Постанова № 30037203, 27.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6047/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Підопригори Н.В.

представників відповідача (апелянта): Приліпка В.В., Деркача О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам"янець-Подільської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" до Кам"янець-Подільської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» (ТОВ «БК «Поділля-Трансбуд») звернулось в суд з адміністративним позовом до Кам`янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Кам`янець-Подільська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2012 року №0001262343, №0001272342, №0001282342 та №0001371742.

10 грудня 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Кам`янець-Подільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК «Поділля-Трансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 05 червня 2012 року №1127/221/33468780.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 4.1, п. 4.2, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.2, п. 135.3, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 136.1 ст. 136, ст.. 137, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.5, п. 138.6, п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 140.1 ст. 140, ст. 142, ст. 143, ст. 145, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 347622 грн.; порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п. 7.3, п. 7.4, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 264440 грн. та занижено від'ємне значення поточного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року в сумі 54126 грн.

Також, виявлено порушення позивачем пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 171.1, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4800 грн.; пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся. Сума пені складає 34296,18 грн.; порушення позивачем ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 Кодексу законів про працю, а саме в періоді, що перевірявся, заробітна плата виплачувалась несвоєчасно та один раз на місяць. Порушення позивачем ст. 2, ст. 5, ст. 14, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 286.2 ст. 286, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено земельний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1474,74 грн. та не подано до податкового органу розрахунки земельного податку за 4 квартал 2010 року та за 2011 рік за земельну ділянку на території Панотецької сільської ради, яка фактично використовувалась позивачем у власній господарській діяльності.

На підставі акта перевірки, 21 червня 2012 року Кам`янець-Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0001262342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 347622 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 56633,25 грн.; №0001272342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем - 264440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 67580,50 грн.; №0001282342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем - 1474,74 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 2262,22 грн. та №0001371742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 4800 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1711 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Тобто, аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне визначення податковим органом податкових зобовязань позивачу у оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам за договором субпідряду №41 с/п улаштування металевої огорожі від 01 грудня 2010 року з ТОВ "БК Адоніс", оскільки даний договір мав реальний характер, так як він спричинив рух активів, зміну зобов'язань і власного капіталу позивача, та він відповідає змісту, відображеному в укладеному платником податку договору і він підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно до ч. 2 ст. 97 Кодексу законів про працю форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Яке встановлено судом першої інстанції, податковим органом чітко не визначено дохід працівників ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд", оскільки їх зарплата є відрядною та залежить від об'єму виконаних робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не встановлення факту конкретної суми доходу працівника не є об'єктом оподаткування, а відтак прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001371742 від 21 червня 2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001282342 від 21 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем - 1474,74 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 2262,22 грн., з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи міститься відповідь Управління Держкомзему у Кам`янець-Подільському районі №05-03-25/1261 від 03 травня 2012 року, згідно якої ТОВ «БК «Поділля-Трансбуд» користується земельною ділянкою на території Панотецької сільської ради площею 1,8 га без правовстановлюючих документів та сплати земельного податку або орендної плати за землю.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (ПК України) платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), якеі перебувають у власності.

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, об'єктом оподаткування є ті земельні ділянки, земельні частки (паї), що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

При цьому, вказаними нормами не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

За таких обставин відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника земельного податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Так, в судовому засіданні представник позивача підтвердила той факт, що ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" використовує у своїй господарській діяльності земельну ділянку на території Панотецької сільської ради без правовстановлюючих на те документів, однак на її думку відсутній обов'язок сплати податку за неї, оскільки чітко не визначено розмір даної земельної ділянки якою користується підприємство.

Проте, вказана представником позивача обставина спростовується довідкою Управління Держкомзему у Кам`янець-Подільському районі №05-03-25/1261 від 03 травня 2012 року, згідно якої визначено розмір земельної ділянки, а саме 1,8 га, якою користується позивач.

Таким чином, земельний податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для здійснення своєї господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість нарахування податковим органом земельного податку позивачу за 4 квартал 2010 року і 2011 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001282342 від 21 червня 2012 року з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам"янець-Подільської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001282342 від 21 червня 2012 року.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001282342 від 21 червня 2012 року, - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "06" березня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.