Постанова № 30057342, 07.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

07 березня 2013 р. Справа № 802/634/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Тишківського С.Л.

представника відповідача: Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "ЛІ"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

14.02.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "ЛІ" (далі - ТОВ "ТВФ "ЛІ") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії Вінницької ОДПІ, які полягають у викладенні висновків Акту № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року про допущені позивачем порушення норм ПК України та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012330 від 17.01.2013 року на суму 10380,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Столична торговельна агенція" за червень-липень 2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення незаконним оскільки вважає, що ТОВ "ТВФ "ЛІ" у період з червня по липень 2012 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням у контрагента (ТОВ "Столична торговельна агенція") товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила та просила суд у його задоволенні відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницькою ОДПІ, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ТВФ "ЛІ" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Столична торговельна агенція" за червень-липень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 28.12.2012 року № 3516/22-05/13328937 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТВФ "Лі" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Столична торговельна агенція" за червень-липень 2012 року (а.с.17-28).

Вказаним актом задокументовано ряд наявних на думку контролюючого органу порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема встановлено такі порушення:

1.підпунктів 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме TOB «ТВФ «Лі» завищено суму податкового кредиту з ПДВ (ряд. 17) у податковій декларації з ПДВ у загальній сумі 142 435 грн., в т.ч. за червень 2012 року на суму 55234 грн., за липень 2012 року на суму 87201 грн.

2.статті 187, статті 198 ПК України, а саме TOB «ТВФ «Лі» завищено суму податкового зобов'язання з ПДВ (ряд.9) у податковій декларації з ПДВ у загальній сумі 134 131 грн., в т.ч. за червень 2012 року на суму 50547 грн., за липень 2012 року на суму 83584 грн.

3.пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, а саме TOB «ТВФ «Лі» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 25) у податковій декларації з ПДВ в загальній сумі 8304 грн., в т.ч. за червень 2012 року на суму 4687 грн., за липень 2012 року на суму 3617 грн.

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000012330 (а.с.29), яким визначено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 10388,00 грн, в тому числі за основним платежем 8304 грн та штрафною санкцією 2076 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи спір, суд встановив, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено суму в розмірі 142435 грн., сформовану по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Столична торговельна агенція".

Так, між ТОВ "ТВФ "ЛІ" та ТОВ "Столична торговельна агенція" укладено договір № 1205032 від 03.05.2012 року, згідно умов якого ТОВ "ТВФ "ЛІ" виступає як посередник від ТОВ "Столична торговельна агенція" для знаходження покупців для товарів ТОВ "Столична торговельна агенція" та знаходження замовників для виконання робіт та послуг контрагента.

Факт доставки товару (запчастин різного асортименту) від ТОВ "Столична торговельна агенція" до ТОВ "ТВФ "ЛІ" на підставі договору № 1205032 для його подальшої реалізації підтверджені видатковими накладними та податковими накладними (а.с.42-50).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на безтоварність вказаних господарських операцій, оскільки матеріали справи містять податкові накладні надані позивачу його контрагентом, видаткові накладні, виписки із банківських рахунків ТОВ "ТВФ "ЛІ", акти звірки взаєморозрахунків, а відповідачем в Акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, наявності вироку в кримінальній справі чи на інші підстави, які б свідчили про безтоварність операцій. Тому, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину в частині посилань на відсутність намірів сторін по Договору щодо настання реальних наслідків.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що посилання відповідача на відсутність мети реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами (ПрАТ "Гніванський завод спец залізобетону", КП "Вінницяводоканал", ТОВ "Вінницький агрегатний завод", ТОВ "Юга-Сервіс", ПВКП "Вілєн", ТОВ "Плазмадеталь", ПАТ "Південьзахідшляхбуд", ПрАТ "Стрижавський карєр", ПАТ "Іванівський спеціалізований карєр", ТОВ "Гніванський гранітний карєр", ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", ПАТ "Мотор Січ") є безпідставними, оскільки суду надані договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні (а.с. 42-202). Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами не мали реального товарного характеру.

Крім того, суд наголошує на тому, що твердження відповідача стосовно відсутності здійснення господарських операцій ТОВ "Столична торговельна агенція" із ТОВ "Арігама" на які відповідач посилається як на обставину, що свідчить про безтоварність операцій є безпідставними та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Законодавством покладений обов'язок ведення податкового обліку на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобовязань.

Таким чином, пункт акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТВФ "ЛІ" та ТОВ "Столична торговельна агенція", спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Отже, суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0000012330 від 17.01.2013 року.

Що стосується визнання протиправними дії Вінницької ОДПІ, які полягають у викладенні висновків Акту № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року суд відмовляє у даній позовній вимозі з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2012 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року за № 9 34/18772, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Дана норма під актом визначає службовий документ як засіб документування, який підтверджує факт проведення перевірки платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вказаний документ складається на реалізацію повноважень органу державної податкової служби на проведення певного виду перевірки і фіксує хід проведення перевірки, її зміст та результати.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Акт перевірки складається працівниками Вінницької ОДПІ та висновки акту відображають бачення перевіряючих стосовно з'ясованих обставин, безпосередньо акт перевірки, не реалізований через рішення керівника податкового органу, не може породжувати додаткові податкові обов'язки.

Натомість, рішенням суб'єкта владних повноважень є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Акту перевірки не властиві вказані умови відповідності рішенню суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, висновки у акті про результати позапланової невиїзної перевірки Вінницької ОДПІ від 28.12.2012 року не відповідає вищенаведеним критеріям рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не містить обов'язкових ознак правового акта індивідуальної дії, тобто не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

При цьому, судом встановлено, що оскаржувані висновки податкового органу про порушення позивачем норм пп. 198.1, 198.6 ст. 198, ст. 187, 198 та пп.200.1, 200.2 ст. 200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 17.01.2013 року № 0001332510 про визначення ТОВ "ТВФ "ЛІ" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10380,00 грн., в т.ч. 8304,00 грн основного платежу та 2076,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби за № 0000012330 від 17 січня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "ЛІ" (код ЄДРПОУ 13328937) судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович