Рішення № 30050714, 19.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. справа № 911/514/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Ротор», Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», Київська обл., с. Шевченкове

про стягнення 4 120,00 гривень

за участю представників:

.від позивача: Чорний В.А. (довіреність б/н від 17.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.02.2013р. Приватне підприємство «Ротор» (далі-ПП «Ротор»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (далі-ТОВ «БМБ Бленд»/відповідач) про стягнення 6 120,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2013р. порушено провадження у справі №911/514/13-г та призначено справу до розгляду на 05.03.2013р.

05.03.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 19.03.2013р.

19.03.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи з огляду на участь представника останнього в іншому судовому засіданні.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, враховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 19.03.2013р., а також враховуючи задоволення клопотання відповідача від 05.03.2013р. про відкладення розгляду даної справи, судом у задоволенні клопотання відповідача від 19.03.2013р. відмовлено.

Крім того, 19.03.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, відповідно до у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості по оплаті вартості поставленого товару, розмір вказаної заборгованості становить 4 120,00 грн. Зазначені уточнення судом прийняті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом листопада-грудня 2012 року позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 6 120,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних №РН-0001459 від 30.11.2012р. на суму 2 040,00 грн., №РН-0001522 від 10.12.2012р. на суму 4 080,00 грн.

Вартість поставленого товару підтверджується також виставленими позивачем рахунками-фактурами №СФ-0001664 від 30.11.2012р., №СФ-0001733 від 10.12.2012р. на загальну суму 6 120,00 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Натомість, відповідач поставлений товар оплатив частково у сумі 2 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку позивача за спірний період, внаслідок чого за першим утворилось 4 120,00 грн. заборгованості.

З метою досудового врегулювання даного спору, 24.01.2013р. позивачем було направлено відповідачу вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого на підставі спірних накладних та вимагав її погашення.

Зазначену претензію відповідач отримав 29.01.2013р., що підтверджується підписом представника останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №49064 0064584 5. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 120,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №РН-0001459 від 30.11.2012р., №РН-0001522 від 10.12.2012р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки, оскільки угода, яка відбулася між сторонами у вигляді підписання спірних накладних за своєю правовою природою є договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011р. у справі № 5005/2708/2011.

Приписами статей 265, 193 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару, а направлення позивачем 24.01.2013р. вимоги про сплату боргу породжує у відповідача обов'язок по оплаті поставленого товару у повному обсязі у строки, передбачені ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого товару за спірними накладними, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 120,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №РН-0001459 від 30.11.2012р., №РН-0001522 від 10.12.2012р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі, а також пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (07434, Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова, 2, ідентифікаційний код 32277387) на користь Приватного підприємства «Ротор» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр-т Калініна, 61, кв. 12, ідентифікаційний код 13430357) 4 120 (чотири тисячі сто двадцять) грн. 00 коп. заборгованості та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.03.2013р.

Суддя В.А. Ярема