Постанова № 30058080, 12.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 р. (о 11:46) Справа №801/1842/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Чернишова Н.А., Смирнов Ю.Ю.,

від відповідача - Антілогова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (далі - позивач) до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0000132203 від 13.02.2013р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у зв'язку з тим, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» не знаходяться за юридичною адресою, що свідчить про вчинення правочину без мети реального настання правових наслідків, про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару та подальше його використання у господарської діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 14309008) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 13.07.2001 р.

Відповідно до довідки серії АБ № 051583 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будування та ремонт суден (КВЕД 35.11.0), дослідження і розробки в галузі технічних наук (КВЕД 45.21.7), виготовлення інших готових металевих виробів (КВЕД 28.75.0).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" з питань правових взаємовідносин з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс».

За результатами перевірки був складений акт від 31.01.2013р. №242/22-3/14309008 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132203 від 13.02.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 74341,00 грн.

Зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 74341,00 грн. здійснено податковим органом за фактом порушення ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" п. 14.1.185 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2. п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ по операціях придбання товарів вартістю 446046,00 грн., у т.ч. ПДВ 74341,00 грн. у ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс».

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000132203 від 13.02.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 74341,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» був сформований позивачем у період 2011-2012 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З акту перевірки податкового органу вбачається, що згідно отриманих матеріалів перевірок ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів, у тому числі ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море".

Податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» господарських операцій через відсутність у контрагентів по ланцюгу: майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних механізмів.

А відтак, податковим органом зроблений висновок, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на надання податкової вигоди контрагентам - покупцям, ухилення від сплати податкових зобов'язань іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що операції позивача по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» сформовані на підставі нікчемного правочину, у ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" було відсутнє право на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у сумі 74341,00 грн. по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19 відповідних податкових декларацій) в сумі ПДВ 74341,00 грн., в тому числі за червень 2011р. у сумі ПДВ - 363,00 грн., за липень 2011р. у сумі ПДВ 230,00 грн., за серпень 2011р. у сумі 215,00 грн. та за серпень 2012р. 73533,00 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" з ТОВ "НВФ "Діакон" суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та ТОВ "НВФ "Діакон" було укладено декілька договорів постачання, а саме:

- договір постачання № 0205 від 16.05.2011р., відповідно якого ТОВ "НВФ "Діакон" - «Постачальник» зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю предмети, матеріали для проведення господарських робіт власними силами установи, далі Товар, відповідно до специфікації (Додаток №1), а Покупець - ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його сплату відповідно до умов даного договору; якість товару, що постачається, повинна відповідати встановленим стандартам країни-виробника товару, та іншим супроводжувальним документам.

- договір постачання № 0307 від 05.07.2011р., відповідно якого, ТОВ "НВФ "Діакон" - «Постачальник» зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю предмети, матеріали для проведення господарських робіт власними силами установи, далі Товар, відповідно до специфікації (Додаток №1), а Покупець - ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його сплату відповідно до умов даного договору; якість товару, що постачається, повинна відповідати встановленим стандартам країни-виробника товару, та іншим супроводжувальним документам.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ "НВФ "Діакон" поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме: кабель високовольтний та еталони чутливості карнавочні, алюмінієві, що підтверджується видатковими накладними №0023 від 25.07.2011р. на суму 1380,00грн. у т.ч. ПДВ 230,00 грн. та №0031 від 12.08.2011р. на суму 1290,00грн. у т.ч. ПДВ 215,00 грн. Загалом було поставлено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2670,00 грн., у тому числі ПДВ 445,00 грн.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ "НВФ "Діакон" у зазначеному періоді підтверджується прибутковими ордерами: № з111559/107 від 17.08.2011р. та № з111400/103 від 29.07.2011р. на загальну суму 2670,00 грн., у тому числі ПДВ 445,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "НВФ "Діакон" грошових коштів за отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується платіжними дорученнями: №412377 від 22.07.2011р.- 1380,00грн. у т.ч. ПДВ 230,00 грн., згідно рахунку-фактурі №0307 від 05.07.2011р. та №412587 від 08.08.2011р.- 1290,00грн. у т.ч. ПДВ 215,00 грн., згідно рахунку-фактурі №0205 від 16.05.2011р. на загальну суму 2670,00 грн., у тому числі ПДВ 445,00 грн.

А відтак, по даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку/по даті відвантаження товарів, відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України у ТОВ "НВФ "Діакон" виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 445,00 грн. у липні та серпні 2011р.

Судом встановлено, що ТОВ "НВФ "Діакон" були виписані податкові накладні: № 5 від 22.07.2011р. на суму 1380,00грн. у т.ч. ПДВ 230,00 грн. та № 3 від 08.08.2011р. на суму 1290,00грн. у т.ч. ПДВ 215,00 грн. на загальну суму 2670,00 грн., у тому числі ПДВ 445,00 грн.

У зв'язку з чим, що по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів(послуг)/ по даті отримання платником податку товарів(послуг), що підтверджено податковою накладною відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" виникло право на формування податкового кредиту у липні-серпні 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "НВФ "Діакон" в сумі 445,00 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних за липень-серпень 2011 р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ "НВФ "Діакон" відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у липні-серпні 2011 містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" з ПП "Аверс" суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та ПП "Аверс" було укладено договір купівлі - продажу № 025/10-010 від 26.05.2010р.(далі - договір), відповідно якого ПП "Аверс"- (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" прийняти та оплатити пневматичний інструмент.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, марка, кількість, технічні вимоги, ціна, загальна вартість і термін постачання інструменту позначені в специфікаціях, що є його невід'ємною частиною Договору.

Пунктом п. 2.1 Договору передбачено, що Покупець проводить 100% передоплату інструменту, згідно виставленим рахункам Продавця. Постачання інструменту проводиться з складу Продавця в адресу Покупця за рахунок Покупця.

На виконання умов зазначеного договору ПП "Аверс" поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (патрони свердлуванні, свердла та пластини тв.), що підтверджується видатковими накладними: №А-0000709 від 15.06.2011р. на суму 609,96грн. у т.ч. ПДВ 101,66 грн. та №А-0000708 від 15.06.2011р. на суму 1569,00грн. у т.ч. ПДВ 261,50 грн. на загальну суму 2178,96 грн., у тому числі ПДВ 363,16 грн.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП "Аверс" у зазначеному періоді, підтверджується прибутковими ордерами: № з111214 від 20.06.2011р. та № з111215 від 20.06.2011р. на загальну суму 2178,96 грн., у тому числі ПДВ 363,16 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ПП "Аверс" грошових коштів за отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується платіжними дорученнями: №411977 від 15.06.2011р. на суму 609,96грн. у т.ч. ПДВ 101,66 грн., згідно рахунку-фактурі №АВ-0000965 від 08.06.2011р. та №411976 від 15.06.2011р.на суму 1569,00грн. у т.ч. ПДВ 261,50 грн., згідно рахунку-фактурі №АВ-0000708 від 15.06.2011р. Загалом перераховано 2178,96 грн., у тому числі ПДВ 363,16 грн.

А відтак, по даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку/по даті відвантаження товарів, відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України у ПП "Аверс" виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 363,16 грн. у червні 2011р.

Судом встановлено, що ПП "Аверс" були виписані податкові накладні: № 65 від 15.06.2011р. на суму 609,96грн. у т.ч. ПДВ 101,66 грн. та № 64 від 15.06.2011р. на суму 1569,00грн. у т.ч. ПДВ 261,50 грн. Загалом, ПП «Аверс» виписало податкові накладні на загальну суму 2178,96 грн., у тому числі ПДВ 363,16 грн., які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року.

У зв'язку з чим, що по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів(послуг)/ по даті отримання платником податку товарів(послуг), що підтверджено податковою накладною відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" виникло право на формування податкового кредиту у червні 2011 р. по взаємовідносинах з ПП "Аверс" в сумі 363,16 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних за червень 2011 р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ПП "Аверс" відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у червні 2011 містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" з ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс» було укладено ряд договорів купівлі - продажу, а саме:

- договір №149/12-211 від 27.06.2012р., відповідно якого ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" - (Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" прийняти та оплатити пально-змащувальні матеріали; поставка товару здійснюється на умовах СІР- склад покупця не пізніше 7 календарних днів з моменту перерахування передоплати за цим договором на розрахунковий рахунок Постачальника, при умовної наявності заявки Покупця (з правом дострокового постачання); постачальник здійснює відпуск товару Покупцю по видатковій накладній;

- договір №149/12-259 від 27.08.2012р., відповідно якого ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" - (Постачальник) зобов'язується поставити, а Покупець - ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" прийняти та оплатити галон регенерований 2402(хладон); постачання товару здійснюється партіями, згідно письмових заявок Покупця; постачання Товару здійснюється по попередніх заявках Покупця на умовах СІР - 98176 Україна, АРК, м.Феодосія, смт Приморський, вул. Десантників, 1 перевізником у поліетиленових каністрах місткістю 20 літрів.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" поставило позивачу товарно-матеріальні цінності (галон регенерований та пально-змащувальні матеріали), що підтверджується видатковими накладними: №А-00000267 від 16.08.2012р. на загальну суму 132660,00 у т.ч. ПДВ 22110,00 грн., №А-00000265 від 15.08.2012р. на суму 435,00грн. у т.ч. ПДВ 72,50 грн., №А-00000283 від 30.08.2012р. на суму 308100,00грн. у т.ч. ПДВ 51350,00 грн. Загалом було отримано товарно-матеріальні цінностей на суму 441195,00грн у т.ч. ПДВ 73532,50 грн.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" у зазначеному періоді, підтверджується прибутковими ордерами: № з121324/103 від 16.10.2012р., № з121160/03 від 23.08.2012р. та № з121176/03 від 28.08.2012р.на загальну суму 441195,00 грн. у т.ч. ПДВ 73532,50 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" грошових коштів за отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується платіжними дорученнями: №412145 від 02.08.2012р. на суму 132660,00грн. у т.ч. ПДВ 22110,00 грн., згідно рахунку-фактурі №А-00000351 від 27.07.2012р., №412236 від 09.08.2012р. на суму 435,00грн. у т.ч. ПДВ 72,50 грн., згідно рахунку-фактурі №А-00000357 від 31.07.2012р., №412437 від 28.08.2012р. на суму 308100,00грн. у т.ч. ПДВ 51350,00грн., згідно рахунку-фактурі №А-00000406 від 27.08.2012р. Загалом було перераховано 441195,00 грн. у т.ч. ПДВ 73532,50 грн.

А відтак, по даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку/по даті відвантаження товарів, відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України у ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 73532,50 грн. у серпні 2012р.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" були виписані податкові накладні: № 3 від 02.08.2012р. на загальну суму 132660,00 у т.ч. ПДВ 22110,00 грн., №15 від 09.08.2012р. на суму 435,00грн. у т.ч. ПДВ 72,50 грн., №42 від 28.08.2012р. на суму 308100,00грн. у т.ч. ПДВ 51350,00 грн. на загальну суму 441195,00грн у т.ч. ПДВ 73532,50 грн.

У зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів(послуг)/ по даті отримання платником податку товарів(послуг), що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" виникло право на формування податкового кредиту у серпні 2012р. по взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" в сумі 73532,50 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2012р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс" відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача (ТОВ "Торговий Дім "Укрспецсервіс") є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у серпні 2012р. містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що ПДВ в сумі 74341,00 грн., включений ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до складу податкового кредиту (від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість) у перевіряємому періоді 2011-2012 роках, відповідає вимогам п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та, сплачений у складі витрат на придбання товару, які були використані у межах господарської діяльності ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море", виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до довідки серії АБ № 051583 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будування та ремонт суден (КВЕД 35.11.0), дослідження і розробки в галузі технічних наук (КВЕД 45.21.7), виготовлення інших готових металевих виробів (КВЕД 28.75.0).

При досліджені сум податкового кредиту (від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість), сформованого ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" по взаємовідносинах з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс», судом встановлено, що господарські операції з вказаними контрагентами пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають діяльності за КВЄД відповідно до правовстановлюючих документів товариства.

Судом встановлено, що у бухгалтерському обліку ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" господарські операції з придбання товарів в повному обсязі відображені в регістрах бухгалтерського обліку за перевіряємий період 2011-2012 рр. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №20 «Виробничі запаси» в сумі 369889,55 грн. по операціям з придбання товарів у ТОВ «НВФ «Диакон» та ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс» та за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в сумі 1815,80 грн. по операціям з придбання товарів у ПП «Аверс», що підтверджується відповідними оборотними відомостями, які були залучені до матеріалів справи.

Списання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс» та ПП «Аверс» зі складів позивача на задоволення необхідних виробничих потреб, підтверджується лімітами - вимогами, відповідно до яких товари, отримані від зазначених контрагентів, були передані на виробництво машинобудування та корпусообробки, суднобудівництва та судноремонту та до центральної заводської лабораторії .

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції виробничого процесу; використання отриманих товарно-матеріальних цінностей позивачем під час господарської діяльності, яка відповідає КВЕД; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» булі вчинені господарські операції з придбання товарів, отриманий товар був використаний позивачем у межах оподаткованих операцій. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у перевіряємому періоді на суму 74341 грн. відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Сліз зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем з ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару від ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару саме від ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» та його використання в господарської діяльності в оподаткованих операціях, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність у контрагентів ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» господарських операцій з поставки товарів позивачу: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 74341,00 грн. по операціям з придбання товарів у ТОВ «НВФ «Диакон», ТОВ «Торговий Дім «Укрспецсервіс», ПП «Аверс» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000132203 від 13.02.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 74341,00 грн., прийняте з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправним.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.03.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 18.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000132203 від 13.02.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 74341,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (ЄДРПОУ 14309008) 743,41 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна