Ухвала суду № 30035219, 14.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р.Справа № 2-а-3730/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Зуєвої Л.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю прокурора Миколаївської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2010 року № 0015132360/0, № 0015143260/0, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015132360/0 від 03.06.2010 року, яким позивачу нараховане податок на прибуток в сумі 198.454,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 99.227,00 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015142360/0 від 03.06.2010 року, яким позивачу нараховно податок на додану вартість в сумі 307.377,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 153.689,00 грн. в частині 302.159,00 грн. податку на додану вартість та 151.080,00 грн. застосованої штрафної санкції; визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання укладених ТОВ «Інтермет-ВС» угод з контрагентами: ТОВ «Промресурс-МК» в липні 2009 року, ТОВ НВФ «Інтермет» у грудні 2007 року, НВК «Наско» у вересні, жовтні 2009 року, ПП «Евро-ДГ» у період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та такими, що вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 травня 2010 року, ТОВ «Інтермет-ВС» отримало Акт документальної перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.05.2010 року № 832/23-600/34319203. За твердженням позивача, висновки Акту перевірки є помилковими, оскільки серед постачальників ТОВ «Інтермет-ВС» немає підприємств з ознаками «фіктивності» та підприємств, установчі документи, договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними. Взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджено податковими накладними, платіжними документами, що спростовує висновки ДПІ стосовно безтоварного характеру взаємовідносин.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що в якості підтверджуючих документів до перевірки надано тільки акти виконаних робіт та податкові накладні. Надані позивачем під час перевірки документи не доводять дійсність надання отриманих послуг. Податковим органом встановлено, що у контрагентів позивача - ТОВ «Новомет» та ТОВ «Наукові прогресивні технології», відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання для здійснення такого виду діяльності як розборка металоконструкцій. Укладені угоди є нікчемними в силу положень ст. 203, 215 ЦК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Інтермен-ВС» задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0015132360/0 від 03.06.2010 року; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0015142360/0 від 03.06.2010 року в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 302.159,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 151.080,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі, визнати протиправними дій ДПІ у Центральному районі щодо визнання угод, укладених ТОВ «Інтермет-ВС» з ТОВ «Промресурс-МК», ТОВ НВФ «Інтермет», НВК «Наско», ПП «Євро-ДГ» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що в період з 30 березня 2010 року по 14 травня 2010 року, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 832/23-600/34319203 від 21 травня 2010 року, яким встановлені наступні порушення ТОВ «Інтермет-ВС»:

- п. 3.1 ст. 2, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 198.454,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 307.377,00 грн;

- в силу ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, правочини укладені ТОВ «Інтермет-ВС» з контрагентами: ТОВ «Промресурс-МК», ТОВ НВФ «Інтермет», НВК «Наско», ПП «Евро-ДГ» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

На підставі висновків акту перевірки № 832/23-600/34319203 від 21 травня 2010 року, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року № 0015142360/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 461.066,00 грн., в тому числі 307.377,00 грн. за основним платежем та 153.689,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0015132360/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 297.681,00 грн., в тому числі 198.454,00 грн. за основним платежем та 99.227,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України, визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Вказані в Акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Оскільки відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 218 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, позивачем до перевірки було надано: договори, прибуткові накладні, акти виконання робіт, податкові накладні, видаткові касові документи, платіжні доручення, акти виконання робіт, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товару та факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про визнання неправомірними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши доводи апеляційної скарги ТОВ «Інтермет-ВС», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 201 КАС України, підставою для зміни постанови суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог. Таким чином, вимога апеляційної скарги ТОВ «Інтермет-ВС» щодо зміни постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі, визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання в Акті перевірки правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Промресурс-МК», ТОВ НВФ «Інтермет», НВК «Наско», ПП «Євро-ДГ» такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, не породжує для позивача негативних правових наслідків, а є лише окремою думкою особи, яка здійснювала перевірку. Акт перевірки та його висновки з окремих питань не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, за участю прокурора Миколаївської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2010 року № 0015132360/0, № 0015143260/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії сторонам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.