Постанова № 30042866, 07.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 березня 2013 року 15 год. 20 хв. № 826/1105/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Новий дім-2" до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби про визнання протиправними дій і рішень відповідача та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 січня 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Новий дім-2" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 грудня 2011 року № 0003112302 та № 0003132302 (також далі за текстом - оскаржувані рішення), а також визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) за період із 01 по 30 червня 2011 року по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос "Інтернетконсалтинг" (також далі за текстом - ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг").

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що за результатами проведеної з порушеннями податкового законодавства перевірки відповідач склав оскаржувані рішення, якими протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ та зменшив йому розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Ухвалою суду від 29 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 25 лютого 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ, його правонаступником - державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 01 по 07 грудня 2011 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 14 грудня 2011 року № 12994/23-2/32606250 про результати невиїзної документальної перевірки позивача щодо правильності декларування податкових зобов'язань з ПДВ за період із 01 по 30 червня 2011 року по взаєморозрахунках із ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем, зокрема:

- занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2011 року, у розмірі 174334,00 грн. та зменшено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 7912,00 грн., чим порушено ст.ст. 22, 185, 138, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 28 грудня 2011 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0003112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 174334,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003132302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7912,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача про наявність підстав для визнання протиправними дій і рішень відповідача та скасування рішень відповідача, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу викладених положень вбачається, що податковий орган має право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальну позапланову перевірку на підставі однієї з двох обставин, передбачених підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме: 1) за наслідками перевірок інших платників податків; 2) отримання податкової інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. При цьому, проведення такої перевірки можливе лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що перевірку позивача проведено за наслідками перевірки ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг", а саме на підставі акту від 03 листопада 2011 року № 12214/23-07/36538567 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки вказаного товариства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період із 01 червня по 31 липня 2011 року. Копії повідомлення від 29 листопада 2011 року № 30661/10/23-2-247/16778/194 про початок перевірки та наказу від 29 листопада 2011 року № 4045 направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення 30 листопада 2011 року, тобто до початку проведення перевірки.

Таким чином, з викладених положень та обставин вбачається, що перевірку відповідачем проведено згідно з чинними на той час положеннями ПК України.

Стосовно оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22, п. 138.1 ст. 138, ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України (у редакції, чинній у період, за який проводилась перевірка), об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються, зокрема, на тому, що у ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. До того ж, встановлено факт проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, наслідком яких надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Податкову звітність по ПДВ за червень 2011 року ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" задекларовано, однак не сплачено до бюджету, чим штучно сформовано податковий кредит контрагентам-покупцям товариства.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що 12 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" укладено договір поставки № 12/05, за умовами якого ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" зобов'язалось передати у визначений договором строк позивачу товар, а позивач - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

В акті перевірки зазначено, що позивач придбав у ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" товар на 1400419,81 грн., у тому числі ПДВ - 233403,30 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Також зазначено, що факт придбання позивачем товару підтверджується податковими накладними від 01 червня 2011 року № 1, від 02 червня 2011 року № 2, від 07 червня 2011 року № 3, від 08 червня 2011 року № 4, від 09 червня 2011 року № 5, від 23 червня 2011 року № 6 та від 24 червня 2011 року № 7, копії яких разом із копіями видаткових накладних містяться у матеріалах справи.

Як встановлено відповідачем та перевірено у ході судового розгляду справи, здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг" фактично не відбулось, отже, відсутні підстави для формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Нікос "Інтернетконсалтинг".

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Відповідач будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є, до суду не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Новий дім-2" до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби про визнання протиправними дій і рішень відповідача та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Новий дім-2" до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби від 28 грудня 2011 року № 0003112302 та № 0003132302, а також визнання протиправними дій державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ Державної податкової служби щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки приватного підприємства "Новий дім-2" з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період із 01 по 30 червня 2011 року по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос "Інтернетконсалтинг".

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин