Рішення № 30064297, 18.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.13р. Справа № 904/1556/13-г

За позовом Приватного виробничого підприємства "Насосенергопром", м. Івано - Франківськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 181 210 грн. 63 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Типило В.Р. - представник, довіреність № 002 від 09.01.2013 року;

від відповідача: Коломійцева О.М. - представник, довіреність № 55 від 01.01.2013 року;

Наденко Ю.М. - представник, довіреність № 58 від 01.01.2013 року;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Приватне виробниче підприємство "Насосенергопром" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" основного боргу у розмірі 179 836 грн. 00 коп., пені у розмірі 44 грн. 34 коп. та 3% річних у розмірі 1 330 грн. 29 коп.

Позовні вимоги мотивовані порушенням зі сторони Відповідача умов Договору № ПР/БМЕС-12553/НЮ від 10.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2013 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2013 року.

У судовому засіданні 13.03.2013 року Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 30) на суму основного боргу у розмірі 179 836 грн. 00 коп., у зв'язку з частковим погашенням.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 469 від 12.03.2013 року, з якого вбачається, що Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 179 836 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 426 від 07.03.2013 року та № 362 від 28.02.2013 року (а. с. 66-67).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 року між Приватним виробничим підприємством "Насосенергопром" (далі - Позивач/Постачальник) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - Відповідач/Покупець) укладено Договір № ПР/БМЕС-12553/НЮ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є поставка Постачальником Покупцю насосних агрегатів центробіжних заглиблених типу ЕЦВ згідно зі специфікацією № 1. Рік виготовлення - 2012 рік.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару зазначене у специфікації № 1.

Відповідно до п. 5.1 Договору товар повинен бути поставлений Постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання Постачальником заявки Покупця, яка є підтвердженням готовності Покупця до прийому та оплати товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта прийому - передачі товару обома сторонами Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору загальна сума Договору складає - 179 836 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 29 972 грн. 67 коп.

Відповідно до п. 7.1 Договору Постачальник передає у власність Покупцю товар, а Покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначенні у специфікації № 1, що додаються до Договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, на умовах поставки на склад Покупця.

Відповідно до п. 7.3 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточних рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 7.4 Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому - передачі товару, оформленого належним чином.

Відповідно до п. 10.1.1 Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 7 Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 (а. с. 15-16), видаткової накладної № РН-1351 від 03.09.2012 року (а. с. 17) та товаро - транспортної накладної № 13011351 від 03.09.2012 року (а. с. 20-21) Позивач поставив Відповідачу товар на суму 179 836 грн. 00 коп.

Відповідач отримав товар, що підтверджується довіреністю № 534 від 07.09.2012 року (а. с. 18) та актом прийому - передачі товару від 07.09.2012 року (а. с. 19).

У зв'язку із тим, що Відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений Позивачем товар, Позивач 13.11.2012 року направив на адресу Відповідача претензію № 7 від 13.11.2012 року (а. с. 22-24), в якій просить Відповідача перерахувати борг за поставлений товар.

В свою чергу Відповідач надав відповідь на претензії Позивача (лист від 21.11.2012 року а. с. 25), в якій повідомляє, що неможливо здійснити вчасну оплату товару, але Відповідач зобов'язується здійснити таку оплату до кінця терміну дії Договору.

Таким чином, станом на день подачі позовної заяви сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 179 836 грн. 00 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У судовому засіданні 13.03.2013 року Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу у розмірі 179 836 грн. 00 коп., у зв'язку зі сплатою.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 179 836 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 426 від 07.03.2013 року та № 362 від 28.02.2013 року (а. с. 66-67).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи обставини справи, подані докази, господарський суд прийшов до висновку про припинення провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 179 836 грн. 00 коп. за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 11.2 Договору Покупець за Договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 11.2 Договору, Позивачем була нарахована пеня з 18.10.2012 року по 15.01.2013 року на загальну суму 44 грн.34 коп.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, господарським судом встановлено, що пеня за період з 18.10.2012 року по 15.01.2013 року становить 6 633 грн. 30 коп., але враховуючи те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог стягненню підлягає пеня у розмірі 44 грн. 34 коп. за період з 18.10.2012 року по 15.01.2013 року.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, а саме 44 грн. 34 коп. за період з 18.10.2012 року по 15.01.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано 3% річних за період 18.10.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 1 330 грн. 29 коп., розрахунок якого перевірено господарським судом.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 18.10.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 1 330 грн. 29 коп. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 179 836 грн. 00 коп. припинити за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Приватного виробництва підприємства "Насосенергопром" (76000, м. Івано - Франківськ, вул. Незалежності, 10А/8, код ЄДРПОУ 22167290) 3% річних - 1 330 грн. 29 коп., пені - 44 грн. 34 коп. та судовий збір 3 624 грн. 22 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин Повне рішення складено 18.03.2013 року.