Рішення № 30055625, 12.03.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа № 923/143/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до: Військової частини А 1836, м. Херсон

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне Управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, м.Херсон

про стягнення 8 748,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність від 02.07.2010р.; ОСОБА_3, уповн. представник, витяг з угоди № 34/5 від 01.03.2013р. та ордер серія ХС № 1 від 07.03.2013р.;

від відповідача - Щербина Р.О., уповн. представник, довіреність № 2 від 02.01.2013р.;

від 3-ї особи - Полонська Н.В., уповн. представник, довіреність № 15-13/08/7 від 04.01.2013р.

в с т а н о в и в:

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом про стягнення з відповідача 8 748,30 грн. заборгованості з оплати наданих позивачем відповідачеві на підставі договору від 04.01.2011р. № 2 послуг з прання білизни. Позовні вимоги обґрунтовані твердженнями про невиконання відповідачем власних договірних зобов'язань з оплати вказаних послуг.

Відповідачем надано відзив (а.с.51-54) на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнано у повному обсязі, у зв'язку з виникненням спірної заборгованості не з вини відповідача. Зокрема, у відзиві стверджується про те, що фінансування відповідача здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету та, що відповідач є лише розпорядником бюджетних коштів. У зв'язку із чим відповідач бере на себе зобов'язання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису та здійснює оплату власних видатків за наявності відповідних бюджетних асигнувань (фінансування відповідних видатків відповідача). Розрахунково-касове обслуговування відповідача здійснює Державна казначейська служба України. На момент укладання з позивачем договору від 04.01.2011р. № 2 на суму 19 500,00 грн. видатки на організацію прання білизни у розмірі 19 500,00 грн. було передбачено у кошторисі на 2011 рік, проте в подальшому зменшено. При цьому, відповідачем своєчасно поінформовано розпорядника бюджетних коштів вищого рівня про наявність спірної заборгованості та необхідність відновлення кошторисних призначень для її погашення. У відзиві відповідач просить суд, у разі задоволення позовних вимог, допустити можливість здійснення захищених видатків по рахункам відповідача, у тому числі на виплату грошового забезпечення і заробітну плату, під час виконання судового рішення.

Третя особа надала відзив (а.с.73) на позовну заяву, згідно з яким повідомила, що здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до законодавства. Також, повідомила, що у разі задоволення судом позовних вимог рішення суду буде виконуватися у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Відповідач через канцелярію суду надав копії довідок про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2011 рік та плану асигнувань загального фонду бюджету на 2011 рік (а.с.85-88).

Також, відповідач надав клопотання (а.с.49-50), за яким просить суд, у разі задоволення позовних вимог, зазначити в рішенні про здійснення стягнення суми заборгованості з видатків відповідача, які за ст. 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені. Представники позивача щодо задоволення цього клопотання заперечують та просять залишити його без задоволення. В обґрунтування своєї позиції стверджують, що внаслідок задоволення цього клопотання виконання рішення суду фактично буде відтерміноване на невизначений строк, внаслідок чого порушення прав позивача через несплату відповідачем боргу триватиме. Представник третьої особи заявив, що покладається у вирішенні даного клопотання на розсуд суду. В свою чергу, позивач надав клопотання (а.с.89), за яким просить суд, у разі задоволення позовних вимог, зазначити у судовому рішенні про стягнення сум боргу з усіх видатків відповідача, в тому числі й тих, що ст. 55 Бюджетного кодексу визначені як захищені. Представники позивача та третьої особи стверджують про неможливість задоволення клопотання позивача, як такого, що суперечить приписам бюджетного законодавства. Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 12.03.2013р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, та відповідач, Військова частина А 1836, уклали між собою 04.01.2011р. договір № 2 (а.с.10), за яким позивач зобов'язався надати відповідачеві протягом 2011 року послуги загальною вартістю 19 500,00 грн. з прання білизни, обмундирування та іншого речового майна загальною вагою 2600 кг., з вартістю прання 7,50 грн. за 1 кг., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказані послуги позивача у кількості, в строки та за ціною згідно з умовами договору (надалі - договір). За своєю юридичною природою вказаний договір є договором про надання послуг. Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги за договором щотижнево. Згідно з п.2.2, 5.2.1 та 5.2.2 договору приймання наданих позивачем послуг за кількістю та якістю здійснюється представником відповідача, після чого відповідач здійснює оплату цих послуг на умовах договору. Згідно з п. 3.1 договору оплата послуг позивача здійснюється відповідачем на підставі рахунку та акту приймання контролю якості та кількості виконаних робіт. Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами та до 31.12.2011р.

Станом на 01.01.2011р. (на час укладання договору) будь-яка взаємозаборгованість позивача перед відповідачем, а також відповідача перед позивачем відсутня, що слідує з Акту звірення розрахунків між позивачем та відповідачем за станом на цю дату (а.с.12).

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги загальною вартістю 19500,05 грн. з прання білизни загальною вагою 2600,04 кг., що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості виконаних робіт прання білизни (а.с.13-42). Строк оплати наданих послуг у договорі не визначений, проте виходячи з визначеного сторонами договору у його п.6.1 терміну дії договору, повний розрахунок за договором відповідач мав здійснити не пізніше 31.12.2011р. Проте, станом на дату закінчення терміну дії договору, а також на час розгляду даної судової справи відповідач здійснив лише часткову оплату вказаних послуг, у зв'язку із чим має заборгованість перед позивачем з оплати послуг за договором у розмірі 8 748,30 грн. Розмір вказаної заборгованості, саме як 8 748,30 грн., додатково уточнений згідно з складеним повноважними представниками позивача та відповідача Актом звірення розрахунків за станом на 20.12.2011р. (а.с.11). Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 8748,30 грн. з оплати послуг за договором, також, підтверджений довідкою Державної фінансової інспекції України в Херсонській області від 23.01.2012р. № 08-19/01 (а.с.43). Будь-яких заперечень щодо існування у нього заборгованості перед позивачем у вказаному, 8 748,30 грн., розмірі або ж доказів повного чи часткового погашення цієї заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доводи відзиву відповідача про необґрунтованість позовних вимог, на підставі чого відповідач не визнає ці вимоги в повному обсязі відхиляються судом. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач замовив позивачеві послуги з прання білизни (у певному обсязі, що був визначений як у грошовому, так і в натуральному (кг.) виразі), шляхом укладання договору, позивач надав вказані послуги, а відповідач прийняв їх виконання позивачем у вказаному (узгодженому ними у договорі) обсязі без будь-яких зауважень або заперечень щодо якості, вартості, кількості (обсягів), строків виконання (надання) послуг. Відповідач надав докази того, що у другій половині грудня 2011 року відповідачеві було зменшено кошторисні призначення на 2011 рік на організацію лазне-прального обслуговування (а.с.68, 86-88). Проте, заборгованість за договором у розмірі 8 748,30 грн. відповідача перед позивачем має місце більш ніж один рік, з 01.01.2012р. (термін дії договору закінчився 31.12.2011р.) по теперішній час. Тобто, не погашена, як протягом бюджетного року, в якому мало місце надання послуг, так і протягом наступного бюджетного року. У поточному бюджетному році погашення вказаної заборгованості також не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачене законом. Згідно з ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не доведено неможливості виконання у 2012 році та протягом січня, лютого та перших двох декад березня поточного цього року своїх зобов'язань перед позивачем стосовно оплати наданих позивачем відповідачеві на підставі договору послуг, в частині їхньої вартості, що залишається неоплаченою (8748,30 грн). Так, відповідач не надав доказів відсутності відповідних бюджетних асигнувань на 2012 рік та на 2013 рік. Крім цього суд вважає, що звільнення відповідача від його обов'язку сплатити на користь позивача 8 748,30 грн. вартості послуг, які залишаються неоплаченими, на підставі приписів ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України суперечитиме приписам ст. 6 Господарського кодексу України, за якими до загальних принципів господарювання в України належить забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

За вказаних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 748,30 грн. заборгованості за надані на підставі договору послуги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. покладається на відповідача.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про визначення в рішенні, у разі задоволення позовних вимог, про здійснення стягнення суми заборгованості з видатків відповідача, які за ст. 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені, а також у задоволенні клопотання позивача зазначити в рішенні, у разі задоволення позовних вимог, про здійснення стягнення суми заборгованості з видатків відповідача, тому числі й тих, що ст.55 Бюджетного кодексу визначені як захищені. При цьому, суд виходить з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч приписів вказаних норм ГПК України відповідач не надав суду доказів можливості настання будь-яких негативних для відповідача наслідків, у разі незадоволення судом його клопотання. А саме, доказів можливості настання таких наслідків як безпосередньо на стадії виконання рішення по даній судовій справі, так, й на прикладі примусового виконання рішень судів по інших (раніше розглянутих судами) справах. Також, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень суду у порядку, передбаченому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України "Про виконавче провадження". У п.7.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що спосіб та/або порядок виконання рішення суду визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження", виходячи зі змісту резолютивної частини рішення суду. Крім зазначеного, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача (а.с.49-50) суд додатково враховує, що задоволення цього клопотання суперечитиме приписам ст. 6 Господарського кодексу України, за якими до загальних принципів господарювання в України належить забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача (а.с.89), суд додатково враховує, що задоволення цього клопотання суперечитиме встановленому п. 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України "Принципі бюджетної системи України" принципу цільового використання бюджетних коштів, - "Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, які визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями", а також ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, оскільки видатки на оплату послуг прання білизни не належать до видатків, які за ст. 55 Бюджетного кодексу України визначені як захищені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А 1836 (місцезнаходження - 73000, м. Херсон, вул.Пестеля, 1; ідент. код ЄДР - 07738045; р/р 35213015000015 УДК Херсонської області, МФО 852010) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання - 73000, АДРЕСА_1; ідент. номер - НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 8748 (вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 30 коп. заборгованості за надані послуги та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.03.2013р.

Суддя К.В. Соловйов