Ухвала суду № 3003910, 26.11.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                               Суддя першої інстанції – Ісаєнко Ю.А.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач – Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2008 року                                                                     справа № 22-а-13012/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарька М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання     

Крючковій К.М.за участю представників: від позивача:Сулімова С.О. – довіреність від 14.07.08р.від відповідача:

Беспалова О.В. – довіреність від 07.11.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області                        на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 01 вересня 2008 року   

№ 2-а-15497/08 (суддя Ісаєнко Ю.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс»до

Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області  

                     про

визнання недійсним податкового повідомлення -  рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2008 року по справі № 2-а-15497/08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області,   внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.07.2008року № 0000092340/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вісім місяців 2007 року в сумі 15330 грн., визначення суми з податку на додану вартість та зобов’язання сплатити суму податку у розмірі 10255 грн., нарахування штрафних санкцій у сумі 5127,50 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з ЗАТ «РМЗ» за період з 01.07.2007 року по 31.08.2007 року, за результатами якої складений акт від 17.07.2007р. № 1555/23-4/31649644 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.07.2008р. №0000092340/0, яким  позивачеві згідно підпункту «б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було зменшено суму бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість за серпень 2007р. на           15330 грн.,та застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  в розмірі 5127,50грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.1.8 ст.1, п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 "а" п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 (зі змінами та  доповненнями) до складу податкового кредиту у липні 2007 року включена сума ПДВ, яка не підтверджена перевіркою до виробника, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2007р. та бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за серпень 2007р. у розмірі 15330грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем згідно до умов договору № 8 від 15.02.2007р., укладеного з ЗАТ ”РМЗ”, у липні 2007р. було отримано товарів на загальну суму 182916,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30486,00грн. При здійсненні перевірки ЗАТ “РМЗ”  встановлено, що останній є виробником і частково посередником. Постачальником частково відвантаженої продукції на адресу позивача є ТОВ «ГК Промтехпостач», фактичне місцезнаходження якого не встановлено.

Порядок  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п. 7.7.  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.  7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах зазначеної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми саме постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено у липні 2007р.(попередній податковий період) постачальнику товарів ЗАТ “РМЗ” в рахунок оплати за отриманий товар платіжним дорученням № 2049 від 02.07.2007 року  на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн.; .№ 2067 від 03.07.2007 року, на суму 20000,00 грн., в т.ч.; ПДВ 3333,33 грн.; № 2109 від 05.07.2007р. на суму 20000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; № 2219 від 13.07.2007, на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.;                      № 2292 від 20.07.2007р. на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; № 2329 від 24.07.2007 року на суму 14000,00 гри., в т.ч., ПДВ 2333,33 грн.; № 2330 від 24.07.2007р. на суму 36000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6000,00 грн.; № 2343 від 25.07.2007 р. на суму 10000,00 грн., в т:ч. ПДВ 1666,67 грн.; 2376 від 26.07.2007 року на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; №2410 від 27.07.2007р. на суму 9992,42 грн., в т.ч. ПДВ 1665,40 грн.;                        № 2441 від 31.07.2007р. на суму  10000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.

Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних  товарів та послуг. Цим законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум ПДВ до бюджету контрагентами платнику податку. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норми, яка б покладала відповідальність на платника податку-покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку-продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачений обов’язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі  ціни товару ПДВ  безпосередньо до Державного  бюджету.

Колегія суддів  зазначає, що під час тлумачення норм Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми п.7.7 ст.7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена у п.1.8 ст.1 цього Закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оспореним податковим повідомлення-рішенням відповідачем було нараховано також   штрафні (фінансові) санкції  згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За приписами наведеної норми у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.   

            Згідно до п.1.2 ст.1 цього Закону податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

            Таким чином, за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

            З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні перевірки не було встановлено заниження позивачем суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за серпень 2007р. та не було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за цей період. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій.

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2008 року по справі № 2-а-15497/08 –залишити без задоволення.      

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2008 року по справі № 2-а-15497/08 - залишити без змін.   

            Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 листопада 2008 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті  28  листопада 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                      Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                  Сухарьок М.Г.

                                                                                                                              Білак С.В.