Постанова № 30040523, 11.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

11 лютого 2013 р. (16:42) Справа №801/110/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Янчук А.П.

від відповідача - представник Кірюшкіна К.О.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАУ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем 05.12.2012р. №0005902301 та №0005912301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача зроблених в акті перевірки про порушення норм податкового законодавства, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, а також до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду «р.26 Декларації», позивач також вказує на необґрунтованість визначення відповідачем суми, на яку зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у податковому повідомленні рішенні №0005912301 тоді як актом перевірки було встановлено меншу суму завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, вказує, що оскаржувані рішення прийняті без порушень закону, а тому підстави для їх скасування відсутні. Обґрунтування правової позиції відповідача викладено у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.157-163).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «РАУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р., в результаті чого був складений акт перевірки від 15.11.2012р. №2389/22-03/32542412/33 (т.1 а.с.76-126 (далі - акт перевірки)), яким були встановлені порушення позивачем: п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 532940грн., а також встановлено порушення п.198.1, п.198.3, рп.198.6 ст. 198, п.198 п.200.4 ст.20 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду «р.26 Декларації» в сумі 354841 за червень 2012р.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення (т.1 а.с.127-128):

- №0005902301 від 05.12.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 532940грн;

- №0005912301 від 05.12.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9014144 за звітний період - червень 2012р.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період, що перевірявся також були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N168/97-ВР.

Щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, який перевірявся на суму 532940грн., акт перевірки свідчить, що ця сума складається з суми завищення валових витрат в 1 кварталі 2011р. в результаті встановлення відповідачем того факту, що при формуванні безнадійної заборгованості до складу валових витрат безпідставно віднесена сума ПДВ у розмірі на 24814грн., що виникла у результаті взаємовідносин з ТОВ «Кьютек - Крим», чим було порушено п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також в результаті встановленого відповідачем факту завищення валових витрат на суму орендної плати за земельну ділянку, чим, на думку відповідача, було порушено п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено, що порушення позивачем п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягало у включенні до складу ціни товару суми податку на додану вартість. Так ТОВ «РАУ» по взаємовідносинам з ТОВ «Кьютек - Крим» збільшило валові витрати у рядку 05.3 Декларації з податку на прибуток підприємств на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) на суму 148844грн., яка включає в себе податок на додану вартість в сумі 24814грн., а повинні були включити 124070грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач уклав договір з ТОВ «Кьютек - Крим», ТОВ «Проект Меганом» від 15.02.2007р. №37, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а генпроектувальник (ТОВ «Кьютек - Крим») та архітектор (ТОВ «Проект Меганом») зобов'язуються виконати роботи та створити проектну документацію для об'єкта - комплексу будівель туристично - готельного призначення.

Договором встановлено, що вартість робіт генпроектувальника складає 100000 євро, з яких ПДВ 16666,67євро, які сплачуються в гривнях за курсом НБУ.

Позивачем було сплачено ТОВ «Кьютек - Крим» суму грошових коштів у розмірі 148884,10грн., з яких 24814,02грн. ПДВ, ТОВ «Кьютек - Крим» була виписана позивачу податкова накладна від 13.12.2007р. №16 на дану суму, але ТОВ «Кьютек - Крим» зобов'язання за договором на суму 148884,10грн. перед позивачем не виконав.

З ухвали Господарського суду м. Києва від 18.03.2011р. по справі №50/111-б вбачається, що відносно ТОВ «Кьютек - Крим» 11.02.2010р. була порушена справа про банкрутство. Даною ухвалою затверджений звіт ліквідатора ТОВ «Кьютек - Крим» і ТОВ «РАУ» було визнано кредитором четвертої черги з кредиторськими вимогами на суму 148884,10грн.

Підпунктом 5.2.8 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Той факт, що сума, яка сформувалася за наслідком договірних відносин між позивачем та ТОВ «Кьютек - Крим», в результаті невиконання зобов'язань ТОВ «Кьютек - Крим» перед позивачем з надання робіт (послуг), є сумою безнадійної заборгованості та може бути віднесена до складу валових витрат у рядок 05.3 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. не заперечується та не спростовується відповідачем в акті перевірки, а також у ході розгляду адміністративної справи. З боку відповідача заперечується включення до складу цієї суми, суми ПДВ у розмірі 24814,02грн.

Оцінюючи правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення в цій частині суд зазначає, що відповідач в акті перевірки (т.1 а.с.86), в якості обґрунтування відсутності права позивача на включення суми ПДВ до складу валових витрат, які задекларовані позивачем у рядку 05.3 Декларації з податку на прибуток керується нормою п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у висновках акту перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні вказує на порушення позивачем норми п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (т.1 а.с.125, т.1 а.с.127).

Слід звернути увагу, що сума у розмірі 148884,10грн., до складу якої входить сума ПДВ 24814,02грн., є сумою, що утворилася в результаті оплати позивачем частини робіт (послуг), які фактично не були надані позивачу з боку ТОВ «Кьютек - Крим».

Положеннями п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Норма п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що вони за своїм змістом регулюють відносини, які не пов'язані з формування валових витрат покупцем товарів (послуг). Акт перевірки не містить іншого обґрунтування неправомірного включення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 24814,02грн.

У ході розгляду справи відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, суду також не надано належних доказів, що підтверджували б висновки зроблені в цій частині в акті перевірки.

За таких обставин, висновки відповідача про завищення суми валових витрат у 1 кварталі 2011року на суму 24814,02грн., відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняте не їх підставі податкове повідомлення - рішення №0005902301 від 05.12.2012р. є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Оцінивши правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №0005902301 від 05.12.2012р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на підставі встановлення відповідачем факту завищення валових витрат на суму орендної плати за земельну ділянку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування в зв'язку з наступним.

В обґрунтування даного факту відповідач в акті посилається на те, що позивач у порушення п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України включив до валових витрат суму орендної плати за земельну ділянку без фактичного отримання доходів по об'єкту «Природному музею історичного комплексу «Лімітський хребет», який розташований на земельній ділянці, яка орендується.

Матеріали справи свідчать, що позивачем з Семеїзською селищною радою 06.08.2004р., укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 03.08.2011р. за №011194934000051 (т.1 а.с.201-204), відповідно до умов якого орендодавець (Семеїзська селищна рада) передає, а орендар (ТОВ «РАУ») приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 5,5760 га за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Блакитна Затока, вул. Альбицького, район Обсерваторної гори на землях Сімеїзської селищної ради, для створення природного, музейного, історичного комплексу «Лименский Хребет».

Пунктом 16 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - створення природного, музейного, історичного комплексу «Лименский Хребет».

Пунктом 30 Договору оренди передбачено, що орендатор має право отримувати продукцію та доходи.

Згідно до рішення Семеїзської селищної ради від 28.12.2010р. №58, на підставі якого укладений договір оренди, ТОВ «РАУ» надана земельна ділянка загальною площею 5,5760 га надана в оренду на 49 років для створення природного, музейного, історичного комплексу «Лименский Хребет».

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З викладеного вище вбачається, що отримання позивачем в оренду земельної ділянки необхідно з метою здійснення позивачем господарської діяльності.

Сплачуючи орендну плату позивачем понесені витрати для провадження господарської діяльності.

Статтею 138 ПК України визначений склад витрат та порядок їх визнання.

Пунктом 138.1 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, у тому числі з витрат операційної діяльності.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, у тому числі: вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Виходячи із змісту рішення Сімеїзської селищної ради від 28.12.2010р. №58, договору оренди земельної ділянки від 06.08.2004р., державна реєстрація якого проведена 03.08.2011р. за №011194934000051 та мети з якою позивач отримав в оренду земельну ділянку і наміру її використання в подальшому, суд дійшов висновку, що витрати зі сплати орендної плати відносяться до витрат операційної діяльності і відповідно до норм ПК України включаються до собівартості товарів, робіт (послуг).

В даному випадку підлягає застосуванню норма встановлена пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, якою встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За таких обставин витрати з оренди зазначеної земельної ділянки повинні формуватися позивачем в тому періоді, коли будуть отримані доходи.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці, яка орендована позивачем на час декларування валових витрат не було створено музейний, історичний комплекс «Лименский Хребет», і позивач не отримував доходу від діяльності пов'язаної з цим комплексом.

Такий факт не заперечується з боку позивача.

Таким чином, висновки зроблені відповідачем щодо такого порушення формування витрат не можуть вважатися необґрунтованими, в зв'язку з чим суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в цій частині.

Поряд з цим суд додатково відзначає, що вказані вище обставини, відповідно до норм ПК України, не вказують на відсутність права позивача на формування матеріальних витрат в результаті оренди ним вказаної земельної ділянки та не позбавляють позивача такого права, але таки витрати мають формуватися в тому періоді, коли позивачем будуть отримані доходи.

Щодо зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 9014144грн., суд зазначає наступне.

Зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 9014144грн. складається з суми встановленого перевіркою завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 354841грн. та суми 8659273грн., на яку позивачу було зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки проведеної ДПІ у період з 22.09.2011р. по 05.10.2011р. (акт перевірки №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р.).

У ході розгляду справи позивач погодився з правомірністю висновків відповідача зроблених в акті перевірки щодо завищення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ на 764грн. в результаті завищення позивачем податкового кредиту по відносинам з КП «Альянс» та погодився із правомірністю зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми ПДВ у податковому повідомлення - рішенні на таку суму, в зв'язку з чим суд не дає оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0005912301 від 05.12.2012р. на суму 764грн.

Зменшення в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні відповідачем розміру від'ємного значення суми ПДВ на суму 354077грн. обґрунтовано в акті перевірки тим, що позивач не врахував встановлені п. 102.5 ст. 102 ПК України строки давності у 1095 днів при врахуванні від'ємних залишків за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008р., січень - жовтень 2009р. відобразивши їх у рядку 26 (24 - по новій формі) декларації з ПДВ за червень 2012р. Відповідач вважає, що позивач повинен відкоригувати значення рядку 24 декларації за червень 2012р. на суму 354077грн.

З податкової декларації з ПДВ за червень 2012р. вбачається, що позивач у рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) задекларував суму 13576156грн.

Поряд з цим у рядках 23, 23.1 та 23.2, які передбачають відображення сум , що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів) позивачем вказані прочерки.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПК України.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 18 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України, на яку посилається в акті відповідач в обґрунтування встановлено порушення встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд вважає, що дана норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та не порушена позивачем.

Так, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення ПДВ, а не сума відшкодування ПДВ. Положення п. 102.5 ст. 102 ПКУ не регулюють питання формування від'ємного значення ПДВ, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення ПДВ у червні 2012 року, є безпідставними.

Норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України стосується саме "повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування" з державного бюджету України внаслідок помилково та/або надміру сплаченої суми.

Позивач, в свою чергу, не заявляв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, у тому числі про бюджетне відшкодування ПДВ, а скористався встановленим ПК України правом на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулює відносини щодо формування платником податку залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і не встановлює будь яких обмежень до таких дій.

За таких підстав відповідачем необґрунтовано застосована норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України в обґрунтування вказаного порушення.

Також суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011р.

За таких підстав норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не може розповсюджуватися на відносини, які виникли та існували до набрання нею чинності, тобто до 01.01.2011р.

З боку відповідача в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано інших належних доказів або обґрунтування відсутності у позивача права на віднесення суми 354077грн. до складу залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення на суму 354077грн.

Стосовно визначення у податковому повідомленні - рішенні суми 8659273грн., на яку позивачу було зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ, суд зазначає наступне.

Акт перевірки в частині обґрунтування прийняття рішення в цій частині посилається на дані попередньої перевірки позивача з питання правильності визначення суми від'ємного значення за липень 2011р., в результаті якої був складений акт перевірки №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р., яким було встановлено завищення податкового кредиту за липень 2011р. на суму ПДВ в розмірі 2283457грн., а також завищення залишку від'ємного значення (24 стр.) на суму 8659273грн.

В акті відповідач посилається на наявність постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.01.2012р. про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення прийнятого за результатом попередньої перевірки позивача.

Таким чином, підставою для зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ на суму 8659273грн. став акт попередньої перевірки позивача №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РАУ», з питань правильності визначення суми від'ємного значення з ПДВ за липень 2011р. За результатами проведення перевірки був складений акт №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р. (т.1 а.с.221-230), у висновках якого вказано про те, що перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.36 п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.191 п.п. 14.1.202 ст. 14, 198.1, п.198.2, 198.3, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковий кредит ТОВ «РАУ» за липень 2011р. підлягає зменшенню на суму ПДВ в розмірі 2283457грн., від'ємне значення підлягає зменшенню на суму ПДВ у розмірі 2283424грн., залишок від'ємного значення (24 стр.) підлягає зменшенню на 8659273грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003932301 від 28.10.2011р. (а.с.21), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2283424грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.01.2012р. по справі №14368/11/0170/7, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0003932301 від 28.10.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за липень 2011р. на суму 2283424грн. товариству з обмеженою відповідальністю "РАУ".

З акту перевірки №14368/11/0170/7 вбачається, що висновки про зменшення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 8659306 зроблені відповідачем на підставі обставин встановлених актом перевірки, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №0003932301 від 28.10.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за липень 2011р. на суму 2283424грн.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.01.2012р. по справі №14368/11/0170/7 встановлені обставини щодо необґрунтованості висновків відповідача викладених в акті перевірки №14368/11/0170/7 стосовно порушення позивачем положень ПК України, що стало підставою для скасування судом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких підстав, обставини щодо необґрунтованості зменшення відповідачем залишку від'ємного значення (24 стр.) на суму 8659273грн. є таким що не підлягає доказуванню, в зв'язку з чим зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8659273грн. є протиправним.

На підставі викладеного податкове повідомлення - рішення №0005912301 від 05.12.2012р. є протиправним та підлягає скасуванню, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9013350грн.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 18.02.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0005902301 від 05.12.2012р., в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24814грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0005912301 від 05.12.2012р., в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9013350грн. за звітний період - червень 2012р.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУ» 2037,60грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.