Постанова № 30056800, 18.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа № 809/575/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення заборгованості в сумі 221777,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 221777,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 119630,37 грн. Крім того, статусу податкового боргу набула сума податкового зобов’язання зі вказаного податку згідно рішення про скасування розстрочення податкового зобов’язання на суму 99425,57 грн. та проценти за користуванням розстрочкою в сумі 1688,20 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 221777,40 грн., в тому числі пеня в сумі 1033,26 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за відсутності представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 49).

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою, яка містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 54). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.02.2000 року проведено державну реєстрацію Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо відповідача станом на 07.12.2012 року (а.с. 7) та взятий на облік Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість за липень-жовтень 2012 року, де самостійно розраховано розмір зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 119630,37 грн. (а.с. 14-17). Даних грошових зобов’язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 119630,37 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф".

З приводу розстрочення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року між сторонами у справі укладено договір № 19-151/34 про розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) відповідно до рішення позивача № 26 від 03.04.2012 року. Відповідачу надано розстрочення грошових зобов’язань з податку на додану вартість з 10.05.2012 року до 10.12.2012 року. Проте рішенням № 137 від 31.10.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську скасовано розстрочення податкового боргу ПАТ "Івано-Франківськторф" у зв’язку з порушенням умов вищезазначеного договору. Доказів скасування вищевказаного рішення відповідачем суду відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України не подано. Таким чином, статусу податкового боргу набула сума податкового зобов’язання зі вказаного податку згідно рішення про скасування розстрочення податкового зобов’язання на суму 99425,57 грн. згідно довідки-розрахунку позивача від 06.12.2012 року та даних облікової картки платника з податку на додану вартість станом на 06.12.2012 року. Також, також до податкового боргу включено нараховані на суму розстрочення проценти за користування розстрочки в сумі 1688,20 грн. (а.с. 18-42).

Відповідно до пункту 100.1. статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4. статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Підпунктом 100.12.2 пункту 100.12. статті 100 Кодексу встановлено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З довідки-розрахунку податкового боргу та облікової картки відповідача станом на 06.12.2012 року, вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 1033,26 грн., згідно поданого суду її розрахунку (а.с. 18-41, 42-42).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалася відповідачу податкова вимога форми «Ю» № 1525 від 01.08.2012 року на суму 13210,15 грн., яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України є не відкликаною.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується копіями договору про розстрочення податкового боргу №19-151/34, рішення про розстрочення № 26 від 03.04.2012 року, рішення про скасування розстрочення № 137 від 31.10.2012 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-жовтень 2012 року, витягу зі зворотнього боку облікової картки платника податків станом на 06.12.2012 року, корінця податкової вимоги форми «Ю» № 1525 від 01.08.2012 року та довідками-розрахунком податкового боргу та пені станом на 06.12.2012 року, наявних у матеріалах справи (а.с. 9-43).

Доказів, які б свідчили про неправомірність розрахунку податкового боргу, його погашення, або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов’язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення 221777,40 грн. податкового боргу у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення заборгованості в сумі 221777,40 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (ідентифікаційний код 05489158, що знаходиться за адресою: 76007, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 59) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету податковий борг в сумі 221777 (двісті двадцять одну тисячу сімсот сімдесят сім) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2013 року.