Постанова № 30044981, 13.03.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р. Справа № 818/510/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Дяченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/510/13-a

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Роменської ОДПІ), в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 20.08.2012 р. № 0001071702 на суму 9500,63 грн. та №0001081702 на суму 12667,48 грн.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями, винесеними Роменською об'єднаною податковою інспекцією, виходячи з наступного.

За результатами планової документальної виїзної перевірки позивача, проведеної заступником начальника відділу податкового контролю, інспектором податкової служби 1-го рангу управління оподаткування фізичних осіб Роменської ОДПІ ОСОБА_4 , що діяла на підставі наказу на проведення перевірки від 10.07. 2012 р. № 333 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання складено Акт документальної планової виїзної перевірки № 273 / 1702 - НОМЕР_2 від 09.08.2012 р., яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 10133, 99 грн. та податку на доходи фізичних осіб у сумі 8 184, 69 грн.

У визначені законодавством терміни позивачем було подано заперечення на висновки до Акта. Відповідь на заперечення відповідачем була надана із дублюванням висновків, зазначених в Акті перевірки.

З визначеними порушеннями, позивач не погодився та подав скаргу до ДПС у Сумській області. Листом № 13222/Т/10-105 - 289 від 10.09.2012 р. ДПС у Сумській області повідомила ОСОБА_1 про продовження терміну розгляду скарги по 02.11.2012 р.

30.10.2012 р. позивач отримав відповідь на скаргу з ДПС у Сумській області

При розгляді скарги в порядку адміністративного оскарження ДПС у Сумській області дублювала висновки закладені в акті перевірки, не підкріпили обґрунтування своєї позиції посиланнями на норми права і скасували податкове повідомлення-рішення Роменської ОДПІ від 20.08.2012 р. № 0001071702 лише в частині визначення до сплати грошових зобов'язань по податку на доходи з фізйчних осіб за основним платежем у сумі 584,19 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 146,04 грн. , всього на суму 730, 23 грн.

З визначеними порушеннями, описаними посадовими особами Роменської ОДПІ та рішеннями про результати розгляду скарги ДПС у Сумській обл. та ДПС України не погоджується, оскільки вони обчислені з результатів перевірки які не були узгоджені з позивачем , не обґрунтовані економічними розрахунками, посиланням на первинні документи чи вимогами чинного законодавства, що давали б підстави для нараховування таких суми податків та застосовування фінансових санкцій.

З приводу посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних, позивач зазначає, що постачальником ввесь час проводиться кільцевий завіз замовлень оплачених ТМЦ також і іншими покупцями, тобто ТТН у постачальника була, проте за невідомих причин позивачу на час доставки товару зазначена накладна не була надана .

Також, позивач вважає безпідставним твердження Роменської ОДПІ, про відсутність факту отримання товару на суму 50 669,97 грн.

Факт використання придбаних матеріалів у підприємницькій діяльності позивач підтверджує наступними документами:

- письмовий договір поставки № 30 від 01.09. 2011 р.;

-товар постачальником відвантажено за наявності видаткових накладних і підтверджено також відповідними податковими накладними;

- оплата за закуплений товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення на його оплату;

- поставлений товар було практично відразу реалізовано таким великим покупцям в регіоні як ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» та ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» з випискою видаткових накладних та відповідних податкових накладних;

- реалізація іншим покупцям підтверджена документально;

- оплата за реалізований товар проведена у безготівковій формі;

- факт отримання товару великими покупцями юридичними особами (ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» і ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» ) підтверджено дорученнями на отримання товару, котрі є бланками суворої звітності ;

- по факту реалізованого товару було складено Акти приймання - передачі матеріальних цінностей від продавця покупцю (ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» і ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» ).

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняті податкові повідомлення - рішення обґрунтованими.

Заслухавши доводи позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 20.07.2012 р. по 02.08.2012 р. Роменською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року (а.с. 9-10).

09.08.2012 р. за підсумками перевірки відповідачем складно акт №273/1702-НОМЕР_2 (а.с. 9-32).

20.08.2012 р. Роменською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001081702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 12667,48 грн., у тому числі 10133,99 грн. - за основним платежем та 2533, 49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 100).

Також, 20.08.2012 року Роменською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001071702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 10230, 86 грн., у тому числі за основним платежем 8184,69 грн. та 2046, 17 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 101).

01.09.2012 року позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями оскаржив їх до ДПС у Сумській області.

18.10.2012 року Державною податковою службою у Сумській області прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення №0001081702 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0001071702 скасовано в частині визначення до сплати грошових зобов'язань по податку на доходи з фізичних осіб за основним платежем у сумі 584, 19 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 146,04 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з протиправності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи з фізичних осіб.

З матеріалів справи встановлено, що 01.09.2011 року між позивачем та «КПІ Трейдінг» укладено договір поставки комп'ютерних комплектуючих №30 (а.с. 35).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується наданими до суду позивачем:

- податковими накладними: №73 від 08.09.2011 року, №65 від 03.10.2011 року (а.с. 104-105,108-109);

- видатковими накладними: №РН-0000071 від 08.09.2011 року, №РН-0001020 від 03.10.2010 року (а.с.103,106-107);

- платіжними дорученнями: №58 від 14.09.2011 року, №61 від 26.09.2011 року, №62 від 30.09.2011 року, №63 від 04.10.2011 року, №64 від 06.10.2011 року, №65 від 10.10.2011 року, №68 від 19.10.2011 року, №69 від 24.10.2011 року, №70 від 31.10.2011 року, №71 від 02.11.2011 року (а.с. 39, 42,44,47,50,52, 54,56,61,64);

- виписками із банківського рахунку (а.с. 37-38, 40-41, 43,45-46,48-49,51,55, 57-60, 62-62);

- акт приймання передачі товару від 03.10.2011 року (а.с. 143);

- товарно - транспортними накладними: №102/01 від 08.09.2011 року, №132/01 від 03.10.2011 року.

Крім того, позивачем на підтвердження використання у власній господарській діяльності надано докази, щодо подальшої реалізації комп'ютерних комплектуючих, а саме: Акти приймання - передачі матеріальних цінностей (укладені з ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» і ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів»), доручення на отримання матеріальних цінностей, податкові та видаткові накладні. (а.с. 65-94).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.3 ст. 712 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Отже, суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо предмету договору, його умов, розмірів оплати, порядку розрахунків та порядку здавання та приймання робіт, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту Сокирянської ОДПІ №131/013/37715853 від 26.03.2012 р. про результати позапланової виїзної перевірки TOB «КПІ Трейдінг» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року (а. с. 134-141).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту Сокирянської ОДПІ №131/013/37715853 від 26.03.2012 р. про результати позапланової виїзної перевірки TOB «КПІ Трейдінг» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року .

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від TOB «КПІ Трейдінг» податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи були надані в повному обсязі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що доводять не тільки факт отримання товарів, а і використання їх у власній господарській діяльності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється згідно Податкового кодексу України.

Згідно ст. 177.2 Податкового кодексу України загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманні м доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України „Склад витрат та порядок їх визнання " розділу III „Податок на прибуток підприємств " витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Таким чином, однією з обов'язкових умов для віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу зазначено, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції.

Оскільки позивачем документально підтверджено зв'язок витрат на придбання товару з господарською діяльністю, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково, встановлено завищення суми валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011р на суму 50669,97 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 20.08.2012 р. № 0001071702 на суму 9500,63 грн. та №0001081702 на суму 12667,48 грн., прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 228 грн. 98 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області від 20.08.2012 р. № 0001071702 на суму 9500,63 грн. та №0001081702 на суму 12667,48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) суму судового збору в розмірі 228 грн. 98 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 19.03.2013 р.