Рішення № 30063403, 18.03.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/9371/2012

Провадження № 2/520/1439/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Автотранс-Україна", ОСОБА_2, ПАТ "Міська страхова компанія", третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищенної небезпеки, страхового відшкодування, франшизи та пені,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив та згідно останньої редакції від 19 лютого 2013 року (а.с. 138-144), просив суд ухвалити рішення яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32792741) на користь позивача - ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 59979 гривень 34 копійки в якості компенсації, завданої працівником ТОВ «АВТОТРАНС-УКРАЇНА» ОСОБА_4 матеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 510 гривень в якості франшизи, передбаченої п.п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь позивача ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 19990 гривень в якості страхового відшкодування; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь позивача - ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 750 гривень в у якості компенсації витрат, передбачених п.п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь позивача - ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 3509 гривень 57 копійок в якості пені, передбаченої п.п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А всього стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь позивача - ОСОБА_4 загальну грошову суму у розмірі 24249 гривень 57 копійок; стягнути з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32792741), ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь позивача суму документально підтверджених судових витрат.

Свої вимоги мотивував тим, що 09.08.2011 року, о 15:00 годині, в м. Одесі по вул. Канатна, навпроти будинку № 27 ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес-611Д», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, почав виконувати об'їзд перешкоди, при цьому не витримав безпечний інтервал, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Tiida» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.13.3 Правил дорожнього руху України.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Nissan Tiida» , державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить позивачу на праві приватної власності, було завдано технічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 під час скоєння ДТП була застрахована відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія».

Крім того позивач вказує на те, що 10 серпня 2011 року він звернувся до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування.

В своїй відповіді від 23.11.2011 року за результатами розгляду заяви потерпілого ОСОБА_1 про компенсацію завданих останньому в результаті ДТП матеріальних збитків, ПрАТ «Міська страхова компанія» зазначає, що дане ДТП визнано страховим випадком. За вирахуванням безумовної франшизи (510 гривень) сплаті страховою компанією на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає грошова сума у розмірі 24990 гривень.

Однак позивач посилається на те, що вказана сума є недостатньою для відшкодування повної вартості причиненої шкоди завданої йому внаслідок ДТП, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача ТОВ "Автотранс-Україна" - Никифорчук П.П. у судовому засіданні позов визнав частково, у частині обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що не охоплюється страховою виплатою. Проте із сумою, зазначеною позивачем не погодився, вважаючи її завищеною. Крім того, підтвердив той факт, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автотрас-Україна».

Інші сторони у судове засідання не з'явились, про час дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, клопотань та заяв про відкладання розгляду справи суду не надавали.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ТОВ "Автотранс-Україна", дослідивши матеріали справи, та ознайомившись з висновком № 9435 судово - автотоварознавчої експертизи, суд доходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області (а.с. 10).

09.08.2011 року, о 15:00 годині, в м. Одесі по вул. Канатна, навпроти будинку № 27, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес-611Д», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, почав виконувати об'їзд перешкоди, при цьому не витримав безпечний інтервал, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Tiida», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.13.3 Правил дорожнього руху України. Вказана обставина підтверджується постановою Арцизького районного суду Одеської області від 06 жовтня 2011 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення (а.с. 14), протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 162), схемою місця ДТП (а.с. 164).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановленим судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Nissan Tiida» НОМЕР_3, що належить позивачу на праві приватної власності, завдано технічних пошкоджень, як вбачається з довідки ДАЇ м. Одеси ( а.с.11).

Так, згідно вищевказаної довідки внаслідок ДТП автомобіль марки «Nissan Tiida», НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано передній бампер, ліве переднє крило, ліва передня і задня двері, капот, лівий передній колесний диск і здута його шина, розбита ліва фара, деформований лівий поріг, ліва передня стойка.

З вищезазначеного вбачається, що ДТП, внаслідок якого завдано механічних пошкоджень автомобілю позивача, сталося з вини відповідача, ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія».

10 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» з заявою про видачу страхового відшкодування (а.с. 13).

В своїй відповіді від 23.11.2011 року за результатами розгляду заяви потерпілого ОСОБА_1 про компенсацію завданих останньому в результаті ДТП матеріальних збитків, ПрАТ «Міська страхова компанія» зазначає, що випадок (ДТП) визнано страховим. За вирахуванням безумовної франшизи (510 гривень) сплаті страховою компанією на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає грошова сума у розмірі 24 990 гривень (а.с. 15).

Статею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування-страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

03 липня 2012 року ПрАТ «Міська страхова компанія» сплатила на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 5000 грн., що підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_4 (а.с. 58), та довідкою № 0-65-21121 БТ від 03.07.2012 року, виданою АБ «Південний» (а.с. 59).

Однак, в матеріалах справи міститься висновок № 9435 судової авто товарознавчої експертизи № 9435 про оцінку матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_3, пошкодженого внаслідок ДТП, складеного 28 грудня 2012 року судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Шпак О.В., відповідно до якого загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, складає 85 479 гривень 34 копійки (а.с. 121-127).

Преамбула ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлює, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

Пункт 2.1. Закону передбачає, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Стаття 6 Закону передбачає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.п. 12.1. ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

П.п. 22.1. ст. 21 Закону передбачає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ст. 29 Закону передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

П.п. 36.1. ст. 36 Закону передбачає, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

П.п. 36.2. ст. 36 Закону передбачає, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його ....

Судом встановлено, що граничний 90-денний термін виплати страхового відшкодування сплив 10 листопада 2011 року.

Відповідно до п.п. 34.1. ст. 34 Закону (в редакції, що діяла на час звернення потерпілого до ПрАТ «МСК»), страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п.п. 34.2. ст. 34 Закону (в редакції, що діяла на час звернення потерпілого до ПрАТ «МСК»), якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Вартість проведення автотоварознавчого дослідження складає 750 гривень, що підтверджується копією звіту № 26/08/11, складеного ФОП ОСОБА_8 від 02 вересня 2011 року, квитанцій та акту виконаних робіт, які і підлягають стягненню з ПАТ «Міська страхова

компанія» (а.с. 25-57).

Відповідно до п.п 36.5. ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З моменту спливу граничного 90 денного строку ,а саме 10.11.2011 року до дня подання уточненої позовної заяви до суду 19.02.2013 року минуло повних більше року. А відтак, відповідач ПАТ «Міська страхова компанія», згідно з п.п. 36.5 ст. 36 Закону, приймаючи до уваги положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, додатково, окрім страхового відшкодування та інших витрат, повинен компенсувати позивачу грошову суму у розмірі 3509 гривень 57 копійок в якості пені, передбаченої Законом (а.с. 145).

П.п. 36.6. ст. 36 Закону передбачає, що страхувальником, в даному випадку, відповідно до полісу, - ОСОБА_2 або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Страхувальником, попри знаходження під час скоєння ДТП з ТОВ «Автотранс - Україна» в трудових відносинах, є відповідач - ОСОБА_2, що підтверджується наказом № 45 від 11.08.2011 року, довідкою № 793 про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку від 18.03.2005 року, а також шляховим листом № 000118, від серпня 2011 року.

Відповідно до п. 2 полісу та відповіді ПрАТ «МСК» від 23.11.2011 року, сума франшизи складає 510 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2.

З урахуванням страхового відшкодування, а також безумовної франшизи, які повинні бути сплачені страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також страховиком, сума завданих позивачу збитків, які мають бути компенсовані саме відповідачем ТОВ «Автотранс - Україна» як роботодавця винуватця ДТП - ОСОБА_2, складає: 85479,34 грн. (сума відповідно до експертизи) - 24990 гривень (страхове відшкодування в межах встановленого законом ліміту відповідальності страховика) - 510 гривень (безумовна франшиза) = 59979 гривень 34 копійки.

У відповідності зі ст.1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Пунктом 1 статті 134 КЗпП України, встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 КЗпП України укладений письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей.

Крім того в матеріалах справи міститься посадова інструкція водія автотраспортних засобів категорії «Д», пунктом 4 якої передбачена відповідальність водія в тому числі за порушення правил дорожнього руху, та причинені організації матеріальні збитки.

Відповідно до статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1188 названого Кодексу встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Також, в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та положень діючого в Україні законодавства, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Крім того, суд у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року, в якій вказано, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, оговорив зазначене питання, однак, з`ясувати чи наявні замінені деталі у позивача та чи можуть вони бути передані відповідачеві не виявилось можливим, а з клопотанням про витребування зазначених доказів сторони до суду не звертались.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться -до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідачів на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 858, 05 гривень.

Також слід зазначити, що при вирішенні питання суд не може взяти до уваги непогодження представника відповідача зі стягуваною сумою, так як судова автотоварознавча експертиза у справі призначалась саме за клопотання представника ТОВ «Автотранс-Україна», який відводів експертам не заявляв, з клопотанням про призначення повторної чи додаткової експертизи до суду не звертався.

Керуючись ст.ст.15,16,22,23,1166,1167 ЦК України,ст.3,10,15,88, 212,213,214,215, 223, ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Автотранс-Україна", ОСОБА_2, ПАТ "Міська страхова компанія", третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищенної небезпеки, страхового відшкодування, франшизи та пені- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32792741) на користь позивача - ОСОБА_4 - грошову суму у розмірі 59979 гривень 34 копійки в якості компенсації завданої працівником ТОВ «АВТОТРАНС-УКРАЇНА» ОСОБА_4 матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - грошову суму у розмірі 510 гривень в якості франшизи, передбаченої п.п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_4 - грошову суму у розмірі 19990 гривень в якості страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_4 - грошову суму у розмірі 750 гривень в у якості компенсації витрат, передбачених п.п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_4 - грошову суму у розмірі 3509 гривень 57 копійок в якості пені, передбаченої п.п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32792741), ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_4 суму сплачених судових витрат у розмірі 858, 05 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м.Одеси.

Суддя Куриленко О. М.