони відомі суду, відповідно, у разі не зазначення їх у судовому рішенні не є безумовною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим, згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

В ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Відсутність же в судовому наказі відомостей про ідентифікаційний код боржника, на думку суду, не є перешкодою для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, й не може в подальшому унеможливити чи то утруднити здійснення примусового виконання, зважаючи на повноваження державного виконавця отримати в органах державної податкової служби зазначені дані.

Посилання представника суб'єкта оскарження на Інструкцію з організації примусового виконання рішень не заслуговують на увагу, оскільки вказана Інструкція є внутрішнім документом та, як зазначив представник Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ в своїх письмових запереченнях, містить лише роз'яснення.

Крім того, вирішуючи скаргу ПАТ "Полтавагаз" суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену в рішенні від 12.05.2011 року в справі "Л. проти України" (п. 18, 23), згідно з якою судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, визначених в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку. Виконавча служба, яка здійснює виконання остаточного рішення, має закінчити провадження без зволікань.

За таких обставин, скарга в частині визнання дій Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ щодо винесення постанови від 15.02.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконними та скасування постанови від 15.02.2013 року державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави, підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги ПАТ "Полтавагаз" про визнання недійсною постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження є безпідставними, не підлягають вирішенню в порядку ст. 383 ЦПК України, у зв'язку з чим не можуть бути задоволені судом.

В частині вимог про зобов'язання Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ відкрити виконавче провадження по виконанню судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки суд не уповноважений своїм рішенням зобов'язувати державного виконавця прийняти конкретне рішення, тобто відкрити виконавче провадження, він може лише зобов'язати прийняти рішення відповідно до вимог закону та наданих повноважень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 383 - 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 15 лютого 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" заборгованості за послуги з газопостачання в сумі 868 грн. 24 коп.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського міського управління юстиції ВП № 36546316 від 15.02.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 1616/4241/2012, виданого 06 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" заборгованості за послуги з газопостачання в сумі 868 грн. 24 коп. та зобов'язати державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

В іншій частині вимог ПАТ "Полтавагаз" відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Є. В. Парахіна