Постанова № 30039168, 15.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року справа № 2а-6011/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будводшлях" до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будводшлях» з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102300 від 22.06.12 року.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкового повідомлення-рішення з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з приватним підприємством «Енерго-Комплекс» та про наявність порушень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 рік в сумі 7979 грн., а укладені договори мають ознаки нікчемності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будводшлях» не погоджується з висновками перевірки Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення недійсним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача 15.03.2013 надав суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В запереченні проти позову зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, зазначив, що при складанні акту перевірки позивача, податковим органом було використано акт перевірки від 30.09.2011 №1384/232/31033654 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс». До перевірки позивачем не надано звітів чи інших документів, які свідчать про реальність здійснюваних операцій. Податкові накладні містять лише перелік послуг, та їх вартість. Інформація, щодо конкретного обсягу наданих замовнику послуг, а також визначення в чому полягає надання зазначених послуг з посиланням на реальність надання таких послуг відсутні. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ «Будводшлях» та ПП «Енерго-Комплекс» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будводшлях», зареєстровано юридичною особою 31.07.2009 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та взято на податковий облік органами державної податкової служби.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будводшлях", який затверджено протоколом зборів учасників № 1 від 15.04.2010 року та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 470163, основними видами діяльності за КВЕД є: будівництво водних споруд, добування піску, гравію, глини і каоліну, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний морський транспорт, вантажний річковий транспорт, транспортне оброблення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 91 від 25.05.2012 виданого ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Будводшлях» з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПП «Енерго-Комплекс» за період з 01.06.2011року по 30.06.2011року.

За результатами перевірки податковим органом 08.06.2012 року складено Акт № 798/22-00/36445284, в якому зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Будводшлях» та ПП «Енерго-Комплекс» не спричиняють реального настання правових наслідків. До перевірки не надано звітів чи інших документів, які свідчать про реальність здійснення операцій. Податкові накладні містять лише перелік послуг, та їх вартість, інформація щодо конкретного обсягу наданих замовнику послуг, а також визначення в чому полягає надання зазначених послуг з посиланням на реальність надання таких послуг відсутні. Відсутня інформація, як саме сформувались ціни за послуги, документи стосовно надання послуг з детальним та повним описом усіх питань відсутні. Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Такий висновок було зроблено відповідачем з урахуванням Акту перевірки Броварської ОДПІ від 30.09.11 року № 1384/232/31033654 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс», в якому зазначено, що у ПП «Енерго-Комплекс» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в серпні 2010 року, квітні, червні, липні 2011 року.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.06.12 р. № 0001102300.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, позивачем подано скаргу до ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішенням ДПС у Київській області від 10.09.2012 №2215/10/10-206/461-1123 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

В подальшому позивачем подано скаргу до ДПС України. Рішенням від 06.11.2012 №4844/0/61-12/10-2115 ДПС України оскаржене податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги ДПС у Київській області від 10.09.2012 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2012 №0001102300.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Будводшлях» та ПП «Енерго-Комплекс» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що 8 квітня 2011 року між ПП «Енерго-Комплекс» (продавець) та ТОВ «Будводшлях» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу на отримання товару (плита дорожня).

З метою отримання товару, між позивачем (наймач) та ТОВ «Г-Груп» (наймодавець) 13.05.2011 укладено договір найму (оренди) транспортного засобу. Відповідно до умов договору наймодавець передає наймачу у платне користування транспортний засіб (фронтальний навантажувач XG955IIL). В подальшому між позивачем (замовник) та ПП «Будгал-Авто» (виконавець) 24.01.2011 укладено договір №02/11 про надання послуг. Згідно з цього договору виконавець надає послуги замовнику по погрузці піску фронтальним навантажувачем. ТОВ «Будводшлях» (постачальник) 05.01.2011 та 12.04.2011 укладено два договори поставки №4/14 та 10/2011 з СП «Основа-Солсіф» (покупець) та ФОП-ОСОБА_4 (покупець), згідно якими постачальник зобов'язується передати покупцям товар (пісок) у кількості 500 тонн та 7000 тонн. Право на влаштування і експлуатацію тимчасового майданчику намиву ґрунтів без фундаменту та розміщення і експлуатацію побутівок без фундаменту на частині земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області позивачем отримано на підставі укладених договорів з гр. ОСОБА_2, ТОВ «Росул» та гр. ОСОБА_3 разом із додатковими угодами до договорів.

Факт поставки товару оформлювався податковими накладними №94 від 15.06.2011 та №233 від 30.06.2011 та видатковими накладними №РН-53002 від 15.06.2011 та №РН-53003 від 30.06.2011, що підписувались уповноваженими особами ПП «Енерго-Комплекс» та позивача. Крім податкових та видаткових накладних сторонами оформлені належним чином бухгалтерські довідки №1/2013, №2/2013, №3/2013 від 14.03.2013, згідно якими зазначеного, що на балансі позивача числиться плита дорожня б/у, яка закуплена у ТОВ «Енерго-Комплекс» та знаходиться пісок будівельний, а також складені оборотно-сальдові відомості по рахунку 20 та 26 за червень 2011 рік. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках.

Отже, при розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених договорів, а механізм постачання товару на базу позивача, цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а також про нікчемність угод не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 08.06.2012 № 798/22-00/36445284, немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Енерго-Комплекс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору та суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ПП «Енерго-Комплекс» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які були виписані ПП «Енерго-Комплекс» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ПП «Енерго-Комплекс», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в 2011 р.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ПП «Енерго-Комплекс», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України та ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001102300, від 22 червня 2012 року підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будводшлях" задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року № 0001102300, видане Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будводшлях" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.