Постанова № 30040842, 06.03.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-7390/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Касапа В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ДП "Довжоцький спиртовий завод" звернулося з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000332342/0 та № 0000751742/0 від 16.03.2010 року, № 0000332342/1 та № 0000751742/1 від 13.05.2010 року, № 0000332342/2 та № 0000751742/2 від 23.07.2010 року, № 0000332342/3 та № 0000751742/3 від 28.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт № 455/234/23841854 від 05.03.2010 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000332342/0 від 16.03.2010 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 16 904 грн., з яких 11 814 грн. основного платежу та 5 090 грн. штрафних санкцій, та № 0000751742/0 від 16.03.2010 року щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 37 005,47 грн., з яких 9 972,45 грн. основного платежу та 27 033,02 грн. штрафних санкцій.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.4 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 11 814 грн., а також порушення п.п. 4.2.15 п. 4 ст. 4, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10.1, 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до недоутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у періоді, що перевірявся, в розмірі 9 972,45 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, а також винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення № 0000332342/1 та № 0000751742/1 від 13.05.2010 року, № 0000332342/2 та № 0000751742/2 від 23.07.2010 року, № 0000332342/3 та № 0000751742/3 від 28.09.2010 року.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що посадовими особами підприємства проводилась закупівля продуктів харчування та сільськогосподарської продукції для їдальні у приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 згідно закупівельних актів, які не прийняті податковим органом до уваги як первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій. Вказує, що відповідно до чинних на момент проведення перевірки норм законодавства не передбачено повноважень податкового органу визнавати первинні бухгалтерські документи суб'єкта господарювання недійсними. Факт здійснення фінансових операцій щодо закупівлі вказаних вище товарів, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджується відповідними закупівельними актами. Крім того зазначає, що нарахування податку з доходів фізичних осіб при розрахунках із власниками земельних паїв здійснювалось відповідно до умов чинних договорів оренди та з повним дотриманням вимог закону, в зв'язку з чим висновки податкового органу не відповідають об'єктивним обставинам справи та не можуть бути підставами для нарахування податкових зобов'язань. Просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про слухання справи без його участі, проти позовних вимог заперечує.

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що поясненнями приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 встановлено, що господарських операцій з позивачем щодо продажу продуктів харчування та сільськогосподарської продукції згідно закупівельних актів жоден з них не проводив, посадові особи підприємства фактично не здійснювали закупівлю продуктів у зазначених підприємців. Авансові звіти на загальну суму 47 254,16 грн. подано підзвітними особами підприємства в день закупівлі продуктів, яку фактично вони не здійснювали. Бухгалтерські документи встановленого зразка, які підтверджують здійснення платежів, є недійсними, отримані під звіт кошти посадові особи в касу підприємства не повертали. З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по закупівлі продуктів харчування та сільськогосподарської продукції згідно закупівельних актів фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства, а відтак останні вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно та всебічно обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.4 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 11 814 грн., а також порушення п.п. 4.2.15 п. 4 ст. 4, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10.1, 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до недоутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у періоді, що перевірявся, в розмірі 9 972,45 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 455/234/23841854 від 05.03.2010 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000332342/0 та № 0000751742/0 від 16.03.2010 року.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, а також винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення № 0000332342/1 та № 0000751742/1 від 13.05.2010 року, № 0000332342/2 та № 0000751742/2 від 23.07.2010 року, № 0000332342/3 та № 0000751742/3 від 28.09.2010 року.

В ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року посадовими особами ДП "Довжоцький спиртовий завод" Гудзінською Т.В. та Хітрук О.М. проводилась закупівля продуктів харчування та сільськогосподарської продукції для їдальні у приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 згідно закупівельних актів. Усього на ці потреби зазначеними посадовими особами отримано з каси підприємства готівкові кошти під звіт в сумі 47 254,16 грн., які в подальшому включені до складу валових витрат підприємства.

З матеріалів зустрічних перевірок та пояснень приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вбачається, що господарських операцій з позивачем щодо продажу продуктів харчування та сільськогосподарської продукції згідно закупівельних актів жоден з них не проводив, тобто працівники ДП "Довжоцький спиртовий завод" фактично не здійснювали закупівлю продуктів у вказаних підприємців. Авансові звіти на загальну суму 47 254,16 грн. подано підзвітними особами в день закупівлі продуктів, хоча такі фактично не здійснювалися, а отримані під звіт кошти в касу підприємства не повертались.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно ст. 3 даного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 11.3.1 вказаної статті датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем порушено вказані вище положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по операціях з придбання продуктів харчування та сільськогосподарської продукції, факт придбання яких не підтверджено відповідними документами.

Щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб необхідно зазначити наступне.

Проведеною перевіркою встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 339,18 грн. та незастосування штрафу (15%) в розмірі 7 088,12 грн. внаслідок не оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих працівниками підприємства під звіт для закупівлі продуктів харчування та сільськогосподарської продукції у фізичних осіб-підприємців, та не повернутих у встановлені законодавством терміни у касу підприємства, чим порушено п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10.1, 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством терміни, розмір яких розраховується відповідно до п. 9.10 ст. 9 цього Закону, є об'єктом оподаткування і включається до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого п. 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів.

У випадку, якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону, а саме платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього пункту. При цьому сума надміру витрачених коштів оподатковується за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону. Водночас, згідно п. 3.4 ст. 3 Закону при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за встановленою формулою.

У такому порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернутих у встановлений строк, застосовується коефіцієнт 1,1765 (формула К=100: (100-Сп), тобто 100 : (100-15) =1,1765(К)).

При перевірці особових рахунків позивача щодо правильності утримання ним податку з доходів фізичних осіб із земельних паїв, перевіркою встановлено недоутримання та неперерахування до бюджету податку в сумі 1 633,27 грн., а саме у період з вересня 2008 року по грудень 2008 року орендна плата за користування землею становила 33 119,68 грн., яку було розподілено між пайовиками згідно розрахунку, затвердженого наказом ДП "Довжоцький спиртовий завод" № 89/1 від 17.09.2008 року.

З серпня 2009 року по вересень 2009 року власникам земельних паїв було нараховано 30 392,81 грн. орендної плати за землю. Розрахунок з пайовиками проводився пшеницею відповідно до наказу ДП "Довжоцький спиртовий завод" № 214 від 20.08.2009 року.

Таким чином, позивачем при нарахуванні власникам земельних паїв податку з доходів фізичних осіб із отриманої ними винагороди за їх використання за відповідні періоди 2008 - 2009 років не було застосовано коефіцієнт 1,1765 всупереч положенням п. 3.4 ст. 3 Закону, у якому, зокрема, зазначено, що при нарахуванні та виплаті доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт 1,1765.

Враховуючи наведені вище законодавчі норми, а також наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що закупівля посадовими особами ДП "Довжоцький спиртовий завод" продуктів харчування та сільськогосподарської продукції вчинена без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що свідчить про безтоварність здійснених операцій.

Суд не приймає до уваги закупівельні акти, оскільки їх наявність не є беззаперечним підтвердженням факту здійснення господарських операцій, а також безумовною підставою для формування позивачем валових витрат.

Крім того, правомірність висновків за результатами перевірки підтверджена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року по справі позовом ДП "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000342342 від 16.03.2010 року, прийнятого за результатами перевірки, яка є предметом дослідження по даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм чинного на момент їх винесення податкового законодавства.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 158 - 163 КАС України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд-

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову Державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000332342/0 та № 0000751742/0 від 16.03.2010 року, № 0000332342/1 та № 0000751742/1 від 13.05.2010 року, № 0000332342/2 та № 0000751742/2 від 23.07.2010 року, № 0000332342/3 та № 0000751742/3 від 28.09.2010 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап