Рішення № 30064341, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/552/13 25.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4»Простягнення 376 951,11 грн. Суддя Спичак О.М.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Марковська В.В. - дов. № 91/2012/12/26-2 від 26.12.12 р.

Від відповідача: Дудко О.В. - дов. № 02/04 від 07.12.12 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада - 4» про стягнення 407 305,01 грн.

Ухвалою від 11.01.2013 року було порушено провадження у справі № 910/552/13 та призначено її розгляд на 08.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2013 року подав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2013 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд даної справи до 25.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2013 року надав усні пояснення по справі та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерко товариства «Київенерго» 346 686,96 грн. основного боргу, 15 424,45 грн. - 3% річних, 6 693,60 грн. - інфляційних втрат, 8 146,10 грн. - судового збору.

В судовому засіданні 25.02.2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, а також усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заборгованість в сумі 285 686,96 грн. визнав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-4» (споживач) був укладений договір № 521402 від 01.12.2010 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 521402 від 01.12.2010 р. передбачено, що споживач зобов'язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В додатку 2 до договору № 521402 від 01.12.2010 р. визначено тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно з п. 1 додатку 2 до договору № 521402 від 01.12.2010 р. розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 392 від 31.05.2010 р.

Пунктом 10 зазначеного додатку передбачено, що споживач до 25 числа поточного місяця. Сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 521402 від 01.12.2010 р., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 р. до 01.12.2012 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 346 686,96 грн., що підтверджується табуляграмами споживання та довідкою про здійснення оплати.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 346 686,96 грн. основного боргу, 6 963,60 грн. інфляційних нарахувань та 15 424,45 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 521402 від 01.12.2010 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у судовому засіданні 25.02.2013 р. надав платіжні доручення на підтвердження оплати теплової енергії, з яких вбачається, що відповідачем після порушення провадження у справі була погашена сума основного боргу у розмірі 56 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 56 000,00 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 290 686,96 грн. основного боргу за договором № 521402 від 01.12.2010 р., то позов ПАТ «Київенерго» в цій частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню частково.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 6 693,60 грн. інфляційної складової боргу та 15 424,45 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 521402 від 01.12.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дати поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю в сумі 15 424,45 грн. та 6 693,60 грн. відповідно, перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 56 000,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-4» (місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 32070563) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 290 686 (двісті дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 96 коп. основного боргу, 6 693 (шість тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 60 коп. інфляційної складової боргу, 15 424 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 45 коп. три відсотки річних та 7 376 (сім тисяч триста сімдесят шість) грн. 10 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.03.2013 р.

Суддя О.М. Спичак