Ухвала суду № 30057126, 12.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11652/11/0170/24

12.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Санаторій "Зорі України"- Симоненко Віктор Павлович, довіреність № 154 від 01.03.13

представник позивача, Державного підприємства "Санаторій "Зорі України"- Симоненко Раїса Семенівна, довіреність № 153 від 01.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 27.02.12 по справі № 2а-11652/11/0170/24

за позовом Державного підприємства "Санаторій "Зорі України" (п/в Сімеїз-2, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98682)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003612301 від 08.09.2011 року та №0003612301 від 08.09.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012 року, позовні вимоги Державного підприємства "Санаторій "Зорі України" до Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003612301 від 08.09.2011 року та №0003612301 від 08.09.2011 року - задоволено.

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 08.09.2011 р. № 0003612301 про збільшення грошового зобов'язання за платежем „податок на прибуток" за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 33936,00 грн., в тому числі за основним платежем 27149,00 грн., за штрафними санкціями 6787,00 грн.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 08.09.2011 р. № 0003622301 про збільшення грошового зобов'язання за платежем „податок на додану вартість" за порушення п. п. 7.2.1 „е" п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на загальну суму 43382,15 грн., в тому числі й за основним платежем на 34668,00 грн., за штрафними санкціями на 8674,15 грн. за рахунок арифметичної помилки Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на 40,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Санаторний комплекс „Зорі України" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача у судовому засіданні 12.03.2013 року заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що з 18.07.2011 року по 12.08.2011 року ДПІ у м. Ялта АР Крим проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Санаторний комплекс «Зорі України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 19.08.2011 року № 2110/23-1/03505605/163 (т. 1, а.с. 40-96), яким встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на загальну суму 32428,00 грн. внаслідок наступного порушення.

Між позивачем та суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_4 укладений договір №2/72/1А від 01.05.2010р. про надання послуг по перевантаженню, транспортуванню та розміщенню твердих побутових відходів (т. 1, а.с. 147), предметом якого є надання послуг з перевезення на пункті перевантаження (полігон ТПВ в м. Ялта), транспортування та розміщення твердих побутових відходів (далі - ТПВ).

Вартість перевантаження, транспортування і розміщення 1 куб.м. ТПВ на момент укладення договору була встановлена сторонами в розмірі 67,00 грн. за 1 куб.м.

Відповідно до актів прийому-передачі робіт (надання послуг) від 05.08.2010 р. на суму 11792,00 грн. (т. 1, а.с. 154), від 18.08.2010 р. на суму 10318,00 грн. (т. 1, а.с. 155), від 31.08.2010 р. на суму 10318,00 грн. (т. 1, а.с. 156) СГД ОСОБА_4 виконані роботи з транспортування, вивезення та утилізації твердих побутових відходів, яка не передбачена умовами договору та не могла бути здійснена виконавцем у зв'язку з відсутністю у нього ліцензії на утилізацію ТПВ відповідно до вимог Закону України „Про відходи".

Разом з тим, відповідно до акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що таке перевезення та перевантаження не підтверджується шляховими листами, товарно-транспортними накладними, тощо.

Зазначені факти були розцінені відповідачем як порушення з боку позивача п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 32428,00 грн. за 9 місяців 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при проведенні перевірки не було враховано, що вартість послуг за 1 куб.м. ТПВ встановлена на рівні 67,00 грн., що підтверджується договором. Разом з тим, з актів прийому-передачі робіт вартість наданих послуг була сплачена на рівні 67,00 грн. за 1 куб.м. ТПВ, що свідчить про те, що позивачем сплачувалися лише послуги, передбачені договором № 2/72/1А від 01.05.2010 р. про надання послуг по перевантаженню, транспортуванню та розміщенню твердих побутових відходів. Інших сум позивачем в рамках дії зазначеного договору не сплачувалося та до складу валових витрат включено не було.

На адресу СГД ОСОБА_4 позивачем направлено лист-запит № 534 від 19.08.2011 р. щодо зазначення в актах прийому-передачі послуг з утилізації ТПВ (т. 1, а.с. 38). Згідно пояснень СГД ОСОБА_4 від 22.08.2011 р. послуги з розміщення ТПВ були помилково визначені в таких актах як послуги з утилізації ТПВ, оскільки контрагент позивача вважав це однією ж той самою послугою.

01.07.2010 року між СГД ОСОБА_4 та ПП „Екобезпека" укладений договір № 7 про надання послуг з утилізації ТПВ, за умовами якого ПП" Екобезпека" надає, а СГД ОСОБА_4 сплачує послуги з утилізації ТПВ (т. 1, а.с. 151).

Як підтверджується матеріалами справи, зазначений договір виконувався сторонами, ПП „Екобезпека" має ліцензію на утилізацію ТПВ, а така утилізація проводилася за рахунок СГД ОСОБА_4 щодо ТПВ, які розміщувалися ним на полігоні.

Як вбачається з листів сміттєвозу, на якому СГД ОСОБА_4 здійснював перевантаження, транспортування та розміщення ТПВ позивача в м. Севастополі у ПП „Екобезпека", позивач використовував сміттєвоз, який перебуває на балансі позивача СГД ОСОБА_4 для виконання договору № 2/72/1А від 01.05.2010 р.

Крім того, актом перевірки встановлено, що перевіркою відображених у рядку 04.10 Декларації „витрати на поліпшення основних фондів" за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 413615,00 грн. відповідачем встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 124167,00 грн. внаслідок наступних обставин.

На адресу ДПІ у м. Ялта надійшла постанова від 03.12.2010 р. від слідчого відділення податкової міліції ДПА в АР Крим про призначення перевірки позивача з приводу взаємовідносин з фіктивними фірмами за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2010 р. з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі. Позивач мав взаємовідносини з однією із зазначених у постанові фірм - ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" (т. 1, а.с. 180-181).

Посилаючись на зазначену постанову відповідач у акті перевірки зазначив, що ТОВ „БК „Елефант" є фіктивною фірмою, операції з даним суб'єктом господарської діяльності фактично не здійснювалися та носили фіктивний характер.

В ході досудового слідства слідчим відділом податкової міліції ДПА в АР Крим встановлено, що для функціонування схеми ухилення від сплати податків громадянами без наміру здійснення господарської діяльності створювалися суб'єкти господарювання, до переліку яких входило ТОВ „БК „Елефант", через яке здійснювалося незаконне перерахування грошових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних суб'єктів господарювання через поточні рахунки фіктивних суб'єктів господарювання в готівкові кошти.

Згідно з зазначеною постановою одним з підприємств, яке використовувало у своїй діяльності послуги зазначеної схеми ухилення від сплати податків є позивач по справі, у зв'язку з чим податковою міліцією ДПА в АР Крим було проведено перевірку позивача (т. 1, а.с. 180-181).

Як вбачається з акту перевірки, в основу висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) угоди, яка була укладена між позивачем та ТОВ „БК „Елефант" була покладена зазначена постанова податкової міліції ДПА в АР Крим.

Суд першої інстанції встановив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ „БК „Елефант" (Підрядник ) укладений договір підряду № 168 від 04.09.2009 р., згідно з яким Підрядник виконує, а Замовник приймає та сплачує роботи з поточного ремонту каналізаційної мережі санаторію. Вартість робіт встановлена сторонами в сумі 72000,00 грн. ( у т.ч. з ПДВ 12000,00 грн.) (т. 1, а.с. 133).

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ „БК „Елефант" (Підрядник) укладений договір підряду № 83 від 28.05.2010 р., відповідно до якого Підрядник виконує, а Замовник приймає та сплачує роботи про прочищенню жироуловлювача та каналізаційних колодязів санаторію. Вартість робіт встановлена договором в сумі 77 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 12833,33 грн.) (т. 1, а.с. 136-140).

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, доданих до матеріалів справи документів, якими підтверджується фактичне виконання зазначених договорів, всі платежі за договорами проводилися на підставі рахунків, що надавалися підрядником.

Первинними бухгалтерськими документами підтверджується перерахування позивачем на рахунок підрядника 149000,00 грн., в тому числі ПДВ. У 4 кварталі 2009 р., зокрема, 60 000,00 грн. по акту прийому виконаних підрядних робіт (ремонт водопроводу та каналізації) за вересень 2009 р. на загальну суму 72000,00 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 12000,00 грн.). У 2 кварталі 2010 р. (травень 2010 р.) до складу валових витрат віднесена сума 641767,00 грн. по акту прийому виконаних підрядних робіт (прочищення жироуловлювача та каналізаційних колодязів санаторію) за травень 2010р. на загальну суму 77000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ в сумі 12 833,33 грн.).

З урахуванням зазначених обставин відповідач дійшов висновку, що ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" не могло брати участі в операціях по виконанню робіт на території ДП Санаторний комплекс „Зорі України", оскільки ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" не мало наміру здійснювати роботи, а було створене для здійснення операцій по протизаконному перерахуванню грошових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних суб'єктів господарювання через поточні рахунки фіктивних суб'єктів господарювання в готівкові грошові кошти, незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань і валових доходів по податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств (аркуш акту перевірки 17).

За аналогічних підстав було встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 34668,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 р. в сумі 12000,00 грн., вересень 2010 р. в сумі 9835,00 грн., травень 2010 р. - 12883,00 грн.

Сума завищення податкового кредиту за вересень 2010 р. в сумі 9835,00 грн. була встановлена через наступне.

Відповідач у акті перевірки дійшов висновку, що у вересні 2010 р. позивачем по справі безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним на загальну суму 9835,00 грн.:

- № 3265/3 від 10.06.2010 р. на суму ПДВ 3298,02 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1582 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг);

- № 2699/1 від 28.10.2009 р. на суму ПДВ 1677,34 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1585 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг);

-№ 4191/1 від 03.11.2009 р. на суму ПДВ 2127,57 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1586 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг);

- № 431/3 від 01.03.2010 р. на суму ПДВ 2731,98 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1587 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку про порушення п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищений податковий кредит в сумі 9835,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки є суб'єктивними та передчасними припущеннями з боку відповідача з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних, соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

Підставою для неприйняття до уваги податкової звітності позивача в якості підтвердження факту здійснення торгівельної операції, відповідач зазначив, що відображенню в ній підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, яка відображена лише в первинних документах.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Отже, за результатами усіх господарських операцій, вказаних в акті перевірки, позивачем складено первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, порушень щодо їх форми і змісту податковим органом і судом не встановлено. Вказаними документами підтверджується як факт здійсненні самих господарських операцій так і факт подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., згідно з положеннями ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було порушено п. 4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, внаслідок припущень та суб'єктивних висновків щодо умов здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, зроблені висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентом.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ „БК „Елефант" ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, то такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідачем жодних з перелічених заходів органами державної податкової служби вжито не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято.

Тому, такі висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необґрунтованими.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей, викладених в постанові про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 26.06.2010 р. заступника начальника ВРУД слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим. Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки не надано взагалі жодної оцінки документам, на підставі яких відбулася господарська операція, договір, накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку по руху коштів, податкові накладні, тощо.

Отже, висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення -рішення №0003612301 від 08.09.2011 р. на суму 33936,00 грн., в тому числі 27149,00 грн. за основним платежем - збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та 6787,00 грн. штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення та розрахунок до нього - а.с. 12-13).

Крім того, ДПІ у м. Ялта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 р. за № 0003622301 на суму 38257,00 грн. (податок на додану вартість) та 9369,00 грн. штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення та розрахунок до нього - а.с. 14-15).

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо арифметичної помилки відповідача при складанні податкового повідомлення-рішення від 08.09.2011 р. за № 0003622301 на суму 38257,00 грн. (податок на додану вартість) та 9369,00 грн. штрафних санкцій, в який загальна сума визначеного податкового зобов'язання завищена на 40,00 грн. від окремо визначених сум зобов'язання зі сплати податку та штрафних санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.12р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.12р. по справі 2а-11652/11/0170/24 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.12р. по справі 2а-11652/11/0170/24 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян