Ухвала суду № 30057052, 13.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року справа №2а/0570/14840/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Діденко О.С., за участі представника позивача Пахоменкова В.І., представника відповідача Пікалова Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі № 2а/0570/14840/2012 за позовом Приватного підприємства "Астон" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0000032204/23842 на загальну суму 108872,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.11.2012 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 12 по 17.10.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби за наслідками проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Астон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Регион-Трейдинг» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року складено акт від 17.10.2012 року № 1974/22-4-31054936. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 25.10.2012 року № 0000032204/23842, згідно з яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 87098,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21774,50 грн. Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням та вважає його безпідставним, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень, встановлених податковим органом, є необґрунтованими, оскільки спростовуються відповідними первинними документами та нормами чинного законодавства. За таких обставин просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби № 0000032204/23842 від 25.10.2012 року на загальну суму 108872,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Астон» понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 73 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Астон» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 31054936), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (т. 1, а.с. 8-9).

З 01.03.2011 року позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100325473 НБ № 216468 (т. 1, а. с. 10).

Згідно з наказом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області № 943 від 11.10.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Астон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Регион-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 32749170) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений акт від 17.10.2012 року № 1974/22-4-31054936 (т. 1 а.с. 11-17).

За змістом висновків акту перевірки вказано на порушення ПП «Астон» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством не доведено факт пересування ферохрому та феромарганцю. Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському (в подальшому - у податковому) обліку операцій з придбання ТМЦ, але не доведено його фактичне отримання від ТОВ «Регион-Трейдинг». Зазначені фінансово-господарські операції проведені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Відповідач вважає, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у результаті чого ПП «Астон» завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 87098.33 грн., що призвело до заниження суми ПДВ у тому ж розмірі (т. 1 а.с. 17).

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 жовтня 2012 року № 0000032204/23842, згідно з яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання до бюджетного відшкодування ПДВ на 87098,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21774,50 грн. (т.1 а.с.18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03 квітня 2007 року між ТОВ «Регион-Трейдинг» та ПП «Астон» був укладений договір купівлі-продажу № 03/04/2007 зі специфікаціями, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Регион-Трейдинг» зобов'язується поставити у власність покупця - ПП «Астон» продукцію згідно специфікації в якості, асортименті, строки, за ціною та із якісними характеристиками, що узгоджені сторонами вказаним договором, та що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити (т. 1, а.с. 32-38).

Фактичне виконання зазначених умов цього договору підтверджено: видатковими накладними № РТ-0000058 від 17.02.2012 року на суму 170479,98 грн., № РТ-0000059 від 20.02.2012 року на суму 192279,98 грн., № РТ-0000062 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн., № РТ-0000063 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн., № РТ-0000064 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн.; податковими накладними № 30 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн., № 29 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн., № 28 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн., № 25 від 20.02.2012 року на суму 192279,98 грн., № 24 від 17.02.2012 року на суму 170479,98 грн. (т. 1, а.с. 27- 31, 77, 85, 92, 100, 104).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Регион-Трейдинг» були виписані позивачеві рахунки-фактури № РТ-0000035 від 17.02.2012 року на суму 170479,98 грн., № РТ-0000039 від 20.02.2012 року на суму 192279,98 грн., № РТ-0000040 від 24.02.2012 року на суму 72830,00 грн., № РТ-0000041 від 27.02.2012 року на суму 4100,00 грн., № РТ-0000042 від 28.02.2012 року на суму 82900,00 грн. Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними від 17.02.2012 року, 20.02.2012 року, 24.02.2012 року, 28.02.2012 року (т. 1 а.с. 79, 80, 87, 88, 94, 95, 101, 105,106).

Факт здійснення позивачем господарської діяльності у розумінні вимог ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підтверджено наявними в матеріалах справи відповідними документами, які ретельно перевірені судом першої інстанції і яким надана належна правова оцінка.

Суть спору у даній справі полягає у намаганні податкового органу покласти на позивача відповідальність за можливі фінансові порушення його контрагента.

Щодо податку на додану вартість суд зауважує на такому.

Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 визначено, що об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначені в акті перевірки порушення не знайшли підтвердження під час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції що дає підстави для висновку про правомірність формування податкового кредиту по спірним господарським операціям за лютий 2012 року.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, досліджених судом першої інстанціі, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено його розмір.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Регион-Трейдинг», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які (встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договору, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Регион-Трейдинг». Також вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність контрагента за місцем реєстрації, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку про правову безпідставність доводів податкового органу, викладених як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі.

У зв'язку з тим, що позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 87098,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 21774,50 грн. податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2012 року № 0000032204/23842 є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного підприємства «Астон» до Державної податкової служби у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0000032204/23842 на загальну суму 108872,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, які містять цитування норм права і акту перевірки, не спростовують висновків суду першої інстанції, які базуються на належних доказах і їх правильній юридичній оцінці.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі № 2а/0570/14840/2012 за позовом Приватного підприємства "Астон" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0000032204/23842 на загальну суму 108872,50 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 19 березня 2013 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.