Рішення № 30044629, 20.03.2013, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

2/251/747/13

251/883/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.03.2013 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

головуючого судді: Мітькова М.В.

при секретарі: Поповій М.Ю., Немцовій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Шахта Олександр-Захід", третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Калінінському районі м.Горлівка про стягнення моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на підприємстві вугільної промисловості ДП "Шахта Олександр-Захід" в умовах впливу шкідливих факторів з 27.04.1956 р. по 10.11.1959 р. та з 08.09.1980 року по 17.05.1988 р. Робота в шкідливих умовах призвела до утворення в нього профзахворювання коніотуберкульоз. Згідно висновку МСЕК від 26.11.2008 року позивачеві була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% за вказаним профзахворюванням безстроково.

Вважає, що згідно ст. 23 ЦК України, ст. 2371 КЗпП України заподіяна професійним захворюванням шкода його здоров'ю спричинила заподіяння моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у зв'язку з наявністю профзахворювання й втратою професійної працездатності була втрачена значна частина життєвих функцій його організму. У зв'язку із втратою здоров'я погано себе почуває, відчуває біль у грудях, задуху, слабкість, порушення сну та відпочинку, змушений проходити тривале лікування від наслідків захворювань, не може реалізувати нормальні життєві потреби, бажання. Для організації життя повинен докладати додаткових зусиль, відчуває моральні страждання. Заподіяну йому втратою здоров'я моральну шкоду оцінює в 23000 гривень, які просить стягнути з відповідача, а також стягнути витрати по оплаті судового збору.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на заявлених позовних вимогах наполягав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до суду не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст.169 ЦПК України справу розглянуто за відсутності відповідача, повідомленого належним чином про час та дату судового засідання, стосовно якого суд не має відомостей про причину неявки, та відповідно до ст. 224 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівка до суду не з'явився по невідомій суду причині про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно, але суду були надані письмові заперечення, в яких пояснив, що позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з наявністю шкідливих умов праці на підприємстві та з цим погодився, хоча міг відмовитися виконувати таку роботу. Довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є підставою для нарахування та відшкодування матеріального збитку, а моральні страждання у зв'язку із втратою працездатності повинні встановлюватися висновком МСЕК. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівка просили відмовити, вирішення питання щодо позовних вимог про стягнення морального збитку з підприємства ДП «Олександр-Захід» залишили на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1, він тривалий час працював на підприємстві відповідача ДП "Шахта Олександр-Захід" на підземних роботах (а.с. 16-21). Під час виконання трудових обов'язків позивач отримав професійне захворювання коніотуберкульоз, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 08 вересня 2008 року (а.с. 4). У результаті наявності профзахворювання ОСОБА_1, згідно довідки МСЕК від 26.11.2008 року (а.с. 6-8) вперше встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40 % безстроково за профзахворюванням коніотуберкульоз. Вказаний відсоток втрати працездатності у розмірі 40% зберігається у позивача до теперішнього часу. У зв'язку із цим позивач змушений постійно проходити курси лікування.

Вказані факти свідчать про те що стан здоров'я позивача внаслідок професійного захворювання суттєво та невідворотно погіршився.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання складається з фізичного болю й душевних страждань, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 і наявність у нього професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

У зв'язку із цим у суду відсутні сумніви у тому що зазначені наслідки наступили для ОСОБА_1 в результаті втрати професійної працездатності, порушення відповідачем підприємством ДП "Олександр-Захід" прав позивача на належні, здорові й безпечні умови роботи (ст. 43 Конституції України, ст. 2 КЗпП України).

Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і потребують від його додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з п.п. «е» ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі настання страхового випадку Фондом соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Оскільки професійне захворювання: коніотуберкульоз та втрата працездатності в зв'язку з цими захворюванням встановлена позивачеві вперше у 2011 році, з цього часу відповідно у нього виникло право вимагати відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Законом України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності» із закону виключені норми (абзацу четвертого статті 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34), які передбачили обов'язок Фонду щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим, які отримали трудове каліцтво, або професійне захворювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві законом покладено на підприємство, де працював ОСОБА_1

Виходячи зі змісту п.5 Рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року, скасування права застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України й ст. 2371 КЗпП України їм надане право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника підприємства роботодавця або уповноваженого ним органа. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку й професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Отже, між позивачем і відповідачем виникли цивільно-правові відносини по відшкодуванню моральної шкоди, викликаної трудовим каліцтвом внаслідок шкідливого впливу умов виробництва при виконанні трудових обов'язків, які трансформувалися з відносин щодо роботи в умовах праці, безпеку якої в порушення закону не забезпечив відповідач. Таким чином, факт заподіяння моральної шкоди, є доведеним.

Посилання третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівка на Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати працездатності у відсотках робітникам, яким спричинено пошкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» затвердженим Наказом МОЗ України від 22.11.1995 року № 212 щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди, яке здійснюється лише органами МСЕК є необґрунтованим, оскільки положення даних нормативних актів не містять таких вимог, а лише регулюють компетенцію та обов'язкі медико-соціальних експертних комісій. Крім того, ст. 2371 КЗпП України не передбачено надання висновків МСЕК, як умови відшкодування моральної шкоди

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про рішення трудового спору безпосередньо в районний, районний у місті, міський або міськрайонний суд у тримісячний строк від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Однак, відповідно до ст. 268 ЦК України, на вимоги пов'язані з відшкодуванням шкоди заподіяної здоров'ю, строк позовної давності не поширюється.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті профзахворювання, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань, заподіяних ОСОБА_1 у зв'язку з незворотною втратою здоров'я, а також принципи розумності і справедливості, зазначені в ст. 23 ЦК України, враховуючи те, що моральна шкода є умовним поняттям та не може бути оціненою у визначеній грошовій сумі, вважає, що варто встановити суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача в сумі 12000 гривень, оскільки зазначена ОСОБА_1 сума відшкодування в загальному розмірі 23000 гривень є перебільшеною.

Питання про судові втрати слід вирішити у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 2371 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. 43 Конституції України, ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Олександр-Захід" (ЄДРПОУ 34283654) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я на виробництві у розмірі 12000 (Дванадцять тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 229 (двісті двадцять дев`ять ) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів від дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть направити апеляційну скаргу протягом 10 днів від дня одержання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Калінінським райсудом м. Горлівки Донецької області за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення

Суддя: