Ухвала суду № 30062330, 05.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

05.03.13 р. Справа № 5006/33/148/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засіданні Щитовій Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання», м.Красноармійськ (ідентифікаційний код 01234964)

до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське (ідентифікаційний код 31599557)

про стягнення боргу за договором № 6/01 від 03.01.2006 р. в сумі 1012770,00грн., інфляції в сумі 89123,76грн., 3% річних у розмірі 90802,80грн.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Попов С.Г. за довіреністю №01/11-382 від 19.02.2013р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Красноармійський завод технологічного обладнання», м.Красноармійськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське про стягнення боргу за договором № 6/01 від 03.01.2006 р. в сумі 1012770,00 грн., пені у розмірі 499797,06грн.

Ухвалою від 29.12.2012р. господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №5006/33/148/2012.

11.01.2013р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача борг за договором №6/01 від 03.01.2006р. в сумі 1012770,00грн., інфляції в сумі 89123,76грн., 3% річних у розмірі 84573,23грн. Дану заяву суд згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

31.01.2013р. господарським судом оголошено в судовому засіданні перерву з 31.01.2013р. до 18.02.2013р. (11.30).

Ухвалою від 18.02.2013р. господарський суд Донецької області за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 15.03.2013р.

18.02.2013 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. У даній заяві позивач просить: збільшити позовні вимоги на суми несплачених видаткових накладних № К-00000005 від 15.02.2012 р. на суму 92798,40 грн. та № К-00000004 від 15.02.2012 р. на суму 115998,00 грн., а також на суму 3% річних за видатковою накладною № К-00000004 від 15.02.2012 р. у розмірі 3460,87 грн. та видатковою накладною № К-00000005 від 15.02.2012 р. у розмірі 2768,70 грн.; стягнути борг за договором № 6/01 від 03.01.2006 р. по проведенню робот по ремонту обладнання в сумі 1568474,22 грн. інфляції в сумі 89123,76 грн., 3% річних у розмірі 90802,80 грн.

Дослідивши вищевказану заяву про збільшення позовних вимог, суд зазначає, наступне.

Підставою вищезазначених позовних вимог є порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати виконаних робіт, які виникли з договору №6/01 від 03.01.2006р. Проте, дослідивши надані позивачем накладні, суд дійшов висновку, що оскільки передача майна визначеного в видаткових накладних №К-00000005 від 15.02.2012р. на загальну суму 92798,40грн. та №К-00000004 від 15.02.2012р. на загальну суму 115998,00грн. ні спірним договором, ні додатковими угодами до нього, копії яких наявні в матеріалах справи, не передбачалась, посилання у видаткових накладних на договір №6/01 від 03.01.2006р. відсутні, передача зазначеного майна здійснювалась поза межами вказаного договору.

Таким чином, заявлення позивачем до розгляду вимог, які виникли з порушення правочину, що не був визначений позивачем як підстава позовних вимог у даній справі, є за своєю правовою природою додатковими позовними вимогами, право на заявлення яких не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на вищевикладене, господарський залишає без розгляду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми несплачених видаткових накладних № К-00000005 від 15.02.2012 р. на суму 92798,40 грн. та № К-00000004 від 15.02.2012 р. на суму 115998,00 грн., а також на суму 3% річних за видатковою накладною № К-00000004 від 15.02.2012 р. у розмірі 3460,87 грн. та видатковою накладною № К-00000005 від 15.02.2012 р. у розмірі 2768,70 грн.

Щодо збільшення позивачем розміру 3% річних та заявлення до стягнення вказаного нарахування у розмірі 90802,80грн. на суму заборгованості у розмірі 1012770,00грн., господарський суд дійшов висновку про правомірність заяви у цій частині, у зв'язку із чим господарський суд приймає вказану заяву до розгляду.

05.03.2013р. відповідачем надано заперечення на позовну заяву, за якими останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що додаткова угода б/н до договору №6/01 від 03.01.2006р. не може розглядатись судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки не містить у собі дати її укладення, а також однієї з основних умов - строку виконання в ній робіт. Також зазначено, що підпис з боку ДП «ВК «Крансолиманська» на додатковій угоді не належить генеральному директору підприємства. Крім того, відповідач зазначає, що акт про приймання виконаних робіт за березень 2010р., на яким позивач посилається як на доказ підтвердження факту виконання робіт, не може бути належним доказом факту виконання робіт, оскільки не містить підпису генерального директора підприємства - особи, яка за статутом підприємства має право на підписання договорів та інших документів від імені підприємства.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, судом встановлено наступне:

03.01.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Красноармійський завод технологічного обладнання» (виконавець) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (замовник) укладено договір №6/01 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по проведенню робіт з ремонту обладнання згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору. Додаткові узгоджуються щоквартально або в інших необхідних строках.

Так, додатковою угодою б/н від 24.11.2009р. до Договору сторонами узгоджено найменування та ціна ремонту обладнання: секції мех.крепі 2КДДл інв. №195081 на загальну суму 1012770,00грн.

За п.1.2. Договору прийомка та оцінка ремонту продукції здійснюється у відповідності з актами прийомки виконаних робіт.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за Договором в частині повного та своєчасного здійснення оплати за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1012770,00грн. та підстави для нарахування інфляції в сумі 89123,76грн., 3% річних у розмірі 90802,80грн.

Відповідно до п.2.2. Договору оплата за ремонт обладнання здійснюється згідно акту виконаних робіт та дефектного акту, однак не вище 50% від заводської ціни за кожну одиницю ремонту.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що якість відремонтованого обладнання повинно відповідати вимогам ремонтної та нормативно-технічної документації. На все відремонтоване обладнання видається акт технічної готовності, протокол випробувань та паспорт із зазначенням гарантійних строків.

Таким чином, обов'язок замовника щодо оплати виконаних робіт виникає після виконання виконавцем зі свого боку всіх зобов'язань, які передбачені п.п.2.2., 3.5. Договору, щодо надання вказаної вище документації.

Ухвалою від 18.02.2013р. господарський суд зобов'язав позивача надати до суду докази виконання останнім п.п.2.2., 3.5., зокрема: дефектні акти, комплектувальну відомість на кожну одиницю ремонтованого обладнання, акти технічної готовності, протоколи випробувань, паспорти.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору, та не з'явився на виклик у судове засідання.

Оскільки зазначені документи позивачем не надані, господарський суд вважає, що розгляд справи №5006/33/148/2012 унеможливлюється без вищенаведених документів, у зв'язку з тим, що позивачем за даним позовом не доведено тих обставин, на які були посилання.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду у разі, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, виходячи з того, що позивачем до матеріалів справи без поважних причин не надані витребувані господарським судом документи та представник позивача не з'явився на виклик в судове засідання, суд вважає вищезазначений позов таким, що підлягає залишенню без розгляду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.33, п.5 ст.81, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання», м.Красноармійськ до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське про стягнення боргу за договором № 6/01 від 03.01.2006 р. в сумі 1012770,00грн., інфляції в сумі 89123,76грн., 3% річних у розмірі 90802,80грн. - залишити без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутись з ним до господарському суду у загальному порядку.

Суддя Сич Ю.В.