Постанова № 30058197, 12.03.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. м. Чернівці Справа №824/415/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

секретаря судового засідання - Дячука Д.А.;

за участю:

представника позивача - Хабулі А.М.;

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби України до Відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке АТП-17755" про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках на суму податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби України просить стягнути кошти з з банківських рахунків, що обслуговують Відкрите акціонерне товариство "Чернівецьке АТП-17755" на суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 135978,96 грн., до місцевого бюджету м. Чернівці

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазанчив, що відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю №2808 від 02.02.2012 року, та не сплачено податкове зобов'язання з січня 2012 року по грудень 2012 року. Станом на 18.02.2013 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 135978,96 грн., яка є узгоджено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце проведення судового засідання. Повідомлення про поважність причин неприбуття уповноваженого представника в судове засідання від відповідача не надходило, а тому, з врахуванням думки представника позивча, судом вирішено продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів, що відповідатиме ч. 4 ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.02.2013 року, відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради за адресою - вул. Моріса Тореза, буд. 62, м. Чернівці, Чернівецька область (а.с. 9-10). Відповідно до Довідки від 15.02.2013 року, відповідач з 27.09.1992 року взятий на облік в ДПІ у м. Чернівці (а.с. 6).

Відповідно до Рішення Чернівецького міськвиконкому Ради народних депутатів від 17.08.1999 року №571/17, відповідачу видано державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №001133, що знаходиться по вул. М.Тореза, 62, м. Чернівці, площею 5,2323 га (а.с. 17-19).

Податковий борг по орендній платі за землю та по земельному податку виник в результаті несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначеного згідно поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) №2808 від 02.02.2012 року за 2012 рік на суму 135978,96 грн. (а.с. 7-8)

У зв'язку із сформованою заборгованістю відповідачу було надіслані корінець першої податкової вимоги форми "Ю1" №1/114 від 05.10.2001 року на суму 62529,41 грн., яка отримана ним 15.10.2001 року (а.с. 11) та корінець другої податкової вимоги форми "Ю2" №2/1110 від 10.01.2012 року на суму 39341,60 грн., яка отримана ним 10.01.2002 року (зв. а.с.11).

Заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5) та зворотним боком облікової картки платника потатків (а.с. 20-22), відповідно до якого, станом на 18.02.2013 року, стягненню в судовому порядку підлягає заборгованість по земельному податку з юридичних осіб в сумі 135978,96 грн. Дана сума заборгованості на момент розгляду справи є узгодженою, проте не сплаченою.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Згідно п. п. 9.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України) до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю.

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, п. п. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пункт 31.1 ст. 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.1, 287.3 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 14.1.175 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Так, згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми боргу, платником податків на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача, відповідачем не подано.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст.20 ПК України передбачено, що органи податкової служби України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1. ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3. ст. 95 ПК України).

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення коштів в сумі 135978,96 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить із зазначеного конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, а також з того, що заборгованість відповідача узгоджена та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що є підставою для стягнення заборгованості та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з банківських рахунків, що обслуговують Відкрите акціонерне товариство «Чернівецьке АТП-17755» (вул. Моріса Тереза, 62, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 05482386) кошти на суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 135978 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 96 коп. до місцевого бюджету м. Чернівці.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову у повному обсязі складено 18 березня 2013 року (17.03.2013 року - вихідний день).

Суддя В.О. Григораш