Рішення № 30050588, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/11403-2012 12.03.13

За позовом В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в особі Київської міської ради

до 1) Шевченківської районної у м. Києві ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД"

3) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»

про визнання договору недійсним

Судді: Бондарчук В.В. (головуюча)

Бойко Р.В. Спичак О.М.

Представники:

від прокуратури: не з'явились

від позивача: не з'явились

від відповідача 1: Слободюк О.І.

від відповідача 2: Вагоровська А.Е.

від відповідача 3: Слободюк О.І.

від третьої особи: Стоколос В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в особі Київської міської ради з позовом до 1) Ліквідаційної комісії Шевченківської районної у м. Києві ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" про визнання недійсною позиції 83 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 р. №167, відповідно до якої до переліку об'єктів, що знаходяться у власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва та підлягають приватизації шляхом викупу, включено нежитлове приміщення площею 297,10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а (Літера А); визнання недійсною позиції 38 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 31.03.2007 р. №26-з до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, включено нежитлове приміщення площею 297,10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а (Літера А); визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 16 серпня 2007 р., укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського - нотаріального округу ОСОБА_8 щодо продажу нежилих приміщень з №1 по №17, №1 (групи приміщень №41) (в літ. А) загальною площею 297,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а (Літера А); застосування наслідків недійсності правочину та повернення у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення з №1 по №17, №1 (групи приміщень №41) (в літ. А) загальною площею 297,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а Літера А).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25-А відчужено у власність ТОВ «Крокус ЛТД» в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникло право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу. Тому спірний договір є таким, що суперечить чинному законодавству, а також порушує майнові права та законні інтереси дійсного власника і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на приписи ст. 16 ЦК України.

Крім того, прокурор просить поновити строк позовної давності, оскільки про виявлені порушення прокурору стало відомо з 16.01.2012 р., саме після проведення відповідної перевірки.

20.08.2012 р. через загальний відділ діловодства прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, №25-А загальною площею 297,10 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

31.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник Шевченківської районної у м. Києві ради подав клопотання про заміну неналежного відповідача та залучення до участі у справі іншого відповідача.

04.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-2 подав заяву про витребування доказів, в якій просить витребувати в архівному відділі Шевченківської районної державної адміністрації оригінали рішення V сесії V скликання від 15.02.2007 р. №167 та наказу від 21.03.2007 р. №26-з про приватизацію нежитлових приміщень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р. витребувано в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради приватизаційні матеріали нежитлового приміщення площею 297,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 25-А. та відкладено розгляд справи до 18.09.2012 р.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача і відповідача-2 та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

11.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що приймаючи рішення від 15.02.2007 №167 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, Шевченківська районна у м. Києві рада діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, зокрема і відповідно до вищезазначених вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

18.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-2 подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, оскільки причини пропуску строку для звернення до суду є необґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. замінено неналежного відповідача - Ліквідаційну комісію Шевченківської районної у м. Києві ради на належного відповідача - Шевченківську районну у м. Києві раду, залучено до участі у справі співвідповідача - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та відкладено розгляд справи до 02.10.2012 р.

02.10.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-2 подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, в якій просить залучити Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 02.10.2012 р. залучено Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та розгляд справи відкладено до 18.10.2012 р.

12.10.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-3 подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що на час спірних правовідносин, власником спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги,25а (Літера А) була територіальна громада Шевченківського району м. Києва в особі Шевченківської районної у м. Києві ради, яка була суб'єктом права комунальної власності і мала право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним приміщенням. В свою чергу відповідно до п.п.5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про приватизацію державного майна», враховуючи висновки постійної комісії з питань управління та приватизації комунального майна, Шевченківська районна у м. Києві рада прийняла рішення №167 від 15.02.2007 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку. Посилання позивача на п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації», є також безпідставним, оскільки даний пункт стосується приватизації орендованого державного майна, а спірне приміщення було об'єктом комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, а не державної.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-72/11403-2012.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-72/11403-2012 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Спичак О.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. колегією суддів - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Спичак О.М., Шаптала Є.Ю. справу №5011-72/11403-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 22.11.2012 р.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників прокуратури, позивача, відповідачів 1,3 та третьої особи, зокрема, неналежне виконання сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 11.12.2012 р. судом оголошувалась перерва до 17.01.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-72/11403-2012 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Бойко Р.В., Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. колегією суддів - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Бойко Р.В., Спичак О.М. справу №5011-72/11403-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 13.02.2013 р.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Розглянувши у судовому засіданні заяву прокурора про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, №25-А загальною площею 297,10 кв.м., суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову та повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Так, підставою для застосування таких заходів прокурор визначає можливість відчуження спірного майна на користь третьої особи, що зробить неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог.

Судом прийнято до уваги положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року.

Однак, подана прокурором заява не містить будь-якого обґрунтування та будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в т. ч. вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна і підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави при наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо ). При цьому судом враховано, що спірне нерухоме майно на час вирішення спору не перебуває у власності другого відповідача.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову з підстав її необґрунтованості.

Також у даному судовому засіданні розглянуто клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності, з приводу якого суд відзначає наступне.

Підстави пропуску прокурор обґрунтовує тим, що довідався про порушення законодавства тільки у 2012 році, а саме під час проведеної перевірки органами прокуратури за наслідками якої було встановлені обставини та докази на їх підтвердження відносно незаконного відчуження спірного об'єкта нерухомості, який є предметом даного спору.

Законодавець встановлює, що до поважних причин відносяться лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення, як це зазначено у пункті 4 статті 267 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони.

З урахуванням захисту можливого порушення інтересів держави, враховуючи ті обставини, що прокурору стало відомо про обставини незаконного відчуження спірних нежилих приміщень під час проведеної перевірки у 2012 році, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва щодо поновлення йому строку позовної давності, пропущеного за поважними причинами, на звернення до господарського суду.

У даному судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Представники позивача та прокуратури у дане судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, однак про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу.

У судовому засіданні 12.03.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 р. між Шевченківською районною у м. Києві радою («Орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» («Орендар») укладено Договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 2063/6, умовами якого передбачено, що відповідач-1 на підставі Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради №94, №189 від 25.12.2006 р. зобов'язується передати, а відповідач-2 - прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 297,1 кв.м. (п. 1.1. договору).

Рішенням V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007 р. № 167 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» вирішено затвердити перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку.

Підпунктом 83 переліку в Додатку до Рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007 р. № 167 визначено, що до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 25-А, загальною площею 297,1 кв.м.

Наказом Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з «Про приватизацію нежитлових приміщень» вирішено приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення площею та за адресами зазначеними в додатку № 1.

Підпунктом 38 Додатку 1 до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з визначено, що до переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Олени Теліги, 25-А, літ. А, загальною площею 297,1 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, в Київській міській щотижневій газеті «Шулявка» випуск № 14 (705), Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради опубліковано інформацію про об'єкти комунальної власності району, які підлягають приватизації шляхом викупу. Зокрема, у випуску 14 (705) газети «Шулявка» зазначено, що підлягає приватизації шляхом викупу нежиле приміщення по вулиці Олени Теліги, 25-А, літ. А.

18 липня 2007 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство незалежної експертизи М.Т.К.» складено Висновок про вартість майна нежилих приміщень, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 25а, літ. А.

Відповідно до Висновку вартості майна нежилих приміщень, ринкова вартість нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Олени Теліги, 25-А, літ. А, загальною площею 297,1 кв.м., становить 1 075 426,80 грн.

Наказом Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної м. Києві ради № 53-з від 18.07.2007 «Про затвердження висновків вартості майна» затверджено висновки вартості нежилого приміщення, що орендує ТОВ «Крокус ЛТД» за адресою: вул. Олени Теліги, буд. 25А, літ. А. у розмірі 1 054 426,80 грн.

Відповідно до Свідоцтва про право власності Серії САВ № 253798 від 24.04.2007 р., нежилі приміщення з № 1 по № 17 №1 загальною площею 297,10 кв.м., які розташовані в м. Києві по вулиці Теліги Олени, 25А, літ. А, належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на праві комунальної власності та зареєстровані КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в реєстровій книзі під реєстровим номером 8478-П.

16.08.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради («Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» («Покупець») укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2201 та зареєстрований Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради за № 000767/10.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач 3 зобов'язується передати у власність, а відповідач-2 зобов'язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 297,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25-А і зобов'язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором. Відчужуються нежилі приміщення з №1 по №17, № І (групи приміщень №41) загальною площею 297,10 кв.м. згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації.

11.10.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» підписано Акт прийому-передачі приміщень, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 16 серпня 2007 року, реєстраційний номер № 000767/10 нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №17, №І (групи приміщень №41) загальною площею 297,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25А, літ. А.

З матеріалів справи вбачається, що у Київській міській щотижневій газеті «Шулявка» випуск № 35 (726) Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради опубліковано інформацію про об'єкти комунальної власності району, що приватизовані шляхом викупу. Зокрема, у випуску газети «Шулявка» № 35 (726) зазначено, що приватизовано юридичною особою шляхом викупу нежиле приміщення по вул. Теліги Олени, 25А, літ. А.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що з матеріалів приватизаційної справи нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Теліги Олени, 25А, літ. А. вбачається, що відповідачем-2 жодного поліпшення вказаного орендованого приміщення взагалі не проводилось, отже вказані приміщення відчужено у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникало право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу. Також, Прокурор звертає увагу на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу є таким, що суперечить чинному законодавству, а також порушує майнові права та законні інтереси дійсного власника (територіальної громади) і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України. Крім того, Шевченківська районна в м. Києві рада, маючи повноваження щодо розпорядження майном територіальної громади Шевченківського районної в місті Києві ради, в тому числі нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №17, №І (групи приміщень №41) загальною площею 297,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25А, літ. А, приймаючи рішення про включення зазначених нежилих приміщень до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, повинна була діяти в інтересах територіальної громади, визначити спосіб приватизації в порядку, з підстав і умов, передбаченими законодавством України про приватизацію, чого дотримано не було.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 143 Конституції України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частинами 1, 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції України та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи (стаття 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних Рішення та Наказу).

Враховуючи вищевикладені положення норм законодавства України та враховуючи те, що Відповідно до Свідоцтва про право власності Серії САВ № 253798 від 24.04.2007 р., нежилі приміщення з № 1 по № 17 №1 загальною площею 297,10 кв.м., які розташовані в м. Києві по вулиці Теліги Олени, 25А, літ. А, належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на праві комунальної власності та зареєстровані КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в реєстровій книзі під реєстровим номером 8478-П, суд приходить до висновку, що на час винесення Рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007 р. № 167, Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з, укладення Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 11.10.2007 р., власником нерухомого майна загальною площею 297,10 кв.м., яке розташоване в м. Києві по вулиці Теліги Олени, 25А, літ. А була територіальна громада Шевченківського району міста Києва, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації спірного майна, була саме Шевченківська районна в місті Києві Рада.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Частинами 1 та 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. За змістом п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу), викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного, на час винесення оскаржуваних Рішення та Наказу, законодавства України, суд зазначає, що при прийнятті Шевченківською районною в місті Києві радою рішення від 15.02.2007 р. № 167 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», остання була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб продажу спірного майна (в т.ч. включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу).

Суд не погоджується та не приймає до уваги посиланнями представника Прокуратури на те, що відповідачем-2, як орендарем нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 25а, літ. А, в порушення пункту 51 Закону України «Про державну програму приватизації», ніякого поліпшення орендованого приміщення взагалі проведено не було, то вказані приміщення відчужено у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникало право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу, з огляду на наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право власності Серії САВ № 253798 від 24.04.2007 р., нежилі приміщення з № 1 по № 17 №1 загальною площею 297,10 кв.м., які розташовані в м. Києві по вулиці Теліги Олени, 25А, літ. А, належать територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на праві комунальної власності та зареєстровані КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в реєстровій книзі під реєстровим номером 8478-П

Таким чином, суд зазначає, що оскільки об'єктом приватизації, що включений до відповідного переліку оспорюваним рішенням є майно комунальної власності, на вказаний об'єкт приватизації пункт 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 року, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації», не поширюється.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 26 березня 2008 року у справі № 4/147.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного, на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу, законодавства України та враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що прокурором не наведено підстав щодо незаконності проведеної приватизації спірного майна шляхом викупу, а отже позовні вимоги В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання недійсною позицію 83 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 р. №167, відповідно до якої до переліку об'єктів, що знаходяться у власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва та підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 297,10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а (Літера А) є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Частиною 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вбачається із Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.03.2006 р. № 26-з «Про приватизацію нежитлових приміщень», останній прийнято на виконання рішення Шевченківської районної в місті Києві ради від 15.02.2007 р. № 167.

Таким чином, враховуючи те, що судом під час розгляду даної справи не встановлено підстав для визнання недійсною позицію 83 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 р. №167, позовні вимоги В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання недійсною позиції 38 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 21.03.2007 р. №26-з до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 297,10 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а (Літера А) - не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивач вбачає в положеннях ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 16.08.2007 р., оскільки за його змістом вбачається що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Таким чином, підстав для задоволення позову В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 16 серпня 2007 р., укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД», посвідчененого приватним нотаріусом Київського міського - нотаріального округу ОСОБА_8 щодо продажу нежилих приміщень з №1 по №17, №1 (групи приміщень №41) (в літ. А) загальною площею 297,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 25а (Літера А) судом не вбачається.

Що стосується позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та повернення до комунальної власності територіальної громади міста Києва спірного майна, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Втім, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні, оскільки не встановлено підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 16 серпня 2007 р.

Що стосується заявлених представниками відповідачів клопотань про застосування строків позовної давності до позовних вимог В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача щодо спірного майна, про захист яких він просить суд у позові, Відповідачами не порушено, і суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги В.о. прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, тобто на Київську міську раду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в особі Київської міської ради відмовити.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.03.2013 р.

Судді Бондарчук В.В. (головуюча)

Бойко Р.В.

Спичак О.М.