Ухвала суду № 30049119, 11.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10524/12/0170/20

11.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши матеріали справи №2а-10524/12/0170/20 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 23.10.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (вул. Розвідників, бойня, с.Тепловка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97554)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 №0001562301,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 №0001562301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 28.08.2012 року №0001562301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146,00 грн., шляхом списання органом Державного казначейства з відповідних рахунків відповідача на рахунок позивача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.12 та прийняти нове рішення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Відповідач у апеляційній скарзі наполягає на нікчемності взаємовідносин позивача з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» та обґрунтованості висновків акту щодо проведеної перевірки.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративний позов до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року №0001562301.

Посадовими особами відповідача проведене документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" з питань взаємовідносин з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» за травень, серпень, вересень, жовтень 2009 року».

За результатами перевірки складено акт №581/22-00/34398437 від 08.05.2012, яким встановлено порушення позивачем:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст.. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки»;

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з ПДВ по податковій декларації за жовтень 2009 року в сумі 2207,08 грн.;

- встановлено заниження різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ по податковій декларації з ПДВ (скороченою) за травень 2009 року в сумі 1010,80 грн., по податковій декларації з ПДВ за вересень 2009 року (скороченою) в сумі 110866,78 грн., по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року (скороченою) в сумі 104329,09 грн.;

встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 року (скороченою) в сумі 833,33 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0001062301, яким сума грошового зобов'язання з ПДВ склала: за основним платежем - 2207,08 грн. та штрафні санкції в розмірі 325413,55 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно акту перевірки ТОВ "Велес-Крим" необґрунтовано завищено податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» за період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року в сумі 1010, 8 грн. та за період з 01.08.2009 року по 31.10.2009 року в сумі 218236, 28 грн.

Зазначений висновок зроблено внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки».

В акті перевірки зазначено, що акт від 11.04.2011 року №488/2305/34268050, який отримано від ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, і в якому зазначено про неможливість проведення перевірки ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» з тих підстав, що ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» не знаходиться за юридичною адресою, а також складено акти про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідач в акті перевірки позивача також посилається на лист ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 2126/7/23-51 від 11.04.2011 року, в якому міститься інформація, що ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» здійснювало діяльність на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, про наявність взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності, про відсутність документів, підтверджуючих показники податкових декларацій, у тому числі декларацій з ПДВ.

На підставі наведеного відповідачем зроблено висновок, що господарські операції між ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» та контрагентами постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У періоді що перевірявся, між ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» та ТОВ «Валес-Крим» укладено договір поставки №227/08/09/Р від 10.09.2009 року про надання у власність ТОВ «Валес-Крим» кормових добавок (премікси, концентрати, вітаміни, амінокислоти, ензими, ветеринарні препарати та ветеринарні інструменти) у кількості, асортименті та по цінам, що зазначені у специфікаціях.

22 жовтня 2009 року між ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» та ТОВ «Валес-Крим» укладено договір поставки №238/10/09/Р про надання у власність ТОВ «Валес-Крим» кормових добавок (премікси, концентрати, вітаміни, амінокислоти, ензими, ветеринарні препарати та ветеринарні інструменти) у кількості, асортименті та по цінам, що зазначені у специфікаціях.

На виконання умов за вказаними договорами ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» виписано видаткові накладні, ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» складено податкові накладні. Розрахунки між підприємствами було здійснено у безготівковій формі згідно до платіжних доручень копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону).

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже при навності податкових накладних, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та оплата продавцю наданих товарів податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Те, що у ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, що встановлено за період, зокрема і 2009 року в результаті проведеної перевірки, яку розпочато 07.04.2011 року, не доводить, що саме на час виписки податкових накладних на підставі яких було сформовано позивачем податковий кредит з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року; з 01.08.2009 року по 31.10.2009 року та здійснення господарських операцій продавець не знаходився за місцем розташування юридичної адреси, зазначеному у виписаних податкових накладних, а також не мав необхідні умови для результатів відповідної господарсько-економічної діяльності.

Вищезазначене не може свідчити про недійсність або нікчемність правочину між позивачем та цим підприємством.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину позивача з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо доводів стосовно неправомірного визначення суми штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні, судова колегія погоджується з зазначеним судом першої інстанції.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, в ньому визначено грошове зобов'язання за основним платежем у розмірі 2207, 08 грн., зазначена сума на думку відповідача є сумою ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з ПДВ по податковій декларації за жовтень 2009 року.

З розрахунку штрафних санкцій з ПДВ по вказаному акту перевірки (а.с. 44) вбачається, що штрафна санкція в розмірі 50%, в податковому повідомленні - рішенні від 21.05.2012 року №0001062301, яким сума грошового зобов'язання з ПДВ склала: за основним платежем - 2207,08 грн. та штрафні санкції в розмірі 325413,55 грн., визначена, виходячи з суми 2207,08 грн. по податковій декларації та враховуючи податкову декларацію скорочену.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже відповідачем в порушення наведеної норми невірно визначено штрафну санкцію.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 року по справі №2а-10524/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко