Рішення № 30053306, 14.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/17351-2012 14.03.13

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району"

до Закритого акціонерного товариства "Інтеркомплектмонтажстрой"

про стягнення 36 883,34 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Гутій І.В. (дов. № 115-д від 25.12.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Інтеркомплектмонтажстрой" про стягнення 36 883,34 грн., з яких: основного боргу - 34609,74 грн., вплив від інфляційних втрат - 690,35 грн., 3% річних - 1583,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором № 121 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників за період з жовтня 2010 по серпень 2012 року включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-8/17351-2012, розгляд справи призначений на 20.12.2012 року.

20.12.2012 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

У зв'язку із неявкою відповідача, суд відклав розгляд справи на 24.01.2013, про що виніс ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу № 5011-8/17351-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 24.01.2013 справу № 5011-8/17351-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 14.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/17351-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/17351-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 14.02.2013 року.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2013 року у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та необхідністю отримання додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 14.03.2013 року.

У судовому засіданні 14.03.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно норм статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, яке, відповідно до рішення Київської міської ради № 24/6240 від 22.09.2011, перейменоване у Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - позивач по справі - уклало договір доручення № 6 від 30.03.2007 із Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка» Шевченківської районної у м. Києві ради (а. с. 31-34).

Відповідно до п.п. 1.1.1. вказаного договору, Довіритель - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради доручає, а Повірений - Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка» приймає на себе зобов'язання укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори про надання комунальних послуг. Пунктом 1.2. вказаного договору доручення передбачено, що зазначені юридичні дії вчиняються у межах об'єктів, визначених Додатком № 1 до цього Договору (а. с. 35-36).

На виконання вказаного договору між позивачем в особі КП «Житлово-експлуатаційна контора «Татарка» та Закритим акціонерним товариством «Інтеркомплектмонтажстрой» укладений договір № 121 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (а. с. 12-13).

Умовами пп. 1.1 вказаного Договору передбачено, що позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо).

Відповідно до пп.2.1.1, 2.1.2 зазначеного Договору позивач зобов'язався на підставі розрахунків постачальників по першій вимозі відповідача інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг. В 3-х денний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати Власнику або Орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

Відповідач у свою чергу зобов'язався у відповідності до даного Договору (пп. 3.1.1) в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача у зазначений термін.

Згідно з пп. 4.1 Договору, за невиконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до умов зазначеного договору, відповідачу надавались комунальні послуги з центрального опалення, холодного водопостачання, гарячого водопостачання, зокрема протягом періоду з жовтня 2010 по серпень 2012 року включно.

З метою отримання коштів за надані послуги, відповідачеві кожного місяця надавалися рахунки на оплату (а. с. 40-67), відповідно до яких, підставою оплати вказано Договір від 01.04.2007 року.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, тому за період з жовтня 2010 по серпень 2012 року включно у нього виникла заборгованість за надані позивачем комунальні послуги, яка склала 34 609,74 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 11), рахунками на оплату (а. с. 40-67), обліковими картками (а.с.68-72с) та довідкою позивача за підписом головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості (а.с. 73).

Разом з тим, позивачем до стягнення було заявлено суму 3% річних 1 583,25 грн. та інфляційних втрат 690,35 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875 -VI.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Закрите акціонерне товариство "Інтеркомплектмонтажстрой" не здійснило оплату за надані комунальні послуги за період з жовтня 2010 по серпень 2012 року включно, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 34 609,74 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 11), рахунками на оплату (а. с. 40-67), обліковими картками (а.с. 68-72с) та довідкою позивача за підписом головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості (а.с. 73).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

Таким чином, встановивши факт наявності у відповідача заборгованості за Договором № 121 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників в період з жовтня 2010 по серпень 2012 року включно, який не спростовано відповідачем під час розгляду справи та належним чином доведено позивачем та документально підтверджено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 34 609,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, здійснивши арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 583,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 690,35 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, пр. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 24891280) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) 34 609,74 (тридцять чотири тисячі шістсот дев'ять) гривень 74 копійки - основного боргу, інфляційні втрати в розмірі - 690 (шістсот дев'яносто) гривень 35 копійок, 3% річних - 1 583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) гривні 25 копійок та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять ) гривень 50 копійок судового збору.

3. Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.03.2013 року у присутності представника позивача.

4. Повний текст рішення складено 19.03.2013 року.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова