Рішення № 30055344, 11.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.13 Справа №914/370/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 16' 356,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Пастернак П.І. - представник (дов.№1943 від 17.12.2012р., діє до 17.12.2013р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов.№4601 від 07.09.2011р., діє до 07.09.2014р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 16' 356,00 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 12.02.2013р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду. У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошувалася перерва до 11.03.2013р.

У судовому засіданні 11.03.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити та стягнути з відповідача 16' 356,00 грн. заборгованості за поставлений товар та 1'720,50 грн. сплаченого судового збору.

У судовому засіданні 11.03.2013р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Свої вимоги аргументує наступним. Позивачем не надано угоди укладеної між сторонами, яка була підставою для оформлення накладної та в якій були зазначені умови поставки. Крім того, позивачем не доведено належними доказами розмір заборгованості відповідача, а також позивачем не надано виписки по поточному рахунку позивача, в якому повинно бути відображено здійснені проплати. ФОП ОСОБА_1 не отримував від ТзОВ «Тропік» жодної вимоги про погашення заборгованості. З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» (постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач у справі) у червні 2009 року було укладено у спрощений спосіб договір поставки товару.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 16' 356,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №784/10 від 05.06.2009р.

03.08.2009р. між сторонами було проведено звірку розрахунків, про що складений акт, який підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень. Звіркою розрахунків встановлено, що станом на 31.07.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 16'356,00 грн.

24.12.2012р. позивач направляв на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у сумі 16' 356,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, квитанцією пошти від 27.12.2012р. та повідомленням про вручення поштового відправлення. Докази надання відповіді на вимогу у матеріалах справи відсутні.

Доказів погашення заборгованості чи її часткової оплати станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Така правова позиція викладена в Оглядовому листів ВГСУ № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 зазначає наступне. Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. №9/252-10).

У матеріалах справи наявна видаткова накладна №784/10 від 05.06.2019р., яка відповідає встановленим законом вимогами, підписана та скріплена печатками сторін. Таким чином, обов'язок щодо здійснення розрахунків за отриманий товар виник у покупця з моменту підписання видаткової накладної. З огляду на зазначене, посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача вимоги про погашення заборгованості не мають правового значення для вирішення питання стосовно виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, адже до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення статті 692 ЦК України, а не статті 630 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару, що, зокрема, вбачається з видаткової накладної, підписаної сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.181,193,218,265 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,610,625,692 Цивільного кодексу України, та ст.ст.3,12,33,34,44,49,80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (79010, м.Львів, вул. Личаківська, 54/1А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20831737) 16'356,00 грн. - суми основного боргу та 1' 720,50 грн. - сплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.03.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 14.03.2013р.

Суддя Яворський Б.І.