Постанова № 30040799, 13.03.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/550/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретарі Бориславській К.В. за участі:представника позивача: Джурбія В.М. представників відповідача: Коваля І.І., Шатковського В.С., Мельника О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ПзІІ "Едпол" звернулося з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001702342, № 0001692342, № 0001761742 від 13.09.2012 року та № 0002032342 від 28.11.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 955 933 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт № 1902/221/33168743 від 27.08.2012 року та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001702342 від 13.09.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 193 854 грн.;

- № 0001712342 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 308 096,50 грн.;

- № 0001722342 від 13.09.2012 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 75 823 379 грн.;

- 0001692342 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 621 138,50 грн.;

- № 0001761742 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 17 322,80 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Хмельницькій області № 16416/10/10-218 від 21.11.2012 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0001692342, № 0001702342, № 0001761742 та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001712342, № 0001722342 в частині зменшення витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду ІІ-IV кварталів 2011 року на суму 29 596 668 грн. та амортизаційні відрахування в частині невідповідності залишкової вартості лінії безперервного гарячого цинкування станом на 01.04.2011 року між даними підприємства та даними попередньої перевірки в розмірі 3 215 736 грн.

З врахування даного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002032342 від 28.11.2012 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 47 528 417 грн.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення: п.п. 14.1.27, п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 47 528 417 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 317 194 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за березень 2012 року в розмірі 193 854 грн.; п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 16 811,80 грн.

З підстав, викладених у позовній заяві, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства та просить визнати їх протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з врахуванням поданих уточнень про зменшення позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подали письмове заперечення, яке підтвердили у судовому засіданні та зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, відповідають фактичним обставинам справи, прийнятті згідно норм чинного законодавства, а тому просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 47 528 417 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 1 317 194 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за березень 2012 року в розмірі 193 854 грн.; п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 16 811,80 грн.

На підставі виявлених порушень складено акт № 1902/221/33168743 від 27.08.2012 року та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001702342 від 13.09.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 193 854 грн.;

- № 0001712342 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 308 096,50 грн.;

- № 0001722342 від 13.09.2012 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 75 823 379 грн.;

- 0001692342 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 621 138,50 грн.;

- № 0001761742 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 17 322,80 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Хмельницькій області № 16416/10/10-218 від 21.11.2012 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0001692342, № 0001702342, № 0001761742 та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001712342, № 0001722342 в частині зменшення витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду ІІ-IV кварталів 2011 року на суму 29 596 668 грн. та амортизаційні відрахування в частині невідповідності залишкової вартості лінії безперервного гарячого цинкування станом на 01.04.2011 року між даними підприємства та даними попередньої перевірки в розмірі 3 215 736 грн.

З врахування даного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002032342 від 28.11.2012 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 47 528 417 грн.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що у зв'язку із закінченням виконання монтажних робіт з встановлення устаткування "Лінії безперервного гарячого оцинкування" 06.11.2006 року позивачем проведено комплексне (експлуатаційне) випробування зазначеної лінії, за результатами якого цього ж дня складено Акт приймальної комісії про прийняття технологічного устаткування після комплексного (експлуатаційного) випробування.

На виконання вимог законодавства, що діяло на момент закінчення виконання монтажних робіт, щодо обліку основних засобів та вводу їх в експлуатацію на підприємстві, наказом директора ТОВ ПзІІ "Едпол" "Про введення в експлуатацію лінії безперервного гарячого цинкування" № 23-Г від 06.11.2006 року створено комісію по вводу в експлуатацію "Лінії безперервного гарячого цинкування". Того ж дня зазначеною комісією складено Акт приймання-передачі основних засобів, і на підставі зазначеного акту позивачем поставлено на баланс "Лінію безперервного гарячого цинкування" як основний засіб, призначений для власного виробничого використання, з віднесенням до групи 3 основних фондів - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4 в порядку розподілення по групам основних фондів, визначеного Законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 14.1.3. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пунктом 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України визначено класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Так, зазначеним пунктом передбачено групу основних засобів групи 4 - машини та обладнання, із мінімально допустимим строком корисного використання - 5 років.

Згідно п.п. 145.1.2. п. 145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації)

Відповідно до п. 146.2. ст. 146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Згідно п. 146.3. ст. 146 Податкового кодексу України амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Відповідно до пункту 6. підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

За результатами проведеної інвентаризації основних фондів станом на 01 квітня 2011 року Лінію безперервного гарячого цинкування (інвентарний номер 3-0001135) залишковою вартістю 73 124 074, 35 грн. позивачем віднесено до групи 4 основних засобів - машини та устаткування, встановлено строк корисного використання об'єкта 5 років, із сумою амортизаційних відрахувань на місяць в розмірі 1218 734, 57 грн.

З врахуванням викладених правових норм та обставин справи, суд вважає, що здійснення позивачем амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся, та віднесення Лінії безперервного гарячого цинкування до групи 4 основних засобів є правомірним та обґрунтованим.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати, як суму будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених норм вбачається, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Предметом діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання.

01.01.2009 року між ПАТ "Модуль" (орендар) та позивачем (орендодавець) укладено договір оренди № 13. Під час дії зазначеного договору виникла необхідність в ремонті покрівель головного корпусу, цеху фарбування рулонного металу, складу розчинів, в наслідок погіршення їх технічного стану. Підтвердженням незадовільного технічного стану покрівель слугують Акти обстеження, які були підготовлені комісією ПАТ "Модуль" та направленні позивачу.

За результатом розгляду наданих ПАТ "Модуль" пропозицій та документів, що підтверджують технічний стан покрівель, враховуючи об'єктивність проведеного тендеру по визначенню субпідрядної організації, позивач надав згоду на початок ремонту покрівель із залученням до виконання робіт субпідрядної організації TOB "Сіріус - Сервіс КІА" в рамках діючого договору генпідряду № 10 від 01.08.2005року.

По закінченню ремонтних робіт покрівлі ПАТ "Модуль" надано позивачу повний пакет документів, що підтверджує фактичне виконання робіт та здійснення розрахунків із TOB "Сіріус - Сервіс КІА". Крім цього, в складі документального підтвердження ПАТ "Модуль" надано позивачу акти приймання виконаних підрядних робіт та податкову накладну, які були підставою для здійснення розрахунку із ПАТ "Модуль" в рамках договору генпідряду № 10 від 01.08.2005 року. Розрахунки за вказаним договором здійсненні в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

З наведеного вище вбачається, що позивачем в достатній мірі підтверджено факт здійснення ремонту покрівель головного корпусу, цеху фарбування рулонного металу, складу розчинів та його документального підтвердження, що спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме віднесення до складу витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладені обставини справи, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарської операції згідно договору генпідряду № 10 від 01.08.2005 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми дають підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця (замовника) належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, (далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Слід звернути увагу, що на момент складання податкової накладної № 252 від 30.11.2011 року ПАТ "Модуль" було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, в зв'язку з чим у нього було право на складання податкової накладної.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 1 067 721,32 грн., сформована та віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарської операції з ПАТ "Модуль", підтверджується податковою накладною № 252 від 30.11.2011 року, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ПАТ "Модуль" податкової накладної є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

З приводу висновків відповідача щодо завищення позивачем витрат внаслідок перевищення суми витрат над доходами від реалізації товарів (робіт, послуг) суд зазначає наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати, як суму будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З викладених норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, формування позивачем витрат здійснювалось в порядку зазначених вище норм, що фактично підтверджено первинними документами та пов'язано з провадженням господарської діяльності.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди основних засобів суд враховує наступне.

Підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, предметом діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання. При придбанні (будівництві, спорудженні) основних засобів, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у мажах господарської діяльності позивачем формувався податковий кредит з вартості основних засобів. До 01.01.2011 року формування податкового кредиту здійснювалось згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а після 01.01.2011 року - згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким зазначається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Цим же пунктом визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, формування позивачем податкового кредиту при придбанні (будівництві, спорудженні) основних засобів, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у мажах господарської діяльності здійснювалось в порядку, визначеному податковим законодавством.

З приводу не утримання та не перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 16 811,80 грн. суд зважає на наступні обставини справи.

15.06.2009 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_7 укладено договір доручення № 7-06/09, згідно умов якого останній зобов'язується надати клієнту (позивачу) послуги консультування з господарської діяльності підприємства, правової експертизи документів підприємства, що стосуються його господарської діяльності, а також правову експертизу документів, наданих контрагентами клієнту для надання правової експертизи відносин між юридичними особами, надання рекомендацій на підставі наданих клієнтом документів, складання договорів, що укладаються клієнтом з контрагентами, а також інших документів правого характеру за усним погодженням сторін, а клієнт зобов'язується прийняти дані послуги та сплатити їх вартість.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру" (чинного на момент укладання договору) визначено, що адвокатура України є добровільним професійним об'єднанням покликаним згідно із Конституцією України сприяти захисту прав свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Згідно із ст. 2 Закону адвокатом може бути особа, яка одержала в Україні свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю та прийняла присягу адвоката. У відповідності до ст. 13 Закону адвокату видається свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю після чого особа що стає адвокатом отримує право надавати адвокатські послуги.

У ст. 5 Закону зазначено наступні можливі види адвокатської діяльності: консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, складання заяв скарг та інших документів правового характеру, посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть, здійснення представництва в суді, інших державних органів перед громадянами та юридичними особами, правова допомога підприємствам установам, та організаціям, забезпечення підприємницької зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб тощо.

З викладеного вбачається, що послуги, які є предметом договору доручення, відповідають видам адвокатської діяльності, зазначеним в ст. 5 Закону, а отже вказаний договір укладений у відповідності до чинного законодавства.

ОСОБА_7 на момент вчинення правочину з позивачем мав свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1942, видане в установленому порядку 12.09.2009 року, що підтверджується роздруківкою з сайту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Висновок відповідача про те, що вказаний договір доручення за своєю правовою природою не є договором доручення, оскільки його зміст суперечить ст.ст. 1000, 1003 Цивільного кодексу України, не відповідає дійсності, оскільки згідно п. 4.1. договору передбачено надання послуг адвокатом клієнту шляхом особистої участі та представництва клієнта в адміністративних, загальних, та господарських судах всіх інстанцій, участі в переговорах і т. і. Тобто надання послуг, що є предметом договору можливе лише за умови наявності в адвоката довіреності, встановленої форми, що відповідає змісту договору доручення.

Відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір доручення № 7-06/09 від 15.06.2009 року містить ознаки договору доручення, та договору на надання послуг, що не суперечить чинному законодавству.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом виконаних робіт № 1/7 -06/09 від 13.11.2009 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Зазначений документ має всі обов'язкові реквізити для первинних документів, встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", а саме: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особистий підпис осіб, що дають змогу ідентифікувати осіб, що брали участь в господарській операції, а отже відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.09.2009 року є підставою для фіксування викладених в ньому господарських операцій.

Слід зауважити, що у суду відсутні відомості, що зазначений акт виконаних робіт як первинний документ бухгалтерського обліку визнаний не дійсним у судовому порядку, а тому у відповідача не було підстав не приймати його до уваги під час перевірки і як наслідок вважати, що договірні відносини з ОСОБА_7 не відповідають дійсності.

Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної діяльності. До вказаних осіб зокрема відносяться і адвокати.

Відповідно до п. 1 ст. 178 Податкового кодексу України особи, що мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність зобов'язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого проживання як самозайняті особи і отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно ст. 65 цього Кодексу.

Статтею 178.5 Податкового кодексу України передбачено, що під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, що провадить незалежну професійну діяльність.

На момент виплат доходу (02.06.2011 року та 10.06.2011 року) ОСОБА_7 надано довідку про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП, яка ним отримана у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському р-ні м. Дніпропетровськ за № 14143 від 19.04.2010 року, що підтверджується актом перевірки, а отже на момент виплати доходу в позивача не було підстав здійснювати утримання податку з ОСОБА_7

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", Податковим кодексом України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позов товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" задоволити.

Податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0001702342, № 0001692342, № 0001761742 від 13.09.2012 року, № 0002032342 від 28.11.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 955 933 визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" судові витрати в розмірі 2 328 грн. 41 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап