Рішення № 30042252, 25.02.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

2027/9652/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2013 Московський районний суд міста Харкова в складі: головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря - Скуратівської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про розподіл майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності звернулася до суду з вище вказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить поділити автомобіль Шевроле Лачетті, державний номер НОМЕР_1, що був придбаний позивачем під час спільного проживання з відповідачем, стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача 42522грн.76коп., визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобіль Шевроле Лачетті, державний номер НОМЕР_1, стягнути з ОСОБА_2 судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 4500грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 липня 2004 року між позивачем (дівоче прізвище: ОСОБА_1) та ОСОБА_2 було укладено шлюб який зареєстровано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, запис в книзі реєстрації актів про одруження за № 558. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6. В липні 2012року Московським районним судом м. Харкова шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. За час шлюбу, подружжям було придбано автомобіль Шевроле Лачетті, державний номер НОМЕР_1. Позивачу стало відомо, що відповідачем приймаються заходи щодо реалізації вказаного автомобіля. При цьому відповідач повідомив, що автомобілі він придбавав сам, тому і гроші будуть його. Позивач з цим не згодна, оскільки її права як власника порушуються діями відповідача, згоди щодо поділу майна між сторонами не досягнуто, тому позивач вимушена звернутись до суду. Позивачем визначена середня вартість автомобіля, виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів Шевроле Лачетті 2007 р. в мережі Інтернет яка складає 10640 доларів США. Відповідно до курсу валют Національного банку України на час складання позовної заяви, 10640 доларів США складає 85045грн. 52 коп. Виходячи з вище зазначеного половина вартості Шевроле Лачетті, державний номер НОМЕР_1 становить (85045,52 /2 ) 42522,76 грн.

З зустрічним позовом до суду звернувся представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 до ОСОБА_1 в якому просить визнати за позивачем ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль Шевроле Лачетті ЗНГ, 2007року випуску, державний номер НОМЕР_1, визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на майно: кухонний гарнітур, мікрохвильову піч «Samsung», дві шафи купе, персональний комп'ютер з монітором «Samsung» та МФУ «Epson», стіл комп'ютерний, плазмовий телевізор LG-40, тумбу під телевізор, м'який куток з кріслом, пральну машину LG, відеокамеру «Samsung», пилосос «Samsung», фотоапарат «Olympus», фотоапарат «Pentax».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 липня 2004року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 31 липня 2011року рішенням Московського районного суду м. Харкова шлюб було розірвано. За час шлюбу вони, разом з дружиною, придбали собі у власність: кухонний гарнітур, мікрохвильову піч «Samsung», дві шафи купе, персональний комп'ютер з монітором «Samsung» та МФУ «Epson», стіл комп'ютерний, плазмовий телевізор LG-40, тумбу під телевізор, м'який куток з кріслом, пральну машину LG, відеокамеру «Samsung», пилосос «Samsung», фотоапарат «Olympus», фотоапарат «Pentax», автомобіль Шевроле Лачетті ЗНГ, 2007року випуску, державний номер НОМЕР_1. Також, він своїми руками та власний рахунок повністю зробив ремонт в квартирі, в якій вони проживали, та придбавав інші дрібні речі. Він єдиний у даній сім'ї, хто працював та мав постійний дохід, оскільки його колишня дружина за весь час шлюбу працювала менше двох років з мінімальною заробітною платою, а її батьки є пенсіонерами. Крім іншим, зазначив, що між ними вже склався фактичний порядок користування майном, а саме: він користується автомобілем, а його колишня дружина усім іншим майном. Користуватися автомобілем вона не може, оскільки не має навіть посвідчення водія, а тому не може та не має права управляти автомобілем. Його колишня дружина не дбала про матеріальне забезпечення сім'ї не маючи на те поважних причин, лише з моменту народження дитини та протягом трьох років після її народження вона дійсно була зайнята вихованням дитини. Інший же час мала можливість працювати, але не працювала, та жодним іншим чином не дбала про добробут сім'ї та її матеріальне забезпечення. Вважає справедливим та законним поділ майна з відступленням рівності часток наступним чином: 56,36 % йому та 43,64 % колишній дружині. На даний час усі документи, у тому числі, чеки, що підтверджують факт придбання майна знаходяться у ОСОБА_1, крім того вона не допускає його до квартири, де залишилися інші належні йому речі, у томі числі індивідуальні. З цього приводу він звертався до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, але йому було відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі, що вирішення питання щодо вселення чи виселення до житлових приміщень відноситься виключно до компетенції ВДВС та тільки за рішенням суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 основний позов підтримала, просила його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, посилаючись на те, що мікрохвильова піч «Samsung», МФУ «Epson», фотоапарат «Olympus» та плазмовий телевізор LG-40 подружжям не придбавались і не використовувались. Персональний комп'ютер з монітором «Samsung» був придбаний батьками ОСОБА_1- ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за власні кошти, а саме на накопичені та виручені від продажу старого комп'ютера подарованого дядьком ОСОБА_9 Пральна машина LG, відеокамера «Samsung», пилосос «Samsung», кухонний гарнітур, шафи купе, стіл комп'ютерний, тумба під телевізор, м'який куток з кріслом теж були придбані батьками ОСОБА_1 Фотоапарат «Pentax» під час шлюбу неодноразово ремонтувався і після останньої поломки подружжя вирішили його не ремонтувати, зазначений фотоапарат ОСОБА_1 згодна залишити ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом та його представник - ОСОБА_7 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити з підстав викладених у ньому. У задоволенні основного позову просили відмовити.

Третя особа: ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні щодо основного позову покладалися на розсуд суду, підтримали пояснення представника ОСОБА_1, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з боку позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 з боку відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні основного та зустрічного позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 31 липня 2004року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (ОСОБА_3) зареєстровано шлюб. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 12.07.2012року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.3, 152).

Згідно повідомлення заступника начальника ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Харкова №1 ГУМВС України в Харківській області №52/6042 від 25.07.2012року, автомобіль Шевроле Лачетті ЗНГ, 2007року випуску, державний номер НОМЕР_1 з 01.04.2011року по теперішній час на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_2, який він придбав 29.03.2011року згідно довідки-рахунок КІМ №708467, яка була виписана ТОВ «ТБ Слобожанщина» (а.с.28,29).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що вище вказаний автомобіль був придбаний ОСОБА_2 у період шлюбу із ОСОБА_1 та є їх спільною сумісною власністю як само і Фотоапарат «Pentax», що не заперечувалось сторонами.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику У справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Сторони не скористались своїм правом, яке їм було роз'яснено судом, щодо призначення експертизи для встановлення дійсної вартості автомобіля та фотоапарата «Pentax».

Таким чином сторонами не встановлена дійсна вартість вказаного майна на час розгляду справи.

З огляду на відсутність згоди щодо вартості автомобіля Шевроле Лачетті, сторони всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надали суду належних і допустимих доказів, передбачених ст.57 ЦПК України, що дійсна вартість автомобіля на час розгляду справи становить 85045грн. 52 коп. Твердження позивачки ОСОБА_1, що така вартість підтверджується роздруківками Інтернет оголошень продажу Шевроле Лачетті, 2007року випуску безпідставні, бо носять імовірний характер припущення і не є належним доказом. Так само не надав і доказів ОСОБА_2, що дійсна вартість автомобіля на час розгляду справи становить 60000грн.

Позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом в своєму позові та наданих в судовому засіданні поясненнях посилається на те, що під час шлюбу ними з дружиною було придбано крім автомобілю Шевроле Лачетті, наступне майно: кухонний гарнітур, мікрохвильова піч «Samsung», дві шафи купе, персональний комп'ютер з монітором «Samsung» та МФУ «Epson», стіл комп'ютерний, плазмовий телевізор LG-40, тумба під телевізор, м'який куток з кріслом, пральна машина LG, відеокамера «Samsung», пилосос «Samsung», фотоапарат «Olympus», фотоапарат «Pentax».

На підтвердження зазначених обставин позивач ОСОБА_2 не надав жодних письмових доказів набуття саме подружжям цього майна, а також доказів передачі цього майна у власність подружжя теж не надано.

Отже, на думку суду, перелічене майно не є спільною власністю подружжя, оскільки його придбання під час перебування сторін у шлюбі не доведено належними доказами.

Також позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав жодних доказів, що він за власний рахунок повністю зробив ремонт в квартирі, в якій він проживав з ОСОБА_1 та про те, що ОСОБА_1 не дбала про матеріальне забезпечення сім?ї, приховала, знищила чи пошкодила спільне майно, витрачала його на шкоду інтересам сім?ї.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 за основним позовом та ОСОБА_2 за зустрічним позовом є недоведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 відшкодуванню їй не підлягають.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про розподіл майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.М.Довготько