Постанова № 30050476, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12737/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» (далі - ПАТ, товариство), звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ, податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної виїзної позапланової перевірки №14 від 06.03.2012 року, податкових повідомлень-рішень №0001682203 від 11.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 56 323,00 грн. та №0001692203 від 11.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 089,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням товариством подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення в частині заявлених вимог з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ДПІ на підставі наказу від 06.03.2012 року №14, направлення від 06.03.2012 року №16/23-02 та пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Міріс», ТОВ «КГ «СВ», ТОВ «Томкет Груп», ТОВ «Технолоджі Груп», ПП «Сіті Будком», ТОВ «Добробут 05», ТОВ «УА Реалті», ПП «ВБП-Буд» за період з 01.01.2009 року по 05.01.2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №471/22-03/04012661 від 12.03.2012 року, яким встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України та винесено податкове повідомлення-рішення №0001682203 від 11.04.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56323,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001692203 від 11.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 089,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) ТОВ «БК «Арміс» для позивача, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся.

Крім того, в мотивувальній частині рішення першої інстанції встановлено, що Васильківською Об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року. За результати проведеної перевірки складено акт №291/23-2/34827449 від 24.02.2012 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого сума податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період квітень-грудень 2011 року складає 0 грн.; п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпрорембуд-Сервіс». На підставі викладеного вище, податковим органом зроблений висновок, що укладені між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» та ТОВ «БК «Арміс», а в свою чергу між ТОВ «БК «Арміс» та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1, 2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, прийшов до висновку, що укладені позивачем спірні договори виконання будівельно-оздоблювальних робіт, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати не відповідають вимогам чинного законодавства, відтак є нікчемними. Суд зазначив, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат. Крім того, судом встановлено, що у ТОВ «БК «Арміс» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у товариства створення правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» (Підрядник) та ТОВ «БК «Арміс» (Субпідрядник) укладено Договір №02-03/2011 від 01.03.2011 року, предметом якого є виконання будівельно-оздоблювальних робіт в складі будівництва та реконструкція станції в складі трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги. Крім того, між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» та ТОВ «БК «Арміс» укладено Додаткові угоди №1 до договору № 02-03/2011 від 01.03.2011 року, № 2 до договору № 02-03/2011 від 01.03.2011 року, № 3 до договору № 02-03/2011 від 01.03.2011 року (а.с.196-201 том 1).

ТОВ «БК «Арміс» виконано умови Договору №02-03/2011 від 01.03.2011 та додаткових угод, що підтверджується актом №66/1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року; актом №66/2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року; актом №66/3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року та довідками виконаних робіт за відповідні періоди. В зв'язку з чим, ТОВ «БК «Арміс» виписано податкові накладні №2204007 від 22.04.2011 року та №3006017 від 30.06.2011 року (а.с.203-221 том 1).

Листом ТОВ «БК «Арміс» №217 від 02.08.2011 року повідомлено ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» про те, що між ТОВ «БК «Арміс» та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» укладено договір №128 від 01.08.2011 про переуступку права вимоги боргу на суму 100 000,00 грн. згідно Договору №02-03/2011 від 01.03.2011 року укладеного між ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» та ТОВ «БК «Арміс» (а.с.245 том 1).

Угодою про припинення дії договору №02-03/2011 від 01.03.2011 року на виконання будівельно-оздоблювальних робіт в складі будівництва та реконструкції станцій в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги від 03.08.2011 року припинено дію Договору №02-03/2011 від 01.03.2011 року (а.с. 202 том1).

Фактичне виконання гідроізоляційних робіт бетонних конструкцій на станції швидкісного трамваю за травень-липень 2011 року підтверджується актами приймання виконаних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ-3, які наявні в матеріалах даної справи. Оплата за вказані роботи здійснена в повному обсязі, що не заперечується податковим органом, крім того даний факт не оспорювався при розгляді справи в суді першої інстанції.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Слід зазначити, що згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Проаналізувавши зазначені норми права колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської діяльності підтверджується первинними-бухгалтерськими документами, які складені відповідно до норм чинного законодавства. Контрагент позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Арміс» на момент здійснення господарських операцій мало спеціальну правосуб'єктність, а саме було зареєстроване як платник податків на додану вартість і, відповідно, мало право видавати податкові накладні. З викладеного вище вбачається, що позивач та його контрагент ТОВ «БК «Арміс» були належними учасниками відносин у сфері господарювання і мали право здійснювати господарську діяльність (ст.ст.2. З ГК України п. 14.1.36 ст.14 ПК України).

Крім того, допитаний в суді апеляційної інстанції судовий експерт Мозгова О.С. підтвердила обставини, викладені у висновку №3/10-12 експертно-економічного дослідження за листом ПАТ "Трест "Київміськбуд-2" від 02 листопада 2012 року, в якому встановлено, що висновки акту перевірки №471/22-03/04012661 від 12.03.2012 року про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, нормативно та документально не підтверджуються.

Відтак, колегія суддів зазначає, що господарські операції ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» з ТОВ «БК «Арміс» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Оскільки будівництво даного об'єкту фінансувалося за рахунок коштів місцевого бюджету, тому всі обсяги виконаних робіт обов'язково повинні перевірятися контролюючими органами в т.ч. і КРУ в м. Києві. Так, згідно довідки КРУ в м. Києві за №.09-31/ вхідний №1750 від 11.10.2011 року за результатами перевірки не встановлено порушень щодо документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків за період з 01.04.2011 року по 01.09.2011 рік Крім того, у додатку до даної Довідки, а саме в Реєстрі виконаних будівельно-монтажних робіт за квітень - серпень 2011 року у субпідрядних організаціях числиться і виконання робіт контрагентом ТОВ «БК «Арміс» за договором №02-03-2011 від 01.03.2011 року на суму 252 533,72 грн. за травень 2011 року та на суму 41 327,54 грн. за липень 2011 року (а.с. 33-43 том 2).

Необґрунтованими вважає колегія суддів посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпрорембуд-сервіс», оскільки вказаний документ не має жодного відношення до позивача, тому що взаємовідносини між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» були обмежені одноразовим перерахуванням коштів позивачем на рахунок даного підприємства. Вказаний факт обумовлений зобов'язанням яке виникло у позивача не з власної волі, а згідно отриманого від ТОВ «БК «Арміс» повідомлення про здійснення останнім уступки права вимоги (а.с. 245 том 1). Будь-яких угод, первинних бухгалтерських документів або документів податкової звітності між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не підписувалося, правочинів не укладалося, тому не зрозуміло яким чином висновки даного акту перевірки можуть стосуватися господарської діяльності позивача.

Що стосується посилання суду першої інстанції на матеріали кримінальної справи№13-8373, яка порушена, зокрема, відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_4 та комерційного директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_2 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3.ст. 212 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами постанови Києво - Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунках ТОВ «БК «Арміс» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, висновок експерта є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак він не є належним документом, який засвідчує відповідні юридичні факти (тобто факти, які спричинюють виникнення, зміну та припинення юридичних прав та обов'язків у суб'єктів правовідносин). Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких інших документів крім висновку спеціаліста від 24 лютого 2012 року, протоколів очної ставки та пояснень відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суду апеляційної інстанції не надано (а.с. 15-68 том 2).

За таких обставин колегія суддів зазначає, що оподаткування проведених позивачем господарських операцій здійснювалося відповідно до законодавства на підставі всіх необхідних первинних документів. Відтак позивач виконав всі вимоги законодавства сплативши вартість робіт, правомірно відніс їх вартість до складу валових витрат, сплатив податок на додану вартість в ціні робіт і правомірно відніс його до податкового кредиту звітних періодів належним чином відобразив валові доходи, та сплатив визначені законом податки в повному обсязі. Отже, податкові повідомлення-рішення №0001682203 від 11.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 56 323,00 грн. та №0001692203 від 11.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 089,00 грн. винесені незаконно та підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування наказу про проведення документальної виїзної позапланової перевірки №14 від 06.03.2012 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині та зазначає наступне.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентований статтею 78 ПК України. Відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, у разі якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Податковий закон не обмежує фіскальний орган у праві проводити позапланові перевірки за період, який був предметом дослідження іншими перевірками. Отже, чинне податкове законодавство надає право посадовим особам контролюючого органу проводити позапланові перевірки, за умови наявності підстав зазначених у вказаній статті та дотримання порядку проведення таких перевірок.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно спірного наказу (а.с. 16 том 1) перевірка проводилась на підставі пп.78.1 11 п.78.1 ПК України, тобто в рамках правового поля.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при проведенні перевірки та винесенні наказу про проведення документальної виїзної позапланової перевірки №14 від 06.03.2012 року відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження були надані; обґрунтовано; з дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення перевіряючими строків давності передбачених ст. 102 ПК України. Відповідно до зазначеної статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Тобто, вказана норма передбачає застосування до позивача податкових санкцій в межах 1095 днів, але ніякому разі не обмежує право перевіряючого досліджувати первинні-бухгалтерські документи які складалися за межами трьох років. З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання контролюючим органом донараховані за порушення податкового законодавства у 2011 року, тобто в межах строків позовної давності.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування наказу про проведення документальної виїзної позапланової перевірки №14 від 06.03.2012 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її в частині та прийняти в цій частині нову постанову суду, якою позовні вимоги задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь.

В цій частині позов Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0001682203 від 11.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 56 323,00 грн. та №0001692203 від 11.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 089,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 19 березня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. МежевичГоловуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.