Постанова № 30050915, 14.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року Справа № 5023/3423/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дор. № 765 від 04.12.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №79Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 р. у справі № 5023/3423/12

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків

до ТОВ «Вілком-Інвест», м. Харків

про стягнення 1367293,01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012 р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілком-Інвест» на користь ФОП ОСОБА_2 1365959,00 грн. збитків та 27319,18 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В попередньому судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про призначення по справі пожежної експертизи.

В судовому засіданні позивач заявив клопотання, в якому заперечує проти призначення пожежно-технічної експертизи.

Колегія суддів розглянула клопотання відповідача та дійшла висновку про відмову у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з урахуванням строку розгляду справи. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на неотримання ним відомостей про розгляд кримінальної справи в Жовтневому РВ та неможливість участі представника в судовому засіданні у зв'язку із залученням його до слідчих дій у кримінальному провадженні за межами м. Харкова.

Позивач в судовому засіданні заявив клопотання, в якому заперечує проти продовження розгляду справи за межами встановленого строку.

Колегія суддів розглянула клопотання відповідача та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу ТОВ «Вілком-Інвест» прийнято до провадження ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 січня 2013 р. Отже, встановлений вказаною нормою строк розгляду апеляційної скарги закінчується 08 березня 2013 р.

Згідно з ч. 3 ст. 51 ГПК України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день, тобто в даному випадку 11 березня 2013 р.

Частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Тобто обов'язковою умовою є наявність клопотання сторони.

Проте, в клопотанні про відкладення справи відповідач просив перенести судове засідання саме з урахуванням строку розгляду справи та не подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги за його межами.

Таким чином, враховуючи встановлений статтею 102 ГПК України 2-місячий строк розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, відсутність клопотання відповідача про продовження цього строку та заперечення позивача проти його продовження, колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Отже, з урахуванням того, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі вказаних правових норм колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність витрат, понесених позивачем та їх розмір; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, тобто прямої залежності витрат (упущеної вигоди), здійснених (упущеної) позивачем від діяльності відповідача.

Відповідач повинен довести відсутність зазначених обставин, або, з урахуванням ч. 2 ст. 1166, ст. 1193 Цивільного кодексу України довести відсутність своєї вини у завданні шкоди та/або довести наявність вини (умислу або грубої необережності).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Вілком-Інвест» (орендар) на строк до 31.12.2012 р. було укладено договір оренди № 6 приміщення площею 186,1 м2 / 136,1 м2 (літ.А-2) + 50,0 м2 (літ.В-1), розташованого по АДРЕСА_1.

На підставі акту прийому-передачі приміщення до договору відповідачем були передані позивачу приміщення площею 136,1 м2 (літ.А-2) та площею 50,0 м2 (літ.В-1), загальною площею 186,1 м2.

Матеріали справи свідчать, що 30.04.2012 р. сталася пожежа у складських приміщеннях відповідача, в результаті чого було повністю знищено належне позивачу майно, яке зберігалося в орендованому приміщенні площею 50,0 м2 (літ.В-1) по АДРЕСА_1.

З висновку Дослідно-випробувальної лабораторії Управління забезпечення діяльності головного управління Держтехногенбезпеки у Харківській області від 22.06.2012 р. № 34/Д-2012 по дослідженню пожежі, що сталася 30.04.2012 р. в складських приміщеннях ТОВ «Вілком-Інвест», розташованих за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що осередок пожежі знаходився в об'ємі ствола дерева, яке знаходиться на території ТОВ «Вілком-Інвест» на відстані 0,15 м - 0,3 м від стіни складської будівлі.

Відповідно до п.п. 2.1.4, 2.2.2 договору орендодавець зобов'язаний забезпечити можливість для орендаря використовувати приміщення по адресу: АДРЕСА_1. Орендар зобов'язаний утримувати орендовані приміщення в повному порядку, передбаченому санітарними, протипожежними правилами і правилами експлуатації приміщень даних категорій, а в разі порушення компенсувати завдану шкоду.

Оскільки договором відповідальність за стан споруд та прилеглої до них території, а також обов'язок щодо їх утримання в порядку передбаченому санітарними, протипожежними правилами і правилами експлуатації прилеглої до них території на орендаря не покладені, їх несе орендодавець.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також інші території в межах населеного пункту.

Таким чином, прилегла територія споруд літ. А-2 та літ.В-1, розташованих по АДРЕСА_1 є об'єктом благоустрою, який закріплений за відповідачем - як орендодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Рішенням Харківської міської Ради № 504/11 від 16.11.2011 р. встановлено «Правила благоустрою території міста Харкова», згідно з п. 5.6.3 яких на власних та закріплених територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур'яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення; проводити у повному обсязі заміну засохлих та пошкоджених кущів і дерев.

Відповідно до § 6.2 Порядку утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою, виробничий процес утримання об'єктів зеленого господарства включає догляд за деревами і чагарниками, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видалення окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

Таким чином, враховуючи вимоги як Закону, так і відповідних нормативних актів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме ТОВ «Вілком-Інвест», як орендодавець, було зобов'язано утримувати в належному стані прилеглу територію, проводити своєчасно санітарне її очищення, видаляти з неї сухостійні та аварійні дерева, в тому числі і те дерево, в об'ємі ствола якого знаходився осередок пожежі, яка виникла 30.04.2012 р. та стала причиною займання складських приміщень.

Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що жодним документом не підтверджено закріплення за відповідачем території, на якій знаходиться дерево та належність приміщень за адресою: АДРЕСА_1, кільком власникам, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки ним не надано доказів на їх підтвердження, як того вимагають положення ст. 33 ГПК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору поставки № 1/09-11 від 01.09.2011 р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» позивач придбав товар на загальну суму 1367293,01 грн. Придбання зазначеного товару підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 02.09.2011 р. на суму 507016,03 грн., видатковою накладною № 2/9 від 02.09.2011 р. та рахунком-фактурою № 2/9 від 02.09.2011 р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 05.09.2011 р. на суму 498695,39 грн., видатковою накладною № 5/9 від 05.09.2011 р. та рахунком-фактурою № 5/9 від 05.09.2011 р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 07.09.2011 р. на суму 361581,59 грн., видатковою накладною № 7/9 від 07.09.2011 р. та рахунком-фактурою № 7/9 від 07.09.2011 р.

Весь зазначений товар зберігався на складі, в орендованому позивачем приміщенні площею 50,0 м2 (літ.В-1) по АДРЕСА_1 та повністю був знищений під час пожежі, що підтверджується актом № 1про знищення (пошкодження) побутової техніки та товарів народного споживання від 25.09.2012 р.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 8737 від 22.11.2012 р. розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу в результаті пожежі, що сталася у приміщенні, загальною площею 50,0 м2 (літ. В-1) по АДРЕСА_1 складає 1365959,00 грн., у зв'язку з чим суд першої дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог

Посилання відповідача на фіктивність договору поставки № 1/09-11 від 01.09.2011 р., квитанцій до прибуткових касових ордерів, видаткових накладних та акту № 1 від 25.09.2011 р., на підставі яких був складений висновок судової товарознавчої експертизи № 8737 від 22.11.2012 р., оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень.

Також є безпідставним посилання відповідача на постанову господарського суду харківської області від 22.09.2011 р. по справі № 5023/7618/11, якою ТОВ «Тех-Агроремпоставка», контрагента позивача за договором поставки, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, оскільки визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року по справі № 5023/3423/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.03.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.