Постанова № 30050302, 15.03.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н.1214/8822/2012

Н.п.2-а/415/41/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2013 року Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.

при секретарі судових засідань Дьоміновій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов»язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся з позовом до відповідача посилаючись на те, що він є чорнобильцем 1 категорії, інвалідом 2 групи, що підтверджується довідками МСЕК. Група інвалідності пов»язана з Чорнобильською катастрофою. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам 2 групи у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Статтею 55 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати становив з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року 605грн, статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року становив 884грн. Щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік була виплачена у розмірі 120 грн. у березні 2009 року, у 2010 році -120грн. у червні 2010 року. Розмір допомоги у 2009 році повинен складати 3025грн.( 5х605), недоплата становить 2905грн. ( 3025-120), розмір допомоги у 2010 році повинен складати 4420 ( 5х884) , недоплата становить 4300грн. ( 4420-120). Всього сума недоплати за 2009 та 2010 роки становить 7205грн.( 2905+4300).Про свої порушені права від дізнався з Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4, тому раніше не міг звернутися до суду з таким позовом. Крім того , у 2012 році він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні , з 05.11.по 14.11.2012 року перебував на обстеженні, після якого йому встановлена 2 група інвалідності безстроково. Тому просив визнати причину пропуску строку звернення дол суду поважною,поновити йому строк звернення до суду, визнати дії відповідача незаконними та зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 та 2010 роки в сумі 7205 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладеній у позовній заяві про що надав суду відповідні докази. Доповнив, що у 2010 році були внесені зміни до ЦПК і суди розглядали справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку та виплаті соціальних виплат, пенсій та інших правовідносин. Вважає, що на позов про виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році слід застосувати строк позовної даності за нормами ЦПК у три роки. Закон цей був прийнятий у лютому 2010 року та набрав чинності з 10.03.2010 року. Також були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проси застосувати до його позову ці Закони.

Представник відповідача Горбенко В.В. у судовому засіданні позов не визнала, подала письмові заперечення на позов, усно пояснила, що дійсно відповідно до ч.3 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 2 групи у розмірі 5 мінімальної заробітної плати. Починаючи з 1996 року у Законах України «Про встановлення мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується

мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. КМУ доручалось здійснювати застосування таких норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок застосування цього Закону визначається КМУ, рішення якого є обов»язковими для виконання. Цей порядок було визначено постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої щорічна компенсацію на оздоровлення інвалідам 2 групи була передбачена у розмірі 120 грн. Законами України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та «Про Державний бюджет на 2010 рік» КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. УПСЗН Лисичанської міської ради не є прибутковою організацією, а є тільки розпорядником бюджетних коштів. Щорічна допомога на оздоровлення фінансується виключено з Держаного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов»язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Просила застосувати до позову строк звершення до суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Попова О.В. у судовому засідання позов не визнала, подала письмові заперечення на позов, пояснила, що позивачем пропущений встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до суду, прийняти Закони про Державний бюджет на 2009, 2010 роки були оприлюднені в офіційних виданнях, тому посилання позивача на те, що він не був ознайомлений з ними є безпідставні. Управлінням ДКС України у м. Лисичанську права позивача не були порушені, тому просила відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд досліджує надані докази:

Копія посвідчення позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , копія постанови Лисичанського міського суду від 04.11.2008 року , копія постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року, копія листа Верховного Суду України від 14.07.2008 року, копія Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4, копія довідки до акту огляду МСЕК № 018213 від 13.12.2006 року про встановлення 2 групи інвалідності до 01.01.2010 року , копія довідки до акту огляду МСЕК № 110224 від 04.12.2009 року про встановлення 2 групи інвалідності позивачу до 01.01.2013року, копія довідки до акту огляду МСЕК № 334589 від 05.11- 14.11.2012 року про встановлення позивачу 2 групи інвалідності з 05.11.2012 року безстроково, копія довідки про виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2009-2001 роках, довідки про перебування позивача на стаціонарному лікуванні, копія відповіді на заяву від 24.09.2012 року, письмові заперечення на позов УПСЗН, копія листа Міністерства фінансів України від 06.11.2012 року, письмові заперечення на позов УДКСУ України в м. Лисичанську.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу з 05.11.2012 року встановлена 2 група інвалідності безстроково, захворювання пов»язане з впливом аварії на ЧАЕС , що підтверджується копією довідки МСЕК та копією посвідчення ( а.с.15, 14)., що відповідачем не оспорюється.

Відповідно ч.2 абз.2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 3 групи - чотири мінімальні заробітні плати, інвалідам 2 групи - п»ять мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, тобто на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення, становив 605грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, тобто на час здійснення виплати допомоги на оздоровлення, становив 884 грн.

Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого статтею 48 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів Україні № 562 від 12.07.2006 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»якщо розмір такої допомоги встановлений в 120грн.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України.

Постановою КМУ № 562 всупереч Закону № 796-Х11 (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати , визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів 2 групи 120 грн. Тому розглядаючи справу, суд вважає що при вирішенні справи підлягає застосуванню ст. 48 Закону № 796-Х11 та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009, 2010 рік , а не Постанова № 562.

Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав. свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна її сторін.

Суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог про зобов»язання до здійснення перерахунку та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок належних йому виплат у розмірі , встановленому законом 23 вересня 2012 року ( а.с.16).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року № 1691-У1 внесені зміни до ст. 15 ЦПК України та стаття викладені в такій редакції :

« 1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо : 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 2) спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги , захисту , пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них; 3) інших правовідносин, крім випадків , коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

2) Пункт 3 частини першої статті 18 КАС України виключити.» Тому суд вважає, що на позовні вимоги щодо зобов»язання до здійснення перерахунку та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік розповсюджується строк позовної давності відповідно до ЦК України у три роки ї позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того відповідно до Постанови від 16.03.2012 року № 4 Пленуму Вищого Адміністративного Суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв»язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров»ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення, вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 23 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 20 квітня 2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 12 липня 2005 року № 563 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров»ю , в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру виплат застосуванню підлягають статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням їх дії у часі, а саме : з 20 червня 1996 року по 31 грудня 2005 року, з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 липня 2011 року.

На підставі ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 2, 11, 159-163 КАС України , суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов»язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік протиправними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4300 ( чотири тисячі триста) грн..

У задоволені решти позовних вимог відмовити за пропуском строку позовної давності.

Вступна та резолютивна частини постанови були проголошені у судовому засіданні 15 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-женний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Л.Б.Чернобривко

Постанова у повному об»ємі виготовлена 19 березня 2013 року.

Суддя Л.Б.Чернобривко