Ухвала суду № 3003902, 22.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                    Суддя І інстанції – Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2008 року                                                   справа № 22-а-18549/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                    Бадахової Т.П.

суддів:                                                          Ханової Р.Ф.

                                                                       Геращенко І.В.

при секретарі судового засідання

       Чурікової Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції   у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного судувід17 жовтня 2008 року по адміністративній справі№ 2а-17583/08 (суддя Смішлива Т.В.)за позовомТоварної біржі « УТБ «ГАРАНТ» 

до

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції   у м. Луганську

про

визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі № 2-а-17583/08 (арк. спр. 113-116) задоволені позовні  вимоги Товарної біржі «УТБ «ГАРАНТ» (арк. справи 2-8) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення–рішення від 23 липня 2008 року № 0003101710/0, предметом якого визначене податкове зобов’язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб з мотивів безпідставності їх визначення.

В апеляційній скарзі (арк. справи 122-125) Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те що, суд першої інстанції не здійснив оцінку вказаних відповідачем доводів щодо об’єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права.  

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що воно прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

       Товарна біржа « УТБ «ГАРАНТ» є юридичною особою, включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 24855723 (арк. справи 30-40).

      На підставі висновків акту перевірки № 975/17-24855723 від 16 липня 2008 року, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при оподаткуванні операцій з продажу транспортних засобів за період з 01.06.2005 року по 31.12. 2007 року (арк. справи 10-24), керівником податкового органу відповідно до норм підпункту «б» п.п.4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення (арк. справи 9).

Підставою щодо донарахування податку у сумі 2488717 грн. 36 коп. спірним повідомленням-рішенням зазначені виявленні податковим органом у ході перевірки порушення приписів п.п.4.2.6 п.4 ст.4., п.7.1, п.7.3.ст.7, п.п.8.1.1., п.п.8.1.2. п. 8.1.ст.8, п.9.11ст.9, п.12.1., п.12.3 частини 2 п.12.5 ст.12, п.17.2 ст.17 та п.19.2 ст.19 та ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі - Закон України № 889).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4977434 грн. 72 коп. визначені приписів п.п.17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ.

      Актом перевірки (арк. справи 10-13) встановлено порушення правильності нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 2490809 грн. 71 коп., а саме порушення полягає у тому, що продавцями - фізичними особами податок сплачений з договірної вартості по договору купівлі-продажу автомобілів, а не з оціночної вартості за інформацією, наданою відповідачу ВРЕР ДАІ у м. Луганську. Також, продавцями – нерезидентами укладені договори купівлі-продажу автомобілів без сплати податку з доходів фізичних осіб від вартості, вказаної в уніфікованій митній квитанції. Тобто, на думку податкового органу, біржа, як комерційний посередник, є податковим агентом, який неналежним чином виконує свої функції.

            Представник відповідача доводить, що біржа не є податковим агентом, виходячи з приписів п 12.3 ст.12 Закону України № 889 та норм Цивільного та Господарського законодавства.

            Проблемою цього спору є наявність або відсутність у біржі статусу податкового агента.

      Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України № 889, який за загальним правилом набрав чинності з 1 січня 2004 року (пункт 22.1 статті 22 даного Закону), дохід це, зокрема, сума будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

    Підпунктом «ж» пункту 1.3 зазначеної статті визначено, що дохід з джерелом його походження з України, як будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі одержаний платником податку дохід від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об’єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із Законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

     Відповідно до пункту 12.3 статті 12 наведеного Закону, якщо об’єкт рухомого майна продається, у тому числі за посередництвом юридичної особи, то така особа вважається податковим агентом платника податку (пункт 1.15 Закону) стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

     Пунктом 1.15 статті 1 зазначеного Закону податковий агент визначений як юридична  особа (її  філія, відділення,  інший  відокремлений  підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані  нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати  податкову  звітність  податковим органам  відповідно  до  закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону.

Пунктом 12.3. статті 12 встановлено, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Відповідно до статей 1, 4, 14,15 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа – це юридична особа, яка об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку,як юридична особа, у біржових операціях участі не приймає,а лише надає послуги в укладенні та оформленні біржових угод, отримує плату саме за надання цих послуг, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує та з такого рахунку не сплачує.

Відповідно до статті 1000 та 1011 ЦК України посередник – це повірений за договором доручення, зобов’язаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя, а у даному випадку – продавця) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, зобов’язаний за дорученням другої сторони ( комітента, а у даному випадку – продавця) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З матеріалів справи встановлюється, що позивач не був ані повіреним, ані комісіонером, тому не був повинен утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів приймає посилання представника позивача під час апеляційного розгляду, щодо правових підстав здійснення біржею її функцій, а саме те, що біржа здійснює свою фінансово-господарську діяльність відповідно до ст.ст.279-280 Господарського кодексу України , зокрема п.7 статті 278 визначено, що біржа не займається комерційним представництвом і не має на меті одержання прибутку.

                Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що укладення угоди на біржі безпідставно пов’язується податковим органомз ознаками наявності статусу податкового агента у біржі.

            Як вбачається з відомостей, наведених актом перевірки, а також правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, фізичні особи, продавці рухомого майна за договорами купівлі-продажу, отримали від продажу зазначеного майна дохід, який зазначений у договорі, як вартість по договору купівлі-продажу, та з зазначеної суми сплатили податок з доходів фізичних осіб, таким чином платником податку з доходів фізичних осіб є саме продавці товару.

Посилання відповідача на обов’язок позивача застосовувати при оформленні договорів купівлі-продажу автомобілів Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів є безпідставною, оскільки Закон України № 889, не передбачає застосованого податковим органом методу, як об’єкту спадкування. Зазначені функції, в силу повноважень біржі, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 22.2 статті 22 Закону України № 889, передбачений пріоритет норм цього Закону щодо оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб.

Колегія суддів, виходячи з правила пріоритетності належності та допустимості доказів, визначених статтею 70 КАС України, не приймає посилання податкового органу на доведеність  фактів порушення  податкового законодавства з боку позивача, з огляду на відсутність у вищезазначеному акті первинних документів, на підставі яких зроблений висновок про факти таких порушень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковий орган безпідставно визначив податкові зобов’язання позивачу, як податковому агенту. Безпідставність визначення податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив всі обставини справи та прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

            Керуючись статтями ст.ст.195, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів ,-

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції   у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі № 2а-17583/08 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі № 2а-17583/08  – залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 22 грудня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий                                                                        Бадахова Т.П.

Судді:                                                 ПІДПИСИ                  Ханова Р.Ф.

Геращенко І.В.