Рішення № 30059323, 19.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц-/778/819/13 Головуючий у 1-й інстанції Артемова Л.Г.

Суддя-доповідач Воробйова І.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Гончара О.С.

суддів Воробйової І.А., Маловічко С.В.,

при секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2012 року ПАТ «СК «Оранта-Січ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В позові позивач зазначав, що 17 травня 2009 року на трасі Запоріжжя-Біленьке сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ІЖ 21251 державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_2 відповідач у справі; ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_5 та автомобіль БМВ Е 90, державний номер НОМЕР_3, що належить ЗАТ «Оріс» під керуванням ОСОБА_6

На час ДТП автомобіль БМВ Е 90 був застрахований в ПАТ «СК «Оранта-Січ».

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2009 року встановлено, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, адміністративна справа відносно ОСОБА_2 припинена за спливом строку накладення адміністративного стягнення.

Розмір шкоди визначений висновком авто товарознавчого дослідження в сумі 5238, 45 грн. Страхова сума виплачена постраждалому ОСОБА_4

Посилаючись на своє право зворотньої вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 5238, 45 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2012 року позов ПАТ «СК «Оранта-Січ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Оранта-Січ» шкоду в сумі 5238, 45 грн., а також судові витрати в сумі 214, 60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні рішення порушено норми матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розглядаючи вказану частину позову, суд першої інстанції не додержав вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, у межах виплаченого відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Нормами ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що 17 травня 2009 року на дорозі Т-08-06 Запоріжжя-Біленьке (Запорізької області) сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів : ІЖ 21251 державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_2; ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 та яким керував ОСОБА_8 та БМВ Е 90 державний номер НОМЕР_3, що належить ЗАТ «Оріс», під керуванням ОСОБА_6

На час ДТП автомобіль БМВ Е 90 державний номер НОМЕР_3 був застрахований в ПАТ «СК «Оранта-Січ», відповідно до умов договору страхування транспортних засобів №3309006 від 16.01.2009 року.

Внаслідок ДТП страхувальнику було заподіяно матеріальну шкоду в сумі 5238,45 грн., яку позивач згідно п.7.3 договору страхування відшкодував страхувальнику у розмірі 1663,45 грн., оскільки 3575 грн. було утримано як частку недоотриманого страхового платежу. Факт сплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №1758 від 07.09.2009 року. Страхове відшкодування було виплачене на підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 18.05.2009 року та страхового акту від 28.08.2009 року.

Винним у даній ДТП є відповідач ОСОБА_2 що підтверджено постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпА України від 10.09.2009 року та ОСОБА_8, що підтверджено постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпА України від 01 червня 2009 року (а.с. 20).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно пославшись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, 1166 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регрессу, проте суд не дав належної оцінки тій обставині, що згідно з п. 3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Пунктом 3 статті 213 ЦПК України передбачено, що суд має повно та всебічно з'ясувати обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Тому суд першої інстанції мав перевірити всі наявні матеріали ДТП та самостійно визначити, винні дії кого з водіїв знаходяться в причинному зв»язку з подією ДТП, а також в якій мірі винний кожний з водіїв, якщо встановить, що ця вина є обопільною.

В межах зазначеної справи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_2 було проведено автотехнічне дослідження та висновком спеціаліста № 434/09 від 23.07.2009р. встановлено, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_8 своїми діями, а саме, виконав маневр обгону автомобіля ІЖ-21251 під керуванням ОСОБА_2 та при зміні напрямку руху праворуч, не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ІЖ-21251 під керуванням ОСОБА_2 , чим скоїв небезпечну дорожню ситуацію та небезпечність водію ІЖ-21251 ОСОБА_2 В діях водія ОСОБА_2 також маються порушення вимог п. 12.3 ПДР, але він вимушений був уникати зіткнення у небезпечній ситуації на дорозі, яку створив саме ОСОБА_8 З технічного аналізу дій водія ОСОБА_8 експерт зробив висновок, що невідповідність дій цього водія п. 10.1 ПДР знаходиться у причинному зв»язку з подією ДТП.

Оскільки висновок спеціаліста є письмовим доказом у справі, так як дослідження проведено на підставі вимог суду, який розглядав адмінматеріал, то висновки спеціаліста слід врахувати при встановленні винних в ДТП осіб. Проаналізувавши цей висновок, колегія вважає, що в діях обох водіїв мається невідповідність вимогам ПДР, через що сталась ДТП, але враховуючи, що саме ОСОБА_8 створено небезпечну дорожню ситуацію, а ОСОБА_2, хоча і порушив п. 12.3 ПДР, вимушений був діяти в умовах небезпеки, то вину водіїв слід розподілити наступним чином: ОСОБА_8 є винним на 75 %, а ОСОБА_2 на 30 %.

Зазначені обставини у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України впливають на розмір відшкодування шкоди, який визначається в разі обоюдної вини водіїв у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги до ОСОБА_8 позивачем не заявлено, судова колегія вважає, що в частині визначення розміру відшкодування страхового відшкодування судове рішення не відповідає обставинам справи і підлягає зміні, а саме, належить зменшити розмір відшкодування страхового відшкодування на користь позивача. Беручи до уваги, що колегією вище визначено, що вина ОСОБА_2 складає 25 %, відповідно розмір відшкодування становить 1309,60 грн. Цю суму як страхове відшкодування слід стягнути з ОСОБА_2на користь ПАТ «Страхова компанія»Оранта-Січ», відмовивши в позові в іншій частині.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Виходячи з викладеного, на підставі ст. 307, ст. 309 ЦПК України, згідно яких за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення, підставами для чого є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційний суд вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2012 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н.НОМЕР_4, мешкає АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта -Січ» (69104, м.Запоріжжя, вул..Малиновського, 16 р/р 265044791 ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 02307292, МФО 313827) шкоду в сумі 1309,60 грн., а також судові витрати в сумі 214,60 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: