Рішення № 30064418, 18.03.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/630/13ц

Провадження № 2/712/1022/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року

Соснівський районний суд м.Черкаси у складі

головуючого-судді Марцішевської О.М.

при секретарі Снігурській Т.В.

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків», третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання права на житло, вселення, усунення перешкод у користуванні, встановлення порядку користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, розірваному в 2008 році, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, який проживає з матір'ю, з батька стягнуті аліменти на утримання дитини. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками по ? частині квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.10.2010р. Між сторонами виник спір щодо користування даною квартирою, відповідач заперечує право позивачки з дитиною проживати в даному житловому помешканні та створює перешкоди до цього, чим порушені права позивачки як співвласника квартири АДРЕСА_1. Просить суд визнати право на житло, вселити ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні квартирою, встановити порядок користування житловим приміщенням, виділити ОСОБА_3 з неповнолітнім сином житлову кімнату 15,8 кв.м, відповідачу - кімнату 17,0 кв.м, підсобні приміщення - кухню, коридор, ванну, вбиральню залишити у спільному користуванні, відповідно розподілити особові рахунки в КП «Соснівська служба утримання будинків».

В ході розгляду справи до участі в справі в якості третьої особи залучений орган опіки і піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради.

В судовому засіданні позивачка та її адвокат ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги та просили позов задоволити, пояснили, що позивачка не відмовляється від участі в утриманні квартири та оплаті кредитних зобов'язань, неодноразово з цих питань зверталась до відповідача ОСОБА_5 та КП «Соснівська СУБ». Дані питання будуть вирішуватись в судовому порядку. Наполягали на порушенні прав співвласника створенням перешкод у користуванні спільною квартирою, та порушенням при цьому житлових прав позивачки та неповнолітнього сина на проживання. Просили позов задоволити.

Відповідач та його адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, вказували, що після припинення в 2008 році шлюбних стосунків позивачка виселилась з спірної квартири та не цікавилась даним житлом, не брала участі в оплаті комунальних послуг, у разі вибуття на інше постійне проживання особа втрачає право користування жилим приміщенням. Реєстрація права власності позивачка здійснена з порушенням закону, без врахування обтяження за договором іпотеки. Вказував на недостовірність наданого технічного паспорту на квартиру, в даний час в спірній квартирі мають місце самочинні переобладнання та перепланування - вбиральня та ванна об'єднані, перепланований із збільшенням площі балкон, поділ майна можливий лише після визнання власності на перепланування. Виділення кімнати 15,8 кв.м позивачці з сином, який досяг 9 років, не відповідає ст.50 ЖК України, крім того це порушить права відповідача на користування балконом до даної кімнати. Крім того, оскільки має захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень та хронічний бронхіт, в зв'язку з цим не може проживати в одній кімнаті з членами сім'ї. Просили відмовити у задоволенні позову.

Представник КП «Соснівська служба тримання будинків» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Черкаської міської ради Барабанщикова О.А. підтримала позов та вважала його таким, що підлягає до задоволення з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини.

Заслухавши сторони, адвокатів, представника органу опіки і піклування, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не має право бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, і передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, розірваному в 2008 році, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу проживає з матір'ю.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.11.2008р. стягнуто аліменти з ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/6 частини доходів щомісячно, заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

В період шлюбу за договором купівлі-продажу від 24.12.2004р. ОСОБА_5 була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки № 18-02 від 18.02.2005 року в забезпечення кредитного договору від 18.02.2005р. на суму кредиту 6000 доларів США.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.10.2010р. квартира АДРЕСА_1 визнана спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, встановлено, що квартира підлягає поділу з визнанням за кожним із подружжя права власності по ? частині даної квартири. Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.10.2010р. згідно витягу державного реєстру № 30675453 від 19.07.2011р.

Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх учасників.

Згідно ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною або спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Судом встановлено, що спірна квартира розміщена в багатоповерховому будинку і в силу конструктивних обмежень не може бути обладнана самостійними виходами, а тому не підлягає поділу в натурі між співвласниками.

Квартира складається з двох ізольованих житлових кімнат площею 17 кв.м та 15,8 кв.м, з балконом, житловою площею 32,8 кв.м, а також підсобних приміщеннь - кухня, коридор, ванна кімната, вбиральня, загальна площа квартири 47,62 кв.м., ? частка загальної площі складає 47,62 : 2 = 23,81 кв.м, 1/2 частка жилої площі - 32,8:2= 16,4 кв.м.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані троє осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_3 та їх неповнолітній син ОСОБА_4, 2003 р.н., згідно довідки про склад сім'ї від 27.02.2013р.

Судом встановлено, підтверджено поясненнями сторін, що відповідач заперечує право позивачки з неповнолітнім сином проживати у спірній квартирі, створює перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, співвласником якого є позивачка, фактично одноосібно користується спільною квартирою, в зв'язку з цим порушені права та законні інтереси позивачки як співвласника на користування належним майном для проживання її та неповнолітнього сина підлягають до поновлення, тому позов підлягає до задоволення в частині визнання права на житло та усунення перешкод у користуванні.

В даний час між сторонами вирішується спір про участь у витратах на утримання квартири, оплати кредитних зобов'язань, це не є підставою для обмеження співвласника у користуванні належним на праві спільної власності житлом.

В решті вимоги не підлягають до задоволення, право позивачки використовувати належне їй жиле приміщення для проживання з неповнолітнім сином передбачено законом та не потребує визнанню судом.

Встановлення порядку користування квартирою, про який ставить питання позивачка, буде ущемлювати права ОСОБА_5 як співвласника квартири у зв'язку з позбавленням можливості користуватись балконом, крім того, позивачка не оспорювала, що на даний час маються самочинні переобладнання у спірній квартирі, дозвіл на проведення яких не отриманий, тому дана квартира підлягає залишенню у спільному користуванню співвласників та їх неповнолітньої дитини.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що з вибуттям на інше місце проживання позивачка втратила право користування житлом, крім того має у власності ? частини іншого будинку, не обґрунтовані на законі, ст.319 ЦК України, оскільки позивачка є власником ? частини спірної квартири, і тому не може бути позбавлена права користування своєю власністю.

Що стосується посилання відповідача, що дитина не може проживати ні з батьком, ні з матір'ю в одній кімнаті, суд виходить з того, що обов'язок забезпечення житлових прав дітей лежить в рівній мірі на обох батьках, виходячи з їх матеріальних можливостей, однак його виконання не може здійснюватись в супереч інтересів дитини шляхом заперечення права проживання неповнолітнього в спірній квартирі, яка є власністю батьків дитини.

Оскільки відсутня можливість виділення у користування кожному з співвласників спірної квартири розміру жилої та загальної площі відповідно до частки у праві власності, відсутні підстави відповідного розподілу особових рахунків в КП «Соснівська служба утримання будинків», відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.9, 150 ЖК, ст.ст. 317, 319, 358, 391 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Вселити ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4, 2003 року народження, до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні квартирою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: