Рішення № 30055335, 14.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/16795-2012 14.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"

До Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району м. Києва

про стягнення 101811,49 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Дроботенко Ю. О. (дов. № 81 від 29.01.2013 р.);

Чайка О. В. (дов. № 134 від 18.02.2013р.)

Від відповідача Вініченко Т. В. (дов. б/н від 15.11.2012 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району м. Києва (далі за текстом - відповідач) про стягнення 101 811,49 грн., з яких 31 869, 43 грн. 3 % річних та 69 942, 06 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/16795-2012, розгляд справи призначено на 18.12.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №5011-9/16795-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою від 18.12.2012 року справу №5011-9/16795-2012 прийнято до розгляду суддею Балацом С.В., розгляд справи призначено на 29.01.2013 року.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу №5011-9/16795-2012 передано судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору та в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засідання до 12.03.2013 року.

В судовому засіданні 12.03.2013 року також оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 14.03.2013 року.

В судове засідання 14.03.2013 року представники сторін з'явились; представником відповідача надано письмові пояснення по суті справи, додаткові матеріали по справі та усні пояснення щодо наданих додаткових матеріалів по справі, а також усні пояснення по суті позовних вимог; представником позивача надано усні пояснення щодо додаткових матеріалів по справі; додаткові матеріали по справі та усні пояснення щодо наданих додаткових матеріалів по справі, а також усні пояснення по суті позовних вимог.

Позовні вимоги вмотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем Рішень Господарського суду міста Києва № 7/136 від 26.03.2009 року та № 17/64 від 10.03.2010 року щодо сплати грошових коштів, що підлягали стягненню за вказаним рішеннями з відповідача на користь позивача та обґрунтовані ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях до відзиву на позовну заяву, зокрема, з підстав подвійного притягнення його позивачем до господарської відповідальності за одне і те саме порушення зобов'язання та пропуску позивачем строків позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року по справі № 7/136 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва про стягнення 352076,54 грн. позово задоволено частково, з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан» 318041, 54 грн. боргу за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року, 11047, 89 грн. пені за період з 13.08.2008 року по 31.12.2008 року, 4840, 57 інфляційних збитків за період з 13.08.2008 року по 31.12.2008 року, 1380, 99 грн. 3 % річних за період з 13.08.2008 року по 31.12.2008 року, 3 521, 00 державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи (загалом до стягнення за рішенням № 7/136 - 338 949, 99 грн.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року по справі № 17/64 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва про стягнення 41837, 00 грн. позов задоволено частково, з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан» 12866,84 грн. інфляційних збитків, нарахованих за прострочення грошового зобов'язання за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року за січень - травень 2009 року, 2885, 57 грн. 3 % річних нарахованих за прострочення грошового зобов'язання за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року за період з 30.01.2009 року по 29.05.2009 року, 157, 52 грн. витрат по оплаті державного мита, 88, 86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 129, 56 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката (загалом до стягнення за рішенням № 17/64 - 17 128, 35 грн.).

Виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року по справі № 7/136 було відкрито 29.05.2009 року, відповідачу надано строк для добровільного виконання рішення суду до 05.06.2009 року. В рамках відкритого виконавчого провадження, платіжними дорученнями № 34114 від 16.11.2009 року на суму 22 984, 69 грн., № 3411423 від 16.12.2009 року 33, 16 грн., № 26 від 31.03.2010 року на суму 5 000, 00 грн., № 536 від 29.06.2010 року на суму 4 000, 00 грн., № 276 від 22.02.2011 року на суму 5 977, 61 грн., № 522 від 07.04.2011 року на суму 818, 18 грн., № 687 від 29.04.2011 року на суму 2 557, 05 грн., № 1820 від 31.08.2012 року на суму 1 621, 64 грн., № 1836 від 04.09.2012 року на суму 26 261, 01 грн., № 2107 від 19.10.12 року на суму 269 696, 65 грн., з відповідача на користь позивача було загалом стягнуто 338949,99 грн., та 31.12.2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому суд зазначає, що в платіжних дорученнях № 276 від 22.02.2011 року, № 522 від 07.04.2011 року та № 687 від 29.04.2011 року призначення платежу помилково було вказано за наказом № 17/64, вказаними платіжними дорученнями стягнуто кошти з відповідача саме за наказом № 7/136 (що підтверджується Листом Вих. № 20/14 від 13.03.2013 року Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, наявним в матеріалах справи).

Виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року по справі № 17/64 було відкрите 07.06.2010 року, відповідачу надано строк для добровільного виконання рішення суду до 14.06.2010 року. В рамках відкритого виконавчого провадження, платіжним дорученням № 1237 від 22.12.2010 року з відповідача стягнуто й перераховано на користь позивача 17128, 35 грн., та 31.12.2010 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Враховуючи, що відповідачем грошові кошти за рішеннями зазначеними вище на користь позивача не були сплачені в добровільному порядку, а стягувалися впродовж певного часу, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку наведеного в позовній заяві просить стягнути з відповідача:

- за період з 30.05.2009 року по 13.11.2012 року просить стягнути з відповідача на його користь 3 % річних, нарахованих на суму стягнення, відповідно до рішення № 7/136 в розмірі 31 594, 49 грн.;

- за період з 30.05.2009 року по 13.11.2012 року просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування на суму стягнення відповідно до рішення № 7/136 в розмірі 69 009, 95 грн. ;

- за період з 14.06.2010 року по 27.12.2010 року просить стягнути з відповідача на його користь 3 % річних, нарахованих на суму стягнення, відповідно до рішення № 17/64 в розмірі 275, 94 грн.;

- за період з 14.06.2010 року по 27.12.2010 року просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування на суму стягнення відповідно до рішення № 17/64 в розмірі 932, 11 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Враховуючи викладене нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 17 128, 35 грн. (яка складається з: 12 866, 84 грн. інфляційних збитків нарахованих за прострочення грошового зобов'язання за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року за січень - травень 2009 року, 2 885, 57 грн. 3 % річних нарахованих за прострочення грошового зобов'язання за договором поставки продуктів нафто перероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року за період з 30.01.2009 року по 29.05.2009 року, 157, 52 грн. витрат по оплаті державного мита, 88, 86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 129, 56 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката) за період з 14.06.2010 року по 27.12.2010 року, що підлягає стягненню з відповідача за рішенням № 17/64 не відповідає чинному законодавству України, суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки позивачем наразовуютья інфляція та 3% річних фактично на інфляцію та 3% річних, стягнутих за рішенням суду, що є не можливим з огляду на наведений вище принцип, і відповідно у суду відсутні підстави для задоволення таких позовних вимог.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Даний висновок суду підтверджується висновками Вищого спеціаліазованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у листі від 16.01.2013 року за № 10-74/0/4-13.

Як вбачається із розрахунку позивача 3 % річних та інфляційні витрати він нараховує за рішенням № 7/136 на суму 338 949, 99 грн., тобто на всю суму, що підлягає стягненню за рішенням, в тому числі на 3 % річних та інфляційні нарахування, нараховані на суму основного боргу за період з 13.08.2008 року по 31.12.2008 року, що також не відповідає чинному законодавству України та суперечить ст. 61 Конституції України.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року складає 318041, 54 грн., що є встановленим рішенням суду у справі № 7/136 фактом, який не підлягає доведенню в порядку ст. 36 ГПК України, і відповідно 3 % річних та інфляційні нарахування за період з 30.05.2009 року по 13.11.2012 року можуть бути нараховані відповідачу тільки на вказану суму - 318041,54 грн.

Враховуючи, що в рамках виконавчого провадження ВП № 13037002 по виконанню рішення № 7/136 заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року стягувалась частинами впродовж 2009 - 2012 років, та з огляду на приписи ст. 534 ЦК України (у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу) судом встановлені наступні періоди прострочення та суми заборгованості відповідача перед позивачем на які можуть бути нараховані 3 % річних та інфляційні нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 30.05.2009 року по 13.11.2012 року:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)30.05.2009 - 16.11.2009318 041, 5417.11.2009 - 16.12.2009315 965, 3017.12.2009 - 31.03.2010315 932, 14 01.04.2010 - 29.06.2010 310 932, 1430.06.2010 - 22.02.2011306 932, 1423.02.2011 - 07.04.2011 300 954, 5308.04.2011 - 29.04.2011300 136, 5330.04.2011 - 31.08.2012297 579, 3001.09.2012 - 04.09.2012 295 957, 6605.09.2012 - 19.10.2012269 696, 65

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем у справі зроблено заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Рішенням Господарського суду від 26.03.2009 року по справі 7/136 встановлено, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем по договору поставки продуктів нафто перероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року почалося з 13.08.2008 року, що є встанволеним фактом відповдіно до ст. 35 ГПК України, отже порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем було допущено за вказаним договором 13.08.2008 року.

Отже, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, яка спливає 14.08.2011 року, враховуючи початок порушення грошового зобов'язання відповідачем 13.08.2008 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності до основної вимоги (вимоги про стягнення боргу) і відповідно до додаткової вимоги (вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат) починає обраховуватися з моменту прострочення виконання зобов'язання, тобто в даному випадку з 13.08.2008 року.

Оскільки відповідачем у справі заявлено про застосування позовної давності, суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог, щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за період з 14.08.2011 року по 13.11.2012 року.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних та інфляційні витрати нараховані на суму боргу за договором поставки продуктів нафто перероблення рідких № 25/06-24/1 від 25.06.2008 року за період з 30.05.2009 року по 13.08.2011 року, із розрахунку суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сума 3 % річних (грн.) Інфл. збільш. суми боргу (грн.)30.05.2009 - 16.11.2009318 041, 544 470, 0111 593, 8917.11.2009 - 16.12.2009315 965, 30779, 092 843, 6917.12.2009 - 31.03.2010315 932, 14 2 726, 5414 747, 1101.04.2010 - 29.06.2010 310 932, 142 300, 054 025,3530.06.2010 - 22.02.2011306 932, 146 004, 1023 368, 0823.02.2011 - 07.04.2011 300 954, 531 088, 384 213, 3608.04.2011 - 29.04.2011300 136, 53542, 713 901, 7730.04.2011 - 13.08.2011297 579, 302 592, 61334, 60 ВСЬОГО:20503, 4956307, 95Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, б. 29; код ЄДРПОУ 04590234; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (03680, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 31; код ЄДРПОУ 24718890) 20503 (двадцять тисяч п'ятсот три) грн. 49 коп. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 56307 (п'ятдесят шість тисяч триста сім) грн. 95 коп. інфляційних витрат, та 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 23 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко