Ухвала суду № 30040914, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11192/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Війтович Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тідісі Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тідісі Україна" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001012305 та №0001002305 , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» звернулось до суду міста із позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001002305 та від 07.08.2012 №0001012305, мотивуючи свої вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа»прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0001012305, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 328 436,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0001002305, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 200 774,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої, державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС складено акт перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248.

Перевіркою було встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та статті 44 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»податкового зобов'язання з податку прибуток; а також порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, на підставі акту перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення: від 07.08.2012 №0001002305, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 200 774,00 грн. у тому числі: 187 947,00 грн. -основний платіж, 12 827,00 грн. - штрафні (фінансової) санкції, та від 07.08.2012 №0001012305, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 328 436,00 грн. у тому числі: 217 776,00 грн. -основний платіж, 110 670,00 грн. - штрафні (фінансової) санкції.

На підтвердження господарських операцій позивачем були надані суду копії договорів про надання послуг від 29.11.2011 №29/11, від 28.11.2011 №28/11-5, від 30.11.2011 №30/11-5, акти здачі-прийому робіт згідно умов названих договорів, податкові накладні від 26.12.2011 №4074, від 28.12.2011 №4075, від 28.12.2011 №4076, від 28.12.2011 №4077, робочий проект маркетингового дослідження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору про надання послуг від 30.11.2011 №30/11-5 товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»надавалися позивачу послуги з проведення аудиту бухгалтерської документації. Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» не було надано суду жодних аудиторських висновків чи звітів, які б підтверджували факт виконання контрагентом своїх зобов'язань. А як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.10.2012 №14905525 товариство з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі, а не у сфері бухгалтерського аудиту. Також судом вірно зазначено, що наявність робочого проекту маркетингового дослідження не є достатньою для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань до договорів від 29.11.2011 №29/11, від 28.11.2011 №28/11-5, та, відповідно, виконання власних господарських зобов'язань безпосередньо товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд».

Що стосується реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа», то на підтвердження господарських операцій позивачем надані суду копії договору від 29.02.2012 №СМ-2 про організацію рекламних заходів, акт здачі-прийому робіт згідно умов договору, податкова накладна від 30.03.2012 №63. Інших документів, які є звичайними при виконання господарських зобов'язань подібного роду -погодженого макету зразків рекламної продукції, вихідних даних та замовлень замовника, доказів узгодження місць проведення промо-акцій тощо, представником товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна» не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, колегія погоджується з висновками суду, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

А отже, на підставі вищевикладеного, колегія зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Україна»не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд»та товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Медіа», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаними контрагентами з огляду на їх безтоварність, колегія погоджується з висновом суду щодо обґрунтованості висновків акту перевірки від 30.07.2012 №2354/2250/33780248 та, відповідно, правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001002305, від 07.08.2012 №0001012305.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тідісі Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складання ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.