Рішення № 30053371, 18.03.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2013 р.Справа № 924/44/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка

про стягнення 500 441, 57 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Чижевська Р.В. за довіреністю

від відповідача - Пільчевський А.Є. за довіреністю

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 465 241, 70 грн., з яких: 144 331, 31 грн. 3% річних, 173 287, 34 грн. інфляційних та 147 623, 05 грн. пеня. Зазначена заборгованість, як вказує позивач, виникла у відповідача як правонаступника прав та обов'язків Шепетівського підприємства теплових мереж, в тому числі за договором № 06/10 - 1126 ТЕ - 34 від 14 жовтня 2010 року, укладеного між Шепетівським підприємством теплових мереж та позивачем.

5 березня 2013 року позивач подав заяву про збільшення суми позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 500 441, 57 грн., з яких: 119 557, 59 грн. інфляційні, 144 331, 31 грн. три відсотки річних та 236 552, 67 грн. пені.

Зазначене збільшення прийнято судом відповідно ухвали суду від 5 березня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні з урахуванням збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечують, вказують таке. За договором № 984/517 з ГУ від 12 грудня 2012 року сторонами здійснено проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України „Про державний бюджет на 1012 рік" та постанови КМУ від 11 червня 2012 року „ 151 „Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/ або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування". Згідно вказаних актів перераховано ПАТ НАК „Нафтогаз України" через ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" кошти за договором № 06/10-1126 ТЕ - 34 у сумі 2 260 385, 05 грн.

Тому, відповідач вважає, що датою остаточного розрахунку за спожитий газ є 12 грудня 2012 року (дата укладення договору № 984 / 517з - ГУ), а не 21 грудня 2012 року, як це зазначає позивач. За таких обставин, вказаний позивачем розрахунок боргу є неправильним та потребує уточнення, що свідчить про необгрунтованість суми позову.

В додатковому відзиві відповідач вказує, що відносини за договором № 06/10 - 1126 ТЕ - 34 регулюються Законом України „Про теплопостачання". Зазначений Закон встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якими тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку є регульованими. Тарифи на постачання, виробництво та транспортування теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У разі, якщо тимчасово, тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким встановлено цей тариф повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Тарифи, за якими відповідач надає послуги з опалення та гарячого водопостачання населенню встановлені на рівні, нижчому від економічно обґрунтованого.

Заборгованість за договором (за даним позовом) виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася для надання населенню послуг опалення і гарячого водопостачання, внаслідок вказаної вище невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам на відшкодування яких з держбюджету повинні бути перераховані субвенції, згідно вищевказаного Закону України „Про теплопостачання". Вказаних субвенцій відповідачу не нараховано.

Отже, вина відповідача щодо виникнення заборгованості відсутня, а нарахування вказаних у позові пені, річних та інфляційних передбачає наявність вини. Тому, вимога про стягнення вищевказаних нарахувань є необґрунтованими через відсутність вини відповідача як підстави до відповідальності за порушення зобов'язання.

Відносно стягнення пені відповідач зазначає, що остання нарахована в супереч вимог ст. 232 ГК України. Так, згідно договору нарахування пені здійснюється за шість місяців, які передують моменту звернення з претензією чи позовом. Відповідно ж до вищевказаної статті 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців з моменту коли зобов'язання мало бути виконаним.

Розрахунок інфляційних також арифметично невірний. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць. Тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „Ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відтак, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Тому, до простроченого платежу за газ, використаний у січні 2011 року, який повинен бути оплачений у лютому 2011 року (до 10 числа місяця), позивач мав застосовувати індекс інфляції, визначений у квітні 2011 року за березень 2011 року і так далі за наступні місяці.

Розрахунок 3% річних позивач зробив за весь час прострочення як вимагає ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте розрахунок інфляційних втрат позивач зробив не за весь період прострочення всупереч ч. 2 ст. 625 ЦК України, а лише протягом того періоду коли була інфляція, дефляцію позивач за останні місяці прострочення не врахував. Хоча в самому розрахунку видно, що дефляція декілька місяців була врахована.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі від 17.02.2012 р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З розрахунку вбачається, що позивач не врахував індекси інфляції за травень - листопад 2012 року. Також, в розрахунку інфляційних позивач відображає недостовірні дані про фактичні сплати за кожен місяць. Правильні дані викладені у розрахунку 3 % річних.

Також, 14 березня 2013 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача, в порядку ст. 83 ГПК України про зменшення розміру пені на 50%. Клопотання подано з посиланням на ст. 233 ГК України та 551 ЦК України. Обгрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач зазначає, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, якому відповідач, згідно законодавства, не має можливості нарахувати штрафні санкції за несвоєчасне здійснення розрахунків. Виникненя ж прострочення виконання зобов'язання відповідачем виникло саме через неналежні розрахунки населення. До того ж позивачем не доведено факту завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати. Сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, але й і створює проблеми з постачанням газу населенню.

Також відповідач зазначає, що заборгованість за договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася для надання населенню послуг опалення та гарячого водопостачання, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам і на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції.

Відповідач вказує, що крім вказаного, необхідно врахувати те, що відповідач, хоч із простроченням, але виконав зобов'язання в повному обсязі.

З доданих матеріалів вбачається.

14 жовтня 2010 року між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" - постачальник та Шепетівським підприємством теплових мереж - покупець укладено договір, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у. п. 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Постачальник передає покупцю в період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 3 919 000 куб. м., в тому числі по місяцях:

Жовтень - 376 тис. куб. м., листопад - 1 525 тис. куб. грудень - 2018 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один куб. м., приведений до стандартних умов (t - 20 град. за Цельсієм Р = 760 мм. рт. стовпа) (п. 1.2.).

За розділом 3 ціна за 1000 куб. м. газу становить 840, 196 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ 2%,

- ПДВ за ставкою 20%,

- Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами 234 грн., ПДВ 20%.

До сплати за 1000 куб. м. газу - 1091 грн., ПДВ 20%, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 5 130 754, 80 грн.

Розрахунки за умовами розділу 4 проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводяться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.

- Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.1.1. покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Відповідно до п. 7.3.1 у разі порушення покупцем умов п. 4.1. (розрахунки) договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 частини другої Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

До основного договору сторони погодили також додаток № 1 де визначили додаткові умови поставки і обліку газу та права сторін.

Договір та додаток підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Подані до справи акти прийому - передачі від 31 жовтня, 30 листопада та 31 грудня 2010 року свідчать про поставку позивачем на користь Шепетівського підприємства теплових мереж природного газу в таких обсягах: за жовтень 2010 року 780, 918 тис. куб. м. на суму 1 022 377, 85 грн., за листопад 2010 року - 966, 609 тис. куб. м. на суму 1 265 484, 50 грн., за грудень 2010 року - 1 695, 652 тис. куб. м на суму 2 089 027, 60 грн. Разом в розмірі 4 376 889, 95 грн.

Акти підписані позивачем, Шепетівським підприємством теплових мереж, представником газорозподільчої організації та скріплені їх печатками.

2 грудня 2011 року між Шепетівською міською радою та відповідачем укладено договір концесії, відповідно до якого концесієдавець (міська рада) надає на 12 років концесіонеру (відповідачу) право істотно поліпшити та здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері теплопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

Об'єктом концесії за договором є цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", м. Шепетівка, пров. Короленка, 1а.

Перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу (склад об'єкту концесії) визначений на підставі даних інвентаризації майна та викладений у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 13 майно, отримане у концесію, включається до балансу концесіонера - юридичної особи із зазначенням, що це майно отримане у концесію.

Відповідно до п. 47 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Договір посвідчений нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу 2 грудня 2011 року та зареєстровано в реєстрі за № 5076, про що свідчить підпис та печатка нотаріуса.

Додатком до договору концесії сторони погодили перелік майна, яке входить до складу ЦМК „Шепетівське комунальне підприємство теплових мереж", що передається в концесію.

Додаток підписаний міською радою, відповідачем та Шепетівським підприємством теплових мереж та скріплені їх печатками.

23 травня 2012 року Шепетівська міська рада та відповідач підписали акт прийому - передачі ЦМК „Шепетівського підприємства теплових мереж", за яким міська рада передає, а відповідач приймає зазначене в акті майно.

Акт посвідчений нотаріально 23 травня 20112 року, про що свідчить підпис та печатка нотаріуса.

24 травня 2012 року Шепетівське підприємство теплових мереж та відповідач підписали (та скріпили печатками) акт прийому - передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж, (п. 1) відповідно до якого останнє передає, а відповідач приймає боргові зобов'язання Шепетівського підприємства теплових мереж відповідно до реєстру дебіторської та кредиторської заборгованості, що є невід'ємним додатком до цього акту, з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання, що виникли на Шепетівському підприємстві теплових мереж до моменту підписання акту приймання - передачі ЦМК від 23 травня 2012 року, а саме:

- дебіторську заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 9 052 880, 62 грн. у тому числі заборгованості населення - 7 018 590, 84 грн., заборгованості бюджетних організацій - 843 882, 54 грн, заборгованості інших споживачів - 1 190 407. 24 грн.

- дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 397 873, 02 грн.

- кредиторську заборгованість за придбані товари, роботи, послуги - 15 475 350, 63 грн.

В акті вказано, що сторони засвідчують, що відповідно до вимог зазначених вище нормативно - правових актів відповідач є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж по зобов'язаннях, зазначених у п. 1 цього акту та набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж вказаної в реєстрі дебіторської та кредиторської заборгованості, що є невід'ємним додатком до цього акту.

Додатком до акту сторони передбачили реєстр дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 24 травня 2012 року, серед яких зазначено ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України" по договору 06/10 - 1126 - ТЕ -34.

Акт та додаток підписані обома сторонами та скріплені їх печатками

Відповідно до п. 1.4.1. статуту ТзОВ „Шепетівка енергоінвест" останнє є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж з правами та обов'язками по сплаті боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли на Шепетівському підприємстві теплових мереж до моменту підписання акту прийому - передачі ЦМК від 23 травня 2012 року.

Також в справу надано договір № 984/517з - ГУ, укладеного між територіальном органом державного казначейства в Хмельницькій області, Головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, ТзОВ „Шепетівка енергоінвест", ДК „Газ України" НАК „Нафтобаз" та НАК „Нафтобаз України", в силу якого сторони погодили порядок проведення розрахунків відповідно до ст. 23 Закону України „Про державний бюджет на 2012 рік" та постанови КМУ від 11 червня 2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

З доданих матеріалів вбачається, що між позивачем та Шепетівським підприємством теплових мереж виникли відносини з приводу постачання природного газу на основі договору від 14 жовтня 2010 року № 06/10-1126 ТЕ - 34. Так, позивач, в період з жовтня по грудень 2010 року поставив Шепетівському підприємству теплових мереж природний газ на загальну суму 4 376 889, 95 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу. Відповідно до договору остаточний розрахунок за поставлений газ має проводитись на підставі акту до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто: за поставку у жовтні 2010 року - до 20 листопада 2010 року, за поставку в листопаді 2010 року - до 20 грудня 2010 року, за поставку у грудні 2010 року - до 20 січня 2011 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, до 20 січня 2011 року оплата за поставлений газ мала бути здійснена у розмірі 4 376 889, 95 грн. Однак повна оплата здійснена лише 21 грудня 2012 року, як вбачається з розрахунку. При цьому твердження відповідача про здійснення оплати 12 грудня 2012 року до уваги не приймається, оскільки вказаний на підтвердження даної дати договір № 984/517 з ГУ не є доказом саме оплати, а лише свідчить про наявність підстави здійснення певних зарахувань. Тому судом враховуються доводи позивача щодо фактичної дати проведення зарахування оплати.

Отже, наявність заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж за поставлений газ за період з 20 листопада 2010 року (за жовтень 2010 року), 20 грудня 2010 року (за жовтень - листопад 2010 року), 20 січня 2010 року (за жовтень - грудень 2010 року) по 21 грудня 2012 року підтверджується матеріалами справи.

Правонаступником зобов'язань по оплаті вказаного боргу став відповідач, про що свідчить наступне. Так, відповідно до договору від 2 грудня 2011 року, укладеного між відповідачем та Шепетівською міською радою, остання передала відповідачу на умовах концесії цілісний майновий комплекс - Шепетівське підприємство теплових мереж (акт від 23 травня 2012 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про концесії" концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України „Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Зазначені положення відображені сторонами також в акті від 24 травня 2012 року про передачу відповідачу заборгованості Шепетівського ПТМ, де зазначено, що відповідач є правонаступником Шепетівського ПТМ та усіх прав та обов'язків щодо погашення заборгованості Шепетівського ПТМ. До того ж, відповідно до п. 1.4.1. статуту відповідача, останній є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж за правами та обов'язками по сплаті боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли на Шепетівському підприємстві теплових мереж до моменту підписання акту прийому - передачі ЦМК від 23 травня 2012 року. Тобто, до вказаних обов'язків відноситься і заборгованість за договором № 06/10 - 1126 ТЕ - 34. (Обов'язок оплати за поставлений газ за період з 20 листопада 2010 року (за жовтень 2010 року), 20 грудня 2010 року (за жовтень - листопад 2010 року), 20 січня 2010 року (за жовтень - грудень 2010 року) по 21 грудня 2012 року).

Отже, зобов'язання по оплаті заборгованості за договором № 06/10 - 1126 ТЕ - 34 в повному обсязі та за відповідні періоди перейшли до відповідача в силу закону та відносин концесії.

Докази виконання вказаного обов'язку відповідачем у справі відсутні, що свідчить про існування заборгованості в відповідача за оплату природного газу в період з жовтня по грудень 2010 року.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності асигнувань з держбюджету на відшкодування вартості тарифів (в разі встановлення тарифів нижчих економічно обґрунтованих) до уваги не приймається, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Відповідач, являючись стороною договору несе особисту відповідальність перед позивачем як іншою стороною договору, а посилання на вину ГУ Держказначейської служби (відносно відсутності відшкодувань) є внутрішніми фінансовими питаннями відповідача з зазначеним органом казначейства (на підставі інших правових відносин) і не може бути підставою для відмови від договірних зобов'язань з позивачем.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, доводи відповідача про відсутність його вини щодо невиконання умов договору до уваги не приймаються, оскільки ст. 625 ЦК України не передбачає обов'язковою умовою до її застосування наявності вини за прострочення виконання зобов'язання. Достатньою умовою є факти допущення прострочення.

Таким чином, враховуючи документальне підтвердження існування у відповідача заборгованості за поставлений газ та з огляду на ст. 625 ЦК України, вимоги позивача, в частині стягнення річних та інфляційних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Заявлена до стягнення сума річних 144 331, 31 грн., враховуючи періоди та суми основного боргу за ці періоди, фактично є меншою від максимально можливого розміру нарахування, а тому судом приймається як належна до стягнення.

Сума інфляційних - 119 557, 59 грн. також підтверджується розрахунком, який, як встановлено судом здійснено з урахуванням дефляції за відповідні місяці. Період здійснення розрахунку інфляції з грудня 2010 року, враховуючи наявність прострочення ще і за минулі місяці є правильним.

Відносно нарахування пені, судом зазначається наступне.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені за порушення строків розрахунків сторони передбачили п. 7.3.1.. договору, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення пені.

Умовами п. 9.3. договору сторони визначили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України. Проте, як вбачається з поданого розрахунку, який міститься в заяві про збільшення позовних вимог, п. 9.3. договору не був застосований позивачем у новому розрахунку пені. Зазначений розрахунок здійснено у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Однак, при перевірці зазначеного розрахунку судом встановлено арифметичні помилки. Так, перерахувавши пеню за вказані в розрахунку періоди, з урахуванням суми заборгованості за ці періоди, судом встановлено, що обґрунтованим до стягнення розмір пені є 235 505, 39 грн. Решта суми - 1 047, 28 грн. безпідставна.

Дане підтверджується наступним розрахунком:

періодпростроченняКількість днів простроченняпеня21.11.10 - 01.12.10682 377, 85113 187, 5502.12.10 - 06.12.10642 377, 8551 363, 9507.12.10 - 09.12.10532 377, 853678, 2310.12.10 - 27.12.10132 377, 85181 011, 8721.12.10 - 27.12.101 265 484, 5073 761, 7828.12.10 - 05.01.111 087 862, 3594 157, 7206.01.11 - 20.06.11887 862, 3516662 588, 2121.01.11 - 14.07.112 089 027, 60175155 246, 2315.07.11 - 20.07.111 377 522, 7063 509, 85

Всього 235 505, 39 грн.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджений поданими доказами та підлягає частковому задоволенню, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, судом враховується наступне.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання зменшення розміру пені судом враховуються положення п. 3 ст. 83 ГПК України щодо винятковості випадків такого зменшення. Також, судом враховується положення п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони(в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наведені відповідачем обставини не приймаються судом як виняткові, а оцінюються як такі, що пов'язані з загальними кризовими явищами в економіці (відсутність оплат споживачів та як наслідок порушення роботи підприємства) та можуть стосуватися обох сторін в рівній мірі. Так, несвоєчасна оплата газу кінцевими споживачами створює фінансові проблеми відповідачу, а прострочення оплати газу відповідачем спричиняє такі ж негативні наслідки позивачу. При цьому, судом враховується специфічне становище позивача, як постачальника газу, несвоєчасність розрахунків з яким теж призводить до застосування щодо нього штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9, оф. 203, код 37587657) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26002007367001, код 31301827) 119 557, 59 грн. інфляційних, 144 331, 31 грн. річних , 235 505, 39 грн. пені та 9 908, 74 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Повний текст складений 19.03.2013 року

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу