Рішення № 30050122, 19.03.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-1856/11

№пр.2/521/2840/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого: - судді Буран О. М.

при секретарі: - Гаврік Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючей в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього, ОСОБА_6, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом виселення, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, діючей в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про виселення та вселення, суд

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м.Одеси звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права власності, шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 17.12.2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 надав у борг ОСОБА_3 45 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 17.12.2009 року, за якої ОСОБА_3 зобов*язався повернути вказану грошову суму до 07.03.2010 року. В забезпечення виконання умов вказаного договору, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування від 17.12.2009 року, реєстр.№ 1287, квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належала ОСОБА_3. За домовленістю сторін, у разі невиконання ОСОБА_3 умов договору позики, термін якого спливає 17.03.2010 року, квартира АДРЕСА_1 залишається у власності ОСОБА_2 На момент укладання договору дарування від 17.12.2009 року, ОСОБА_3 повідомив, що у спірній квартирі ніхто з його родини не зареєстрований, він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, відповідно договору дарування та довідці форми №1 від 05.08.2010 року. При укладанні вказаного договору дарування, було дотримано всіх істотних умов, а саме: зміст договору не суперечить законодавству України, дієздатність сторін нотаріусом було перевірено, волевиявлення дарувальника було вільним, про що свідчить його особистий підпис у договорі.

21.12.2009 року, у КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 Дотримуючись умов договору в частині кінцевого терміну виконання умов договору позики, позивач сподівався, що відповідач поверне йому суму боргу і квартира залишиться у власності ОСОБА_3, тому як ринкова вартість вказаного нерухомого майна значно менше суми отриманої відповідачем, але у встановлений договором позики термін, ОСОБА_3 не розрахувався з позивачем.

22.07.2010 року ОСОБА_2 спірну квартиру було продано ОСОБА_7 відповідно договору купівлі-продажу, реєстр.№659. Під час продажу квартири ОСОБА_2 зобов*язався протягом місяця після укладання договору звільнити спірну квартиру та передати її покупцеві ОСОБА_7, але проживаючий тимчасово у вказаній квартирі ОСОБА_3 зі своєю сім*єю відмовляється у добровільному порядку звільнити житло. Тому, виконуючи умови п.4.3 договору купівлі-продажу від 22.07.2010року, ОСОБА_2 просить суд усунути перешкоди в здійсненні права власності та виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

До суду звернулася ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення та вселення.

Свої вимоги ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 22.07.2010 року, за реєстровим № 659 купила у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Проте, після реєстрації договору в КП «ОМБТІ та РОН» 04.10.2012 року, вселитися у вказану квартиру позивачка, як власниця, не має можливості, тому як у спірній квартирі до теперішнього часу продовжують мешкати відповідачі по справі - ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_5, їх сини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Таким чином, куплена позивачкою квартира, їй передана не була, тому вона була змушена звернутися із зазначеним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обов*язки ОСОБА_2, як продавця, на виконання умов договору купівлі-продажу від 22.07.2010 року, просив позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_7 підтримала свої позовні вимоги, зазначивши, що набувши право власності на квартиру не може в неї вселитися, оскільки квартира знаходиться у володінні відповідачів, які перешкоджають їй у користуванні квартирою, чим спричинили її ряд незручностей, як добросовісному набувачу, власнику квартири.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували, вважають договір дарування від 07.12.2009 року недійсним, укладання якого явилось слідством шахрайських дій з боку ОСОБА_2

Представник Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради у судовому засіданні надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила вирішити спір згідно чинного законодавства з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 17.12.2009року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстр.№1287, ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар квартиру під АДРЕСА_1 Вказаний договір було зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» від 21.12.2009року, №запису 1345 в книзі 653пр.-142.(а.с. 56)

Відповідно до ч.1ст.218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року, «Правочин визнається вчиненим під впливом оману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману, щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою оману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідачем ОСОБА_3 не було надано суду жодних доказів, на підтвердження вчинення вказаного правочину під впливом оману, а також доказів, що явились підставою вважати вказаний правочин недійсним. При укладанні вказаного договору дарування від 17.12.2009 року було дотримано всіх істотних умов, а саме: зміст договору не суперечить законодавству України, дієздатність сторін нотаріусом було перевірено, волевиявлення дарувальника було вільним, про що свідчить його особистий підпис у договорі.(а.с. 7)

Передумови, що явились слідством підписання вказаного договору та наявність боргової розписки з викладенням обставин забезпечення виконання умов у разі неповернення боргу, підписаної власноруч ОСОБА_3, останній не заперечував.

Крім того, ухвалою Малиновського райсуду м.Одеси від 19.07.2012 року було залишено без розгляду первісні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 17.12.2009 року, реєстр.№1287 квартири АДРЕСА_1 - недійсним, відповідно до ч.3ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України. Ухвала набрала законної сили.

Крім того, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 були залишені без розгляду, суд керуючись презумпцією правомірності правочинів вважає, що до предмета доказування не може входити факт недійсності договору дарування, оскільки такий факт може бути встановлений виключно в контексті заявленої відповідної матеріально-правової вимоги.

Таким чином, будь- яких підстав, вважати вказаний договір дарування від 17.12.2009 року недійсним, у суду не має.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 2010 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_7 купила квартиру під АДРЕСА_1 Даний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 22.07.2010 року, за реєстровим № 659 та зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 04.10.2012 року за реєстраційним № 29094672, №запису: 1345, вкнизі 653пр.-143.

Відповідно до п.3.2 зазначеного договору грошові кошти за квартиру продавець ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_7 у повному обсязі, тобто за договором відбувся повний розрахунок.

Згідно п.5.1 договору купівлі-продажу та положень ч.4 ст.334, ст.657 ЦК України право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_7 з моменту державної реєстрації договору.

Статтею 662 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором. У випадку відмови продавця передати товар, покупець має право пред'явити вимоги, щодо витребування цієї речі та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання, що врегульовано ч.2 ст.665 та ч.1 ст.620 ЦК України.

Із змісту наведених норм права слідує, що продавець ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки не передав квартиру покупцю ОСОБА_7, відповідно до п.4.3 договору купівлі-продажу від 22.07.2010 року.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, врегульовано ч.1ст.317 ЦК України.

Частиною 1 ст.321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Проте проживання в квартирі ОСОБА_3 зі своєю родиною, перешкоджає позивачці в повній мірі реалізовувати, передбачене законом право користування та володіння своїм майном незалежно від волі інших осіб.

Право власності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 на спірну квартиру та відповідно право користування нею, було припинено на підставі п.1ч.1 ст.346 ЦК України у зв'язку з відчуженням цього нерухомого майна на користь ОСОБА_2 17.12.2009 року, згідно договору дарування реєстр.№1287. В свою чергу ОСОБА_2 також припинив право власності і право користування спірною квартирою, у зв'язку відчуженням її на користь ОСОБА_7, згідно договору купівлі-продажу від 22.07.2010 року . реєстр.№ 659.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач ОСОБА_3, всупереч вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, не надав до суду доказів того, на яких правових підставах, на час розгляду спору в суді, він разом зі своєю сім*єю, володіє та користується спірною квартирою, чи факту незаконного позбавлення його права власності на житло.

Згідно довідці-форми №1 від 05.08.2010 року, виданої керівником дільниці №2 ЖКС «Хмельницький», у квартирі квартири АДРЕСА_1 з 17.12.2002 року по 17.12.2009 року ніяких осіб зареєстровано не було, тобто члени сімї відповідача зареєстрували своє місця проживання вже після, або у зв'язку з відчуженням спірної квартири.

Відповідно до ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, закон не обмежує неповнолітнього сина ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у виборі місці проживання неповнолітнього виключно з його батьками.

Із наданого до суду висновку старшого оперуповноваженого в ОВС ВВБ в Одеській області СВБГУБОЗ МВС України, підполковника міліції Миройка Г.М. про результати розгляду скарги ОСОБА_3, вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 була присутня при огляді спірної квартири покупцем ОСОБА_7, знала про її відчуження позивачці та не заперечувала проти цього. Кім того, при огляді квартири, ОСОБА_5 повідомила, що вона не є господаркою, а продажем квартири займається її чоловік ОСОБА_2.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що права позивачки ОСОБА_7 передбачені ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України щодо володіння і користування своїм майном на власний розсуд, підлягають захисту в порядку ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Згідно положень ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Крім цього, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом врегульовано ч.2 ст.16 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Надаючи правову кваліфікацію виниклим правовідносинам в частині виселення відповідачів із займаної квартири, суд констатує, що згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Однак ч. 1 ст. 9 ЖК Української РСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Разом з тим, виселення громадян з жилого приміщення може проводитись лише на підставі норм житлового законодавства.

Відповідно до ст. 116 ЖК осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, враховуючи, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_7, згідно витягу про державну реєстрацію прав КП «ОМБТІ та РОН» від 04.10.2012 року, а також що вона та її неповнолітній син ОСОБА_11, 28.04.2007р.н. зареєстровані за вказаною адресою, згідно довідці - форми №1, за №3424 від 10.10.2012 року, права власника ОСОБА_7 підлягають захисту шляхом витребування та передання їй спірної квартири, визнання відповідачів такими, що втратили право користування нею, та виселення їх із квартири.

Крім того, не підлягають задоволенню й вимоги ОСОБА_2 Так, судом було встановлено, що ОСОБА_2 на час розгляду справи не є власником спірної квартири, доказів наявності будь яких правомічностей щодо захисту порушення прав на чуже майно суду не надав. За наведених вище обставин та оцінюючи подані докази в сукупності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2, право власності спірною квартирою якого припинено, про усунення перешкод в здійсненні права власності, шляхом виселення - задоволенню не підлягають.

Крім того, керуючись ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд вважає за доцільне скасувати арешт накладений ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 06.08.2010 року на квартиру АДРЕСА_1

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 29, 316, 317, 319, 321, 334, 346, 387, 391, 620, 657, 662, 665 ЦК України, ст.10, 11, 60, 213, 214, 215, 217 ЦПК України, , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючей в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього, ОСОБА_6, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом виселення - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючей в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про виселення та вселення- задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1

Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.08.2010 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після отримання копії рішення відповідачем, рішення набирає законної сили. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.М. Буран