Рішення № 30060943, 18.03.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/235/102/13 р.

0529/7877/2012

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року м. Красноармійськ

у складі: головуючого-судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача: ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»

Пишної В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 у місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, 03 грудня 2012 року звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що 08.02.1999 року він був прийнятий на роботу до ВАТ «Вугільна компанія «Красноармійська - Західна № 1» прохідником 4 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті.

01.06.2001 року він був переведений прохідником 5 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті.

25.04.1985 року відзначаючи Міжнародний день солідарності трудящих 1 травня - була об`явлена подяка.

19.10.1987 року був нагороджений грошовою премією за активну участь у виконанні виробничих показників.

21.04.1989 року була оголошена подяка за активне сприянні у виконанні плану вугледобуванні.

02.11.1989 року був нагороджений за гідний труд у виконанні плану, був занесений на «Дошку пошани» з врученням грошової премії.

05.11.1990 року та 27.08.1992 року була оголошена подяка.

21.06.2002 року був нагороджений знаком «Шахтарська слава» 3-го ступеня грошової премії на Честь 70-ліття Донбасу.

05.12.2005 року був нагороджений знаком «Шахтарська слава» 2-ї ступені.

З 07.09.2010 року ВАТ «Вугільна компанія «шахта «Красноармійська - Західна № 1» була перейменована на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

21.07.2007 року він звільнився за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію.

Під час роботи у відповідача він захворів на професійне захворювання, що підтверджується висновком МСЕК № 044667 Серії 10 ААБ від 27.02.2012 року, де йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

Професійне захворювання стало наслідком тривалої дії тяжких і шкідливих умов праці у відповідача, що підтверджується актом №1 Форми П-4 «розслідування хронічного професійного захворювання» від 13.01.2012 року.

Внаслідок завданих йому травм він змушений проходити тривалі курси лікування.

Позивач вважає себе хворим на професійне захворювання з 2005 року, так як вперше виник кашель приступообразного характеру з трудноотделяемої мокротою, слабкість, одишку змішаного характеру при незначної фізичних навантаженнях, біль у грудній клітинці та серці, в зв'язку з чим він лікувався домашніми засобами.

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії від 18.11.2011 року був встановлений основний заключний діагноз: кониотуберкулез: силікатози, вузликова форма 2/2, р/р. ОИТБ 2011 р. S 1-2 легень у вигляді конгломератної туберкуломи справа і щільних очагів. Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії, помірна течія. Легеньова недостатність другої ступені. Супутній діагноз: атеросклеротичний кардиосклероз з гіпертензією, СН один. Анофтальм OS. Гиперметропия ОД слабкої ступені. Хронічний криптогенний гепатит без порушень функцій печінки, вне активності. Хронічний панкреатит, ремісія. Захворювання загальне.

В 1991 року при професійному огляді на ренгенограммі ОГК виявлені зміни, лікувався за місцем проживання.

05.03.-21.07.1991 року проходив курс лікування у Красноармійському міському туберкульозному диспансері з діагнозом очаговий ТВС верхній долі правої легені у фазі розсмоктування у ущільнення.

З 1991 року по 1993 рік був під наглядом фтизіатра, отримував курси специфічної терапії.

З 1994 року у зв'язку з відсутністю змін у легенях продовж 3-х років був знятий з ДУ.

З 13.03.2006 рік по 20.10.2006 рік був повторно пролікований у фтизіатра терапевтичного відділу ОКТБ, а потім амбулаторно по 21.01.2007 рік.

У подальшому знаходився під наглядом фтизіатра - рентгенологически без прогресування ТВС процесу.

З 2010 року звернувся до терапевта зі скаргами на посилення одишки, постійний кашель, взятий на ДУ з діагнозом ХОЗЛ. Загострення ХОЗЛ лікував у терапевтичному відділенні з 01.04-12.04.2010 рік, з 13.09-23.09.2010 рік, 09.03-18.03.2011 рік та з 23.08-12.09.2011 рік амбулаторно. Це підтверджують епікризи № 2477/533, № 7117/1172, №1812/448.

10 січня 2012 року комісією санітарно-епідеміологічної служби м. Красноармійська був складений акт № 4 розслідування хронічного професійного захворювання, де було вказано, що він порушив норми законодавства про охорону праці, в цьому ж акті зазначено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, зумовленими впливом виробничого фактору важкість праці впродовж 95,8 відсотків робочої зміни та пил.

З чим він не згодний і вважає цей акт необґрунтованим, тому що, професійне захворювання, яке він отримав, стало наслідком тривалої дії тяжких і шкідливих умов праці у відповідача.

Згідно з нормами, які закріплені в Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Саме закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою й захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.

Під моральною шкодою відповідно до діючого законодавства слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода, яка йому заподіяна полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав під час роботи в тяжких та шкідливих умовах праці так і ті, котрі він переносить і по теперішній час. Його систематично турбує біль у спині та попереку через що він періодично звертається за допомогою до лікарів і проходить лікування.

Враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, яка дублює положення п. 1 ч. 1 ст. 83 ЦК України 1963 року, і термін що триває та продовжується спричинення йому моральної шкоди він не обмежений строками позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, листа МЮУ №35-13/797 від 13.05.20М р. яким встановлені методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди», практикою встановленої постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про відшкодування моральної шкоди» факт його взаємовідносин з відповідачем встановлено документально, а саме що він працював і знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 08.02.1999 року по 21.01.2007 рік, внаслідок тривалої дії тяжких і шкідливих умов праці відповідача він захворів професійною хворобою. Комісією МСЕК було встановлено, що він частково втратив працездатність, а саме 60 відсотків та має третю групу інвалідності, в зв'язку з цим він постійно змушений звертатися за медичною допомогою, проходити стаціонарне лікування, терпіти тривалий біль від отриманих пошкоджень його здоров'я.

В ст. 237-1 КЗпП вказано, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого житія.

Його життя після травми зазнало суттєвих змін. Його постійно турбує біль через що він систематично звертається за медичною допомогою до лікарів і змушений витрачати на це немалі кошти, а в зв'язку з тим, що він вже більше п'яти років не працює і знаходиться на пенсії, у нього не достатньо коштів для утримання своєї сім`ї, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги характер взаємовідносин він вважає, що шкода немайнового характеру, яку він отримав не може бути йому відшкодована повністю, він не отримує від будь якого відшкодування повного психологічного або фізичного задоволення, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути відповідною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути відповідним нанесеній моральній шкоді. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом щомісячних платежів, він обирає одноразову грошову компенсацію.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини Відповідача.

Законодавством України не визначено порядку чи системи підрахунку цієї компенсації, але він вважає, що відповідним нанесеній йому шкоді буде сума у розмірі 50000 гривень за перенесені страждання від отриманого ним професійного захворювання, тривалого систематичного лікування та болю.

Позивач вважає, що саме ця сума є компенсацією того болю, часу на лікування, профілактику, побутових та трудових змін, які він змушений переносити зараз і розмір тих зусиль на врегулювання впливу цих змін на нього та членів його родини.

Крім цього коли він зіткнувся з даним спором він був вимушений звернутися за правовою допомогою до юридичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

І він скористався своїм правом на правову допомогу і звернувся до юридичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_1», де йому надали та продовжують надавати правову допомогу, за що він згідно наданої квитанції заплатив 2000 грн.

Він має право на відшкодування цих витрат у випадку, якщо його позовні вимоги будуть задоволені.

У результаті вище наведеного, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Свою моральну шкоду він оцінює у 50000 гривень, яку просить стягнути з відповідача у справі.

У судове засідання позивач у справі надав письмову заяву, згідно якої на задоволенні позову наполягає, просить його задовольнити у повному обсязі та розглядати справу в його відсутність (а.с. 30).

У судовому засіданні представник позивача на задоволення позовних вимог ОСОБА_3 наполягає, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються. Крім того позивачем не надано жодного доказу в тому, що йому спричинена моральна шкода.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі, працюючи на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1» (у теперішній час ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 08.02.1999 року у якості прохідника 4 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті.

01.06.2001 року ОСОБА_3 був переведений прохідником 5 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті і 21.07.2007 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію, що підтверджується трудовою книжкою позивача у справі на а.с. 05-08.

Під час роботи у відповідача ОСОБА_3 захворів на професійне захворювання, що підтверджується висновком МСЕК № 044667 Серії 10 ААБ від 27.02.2012 року, де позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи (а.с. 11).

Професійне захворювання позивача у справі стало наслідком тривалої дії у тяжких і шкідливих умовах праці у відповідача, що підтверджується актом №1 Форми П-4 «розслідування хронічного професійного захворювання» від 13.01.2012 року на а.с. 12-13, 24-26.

Моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_3, будучи здоровою працездатною людиною, у 53 року став непрацездатним, позивачу встановлена інвалідність, і він втратив 60% працездатності в зв'язку з профзахворюванням, тривалий час знаходився на лікуванні та обстеженні.

Так, ОСОБА_3 перебував на лікуванні у Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань:

- з 01.11.2011 року по 21.11.2011 року з діагнозом: силікатози, вузликова форма 2/2, р/р. ОИТБ 2011 р. S 1-2 легень у вигляді конгломератної туберкуломи справа і щільних очагів. Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії, помірна течія. Легеньова недостатність другої ступені. (а.с. 14,15);

В Красноармійський міській лікарні з аналогічним діагнозом: з 01.04.2010 року по 12.04.2010 року; з 13.09.2010 року по 23.09.2010 року; з 09.03.2011 року по 19.03.2011 року; з 11.10.2012 року по 22.10.2012 року, що підтверджується епікризами лікарні на а.с. 16-23.

професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом виробничого фактора - пил протягом 95,8 % часу робочої зміни, яка спричиняє і моральні страждання.

Фізичний біль носить постійний характер. Позивач став роздратованим, не може реалізувати свій звичний уклад життя. Вимушений постійно лікуватися, стан здоров'я погіршується, у зв'язку з чим позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Більше того, позивач почуває себе неповноцінною людиною, тому що він обмежений у виконанні роботи в певних умовах, оскільки вона позивачу протипоказана за висновками МСЕК, а позивач міг би ще працювати, що також є причиною моральних страждань та хвилювань позивача у справі. Від набутого профзахворювання у ОСОБА_3 постійні болі, задишка.

Також позивач важко переживає ту обставину, що став непрацездатним, що тривалий час перебуває на лікуванні і відірваний від своєї сім'ї, вимушений нести матеріальні затрати на лікування. Обстежитися і проходити лікування у м. Донецьку в інституті профзахворювань.

Вказані обставини значно знизили можливості позивача по реалізації його матеріальних та духовних потреб. Саме протікання хвороби зв'язано з фізичною біллю, яка носить постійний характер.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з положень вище зазначеної статті, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушень законних прав робітника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Ст.13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із пошкодженням здоров`я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Тобто, даною нормою передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо необхідності висновку медичних органів для виплати позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України, висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1рп/2004 в п. 4.1 зазначено, що у відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання складається, зокрема, з фізичного болю, фізичних і душевних страждань, які він відчуває у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, спричинені потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні та фізичні ушкодження здоров`я, у випадку каліцтва, або професійного захворювання потерпілий втрачає працездатність та відчуває значно більшу моральну шкоду, ніж завдану робітнику, який не втратив професійної працездатності.

Між тим, згідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в с правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяного професійного захворювання, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності позивачем, характеру і тривалості його фізичних та моральних страждань, слід задовольнити вимоги позивача у справі частково, та стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 35 000 грн.

Відносно стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги у сумі 2000 грн., суд не знаходить підстав для задоволення вказаних вимог з наступних підстав. Оплата витрат на правову допомогу підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру, підписаними та завіреними печаткою, або платіжного доручення, в якому обов'язково повинно бути зазначено, що оплата здійснюється згідно за конкретним договором (вказати номер, дату укладення). Факт виконання послуг підтверджується також актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами. Лише за наявності перелічених письмових доказів, відповідно до ст. 64 ЦПК України, суд може вважати витрати на правову допомогу доведеними. Позивачем вказані документи суду не надані, тому суд не може задовольнити вимоги позивача в даній частині позову.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати по розгляду справи у суді: судовій збір 229,40 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст.. 153,233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з р/р 26001980123661 в Донбаському філ. ПАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593 код ЄДРПОУ 13498562, інд. №134985605163 моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 35000 грн. (тридцять п'ять тисяч грн.).

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави: судовій збір - 229 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: