Постанова № 30040595, 14.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р. Справа №805/320/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.15

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.

за участю

представників позивача Лещенко С.В., Данішевій Л.С., Козир Н.М.,

представника відповідача Колеснікової О.М.

розглянувши позовну заяву Приватного підприємства «Галина» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000732241/3464 та № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство «Галина» звернулось до суду з позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000732241/3464 та № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки № 530/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000732241/3464 від 27 серпня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12324 грн., з яких за основним платежем 12324 грн., № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10718 грн., з яких за основним платежем 10717 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)1 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством порушено ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Галина» при придбанні та продажу товарів (послуг), п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ПП «Галина» за 2 квартал 2011 року занижено податку на прибуток на загальну суму 12324 грн., п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року всього в сумі 10717 грн.

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки Приватне підприємство «Галина» мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Торг», між ними було укладено угоди щодо придбання товарів (робіт, послуг). На виконання умов договору ТОВ «Аверс-Торг» поставило ПП «Галина» товарно-матеріальні цінності. Станом на 08 серпня 2011 року заборгованість між підприємствами відсутня. Вартість отриманих позивачем від ТОВ «Аверс-Торг» товарно-матеріальних цінностей включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 361172 грн. Крім того, при проведенні перевірки податковому органу були надані первинні документи, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей щодо укладеного договору купівлі-продажу. Придбані у ТОВ «Аверс-Торг» товари позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме реалізовано підприємствам: ВАТ «Слов'янській механічний завод», ПАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «ТА «Норд», ДП ЦКБМ «Донець». Таким чином, податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмове заперечення, пояснивши, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень 2011 року встановлено його завищення у сумі 10717 грн. Крім того, як вбачається з акту про неможливість проведення перевірки № 15/22-40/37146550 від 29.03.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ «Аверс-Торг» не надано до перевірки первинні документи, посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходяться. Також, перевіркою встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, персоналу, основних фондів, засобів для транспортування у ТОВ «Аверс-Торг», у зв'язку з чим господарська операція між ПП «Галина» та ТОВ «Аверс-Торг» контрагентом-постачальником у червні 2011 року не підтверджується. На підставі вищевикладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Приватне підприємство «Галина» (далі за текстом - ПП «Галина») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 26 червня 1995 року, включено до ЄДРПОУ за № 23423163 та перебуває на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач, - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - Костянтинівська ОДПІ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Костянтинівська ОДПІ Донецької області ДПС проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Галина» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року та податку на додану вартість за червень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Аверс-Торг», за результатами якої було складено акт № 530/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року /а.с. 26-42/(далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення:

- ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Галина» при придбанні та продажу товарів (послуг);

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ПП «Галина» за 2 квартал 2011 року занижено податку на прибуток на загальну суму 12324 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року всього в сумі 10717 грн.

За змістом акту перевірки № 530/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року вбачається, що господарські операції відображені у податковій звітності, щодо придбання товару ПП «Галина» від ТОВ «Аверс-Торг» є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення перевірки ТОВ «Аверс-Торг» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у червні 2011 року від 29.03.2011 року № 15/22-40/37146550 встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Аверс-Торг», не надано та посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12 не знаходиться.

Таким чином, в ході проведення перевірок було встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «Аверс-Торг» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі вищевикладеного, податковим органом було зроблено висновок про те, що операції купівлі - продажу, укладені з ТОВ «Аверс-Торг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

27 серпня 2012 року Костянтинівською ОДПІ Донецької області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення ПП «Галина»:

- № 0000732241/3464 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно п.6 підрозділу 10 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі акта перевірки № 530/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року за порушення п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12324 грн., з яких за основним платежем 12324 грн. /а.с. 24/;

- № 0000722241/3463 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі акта перевірки № 530/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10718 грн., з яких за основним платежем 10717 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. /а.с. 25/.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000732241/3464 та № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року з огляду на такі обставини.

15 січня 2011 року між ТОВ «Аверс-Торг» («Продавець») та ПП «Галина» («Покупець») було укладено договір купівлі-продажу № 6, за умовами якого «Продавець» зобов'язується поставити «Покупцеві» у власність, а «Покупець» зобов'язується прийняти і сплатити за товар згідно рахунків - фактур та узгоджених обома сторонами специфікацій.

Фактичне виконання умов зазначеного договору (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними № 4 від 01.06.2011 р., № 142 від 08.06.2011 р.;

- податковими накладними №4 від 01.06.2011 р., № 22 від 08.06.2011 р.;

- рахунками - фактурами № 142 від 08.06.2011 р., № 4 від 01.06.2011 р.;

- специфікаціями № 14 від 08.06.2011 р., № 13 від 01.06.2011 р.;

- товарно-транспортними накладними № 686/16 від 08.06.2011 р., № 686/8 від 01.06.2011 р.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на постачання товару, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення перевірки ТОВ «Аверс-Торг» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит в червні 2011 року від 29.03.2011 року № 15/22-40/37146550. Згідно даного акту встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Аверс-Торг» не надано та посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12 не знаходяться. В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ «Аверс-Торг», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином, договір укладений між ПП «Галина» та ТОВ «Аверс-Торг» відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із нього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними'", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена Законом.

Відповідачем не викладено в акті перевірки документально обґрунтованих доказів щодо можливості надання податкової вигоди та нереальність товарного характеру у діях підприємства ПП «Галина» з ТОВ «Аверс-Торг».

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи отримання від ТОВ «Аверс-Торг» товарно-матеріальних цінностей було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом надання послуг постачання, що підтверджується укладеними договорами постачання:

- № 9 від 10.01.2011 року з ВАТ «Слов'янський механічний завод», виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 96 від 03.06.2011 року, № 105 від 03.06.2011 року;

- № 14 від 17.01.2011 року з ВАТ «Азовзагальмаш», виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 104 від 16.06.2011 року, № 107 від 09.06.2011 року, № 115 від 16.06.2011 року;

- № ТАН 707/8 від 11.01.2011 року з ПАТ «ТА «Норд», виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 97 від 10.06.2011 року, № 99 від 10.06.2011 року, № 105 від 17.06.2011 року, № 106 від 17.06.2011 року, № 107 від 17.06.2011 року, № 106 від 08.06.2011 року, № 109 від 10.06.2011 року, № 116 від 17.06.2011 року, № 117 від 17.06.2011 року, № 118 від 17.06.2011 року;

- № 4 від 05.01.2011 року з ДП ЦКБМ «Донець», виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 95 від 01.06.2011 року, № 103 від 17.06.2011 року, № 108 від 17.06.2011 року, № 109 від 21.06.2011 року, № 104 від 01.06.2011 року, № 110 від 10.06.2011 року, № 111 від 10.06.2011 року.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору № 6 від 15 січня 2011 року укладеного між ТОВ «Аверс-Торг» («Продавець») та ПП «Галина» («Покупець»). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ПП «Галина» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд зазначає, що діюче податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), у разі відсутності можливості перевірки його контрагента, а також розбіжностей між податковими зобов'язаннями постачальника - ТОВ «Аверс-Торг» та податковим кредитом покупця - ПП «Галина».

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено «документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується па рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з мстою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення

яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятій рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 її. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень та, водночас, про їх скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень або про його скасування. Наслідком висновку про недійсність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Отже вимога про визнання недійсним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомлень-рішень № 0000732241/3464 та № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 232,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Галина» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000732241/3464 та № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000732241/3464 від 27 серпня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 12324 грн. та № 0000722241/3463 від 27 серпня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 10718 грн.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 232,00 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 14 березня 2013 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 19 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.