Ухвала суду № 30034559, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/7622/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представників позивача- Лісовського А.В., Карпенко Т.В.,

представника відповідача- Фуртат В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-1870/7622/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна"

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (далі- ТОВ "Урожайна країна") до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі- Роменська ОДПІ) третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікар" (далі- ТОВ "Вікар") про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392301 від 30 серпня 2012 року.

Не погодившись з даною постановою суду, ТОВ "Урожайна країна" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції не було взято до уваги, що погодження перевезення аміаку з ДАІ здійснювало ТОВ «Інфоазот», транспортними засобами якого і здійснювалось перевезення аміаку до місця внесення. Крім того, податковий кредит було сформовано на підставі договору, предметом якого було надання ТОВ «Вікар» послуг з внесення аміаку безводного на землях позивача. Порядок доставки аміаку до місця його внесення не має відношення до виконання укладеного договору. Апелянт зазначає, що законодавством України органи податкової служби не наділені повноваженнями, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними, тому висновки викладені в акті перевірки Роменської ОДПІ є неправомірними.

Апелянт вважає, що надані первинні документи (податкові накладні , акт виконаних робіт, договори про надання послуг, зберігання, перевезенню аміаку, подорожні листи), а також показання свідків, підтверджують факт надання послуг ТОВ «Вікар» позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду не було підтверджено реальне виконання укладеного із контрагентом - ТОВ «Вікар» правочину.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Роменської ОДПІ в період з 30 липня 2012 року по 15 серпня 2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача за наслідками якої був складений акт від 17 серпня 2012 року №284/2201/37078234 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Урожайна країна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року та дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "Вікар" за березень 2011 року та травень 2011 року"(т.1 а.с. 9-54).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року №0000392301, яким позивачу за платежем з податку на додану вартість збільшено грошове зобов'язання на 310867,65 грн. (т.1, а.с. 8).

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що договір укладений між позивачем та контрагентом - ТОВ «Вікар» не має на меті реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. В зв'язку з чим, віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум по взаємовідносинам із ТОВ «Вікар» здійснювалось лише з метою ухилитися від сплати податків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до п.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Вікар" (виконавець) був укладений договір №01/02-2011 про надання послуг, відповідно до п.п.1.1 якого, виконавець на замовлення замовника, зобов'язується організувати сервісне обслуговування і виконати агрохімічні роботи з внесення аміаку безводного на площі 2000 га з можливістю збільшення до 4000 га, на орендованих і оброблюваних замовником сільськогосподарських землях, що знаходяться на території (місце в договорі не зазначено)(т.1, а.с. 63-67).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем на перевірку були надані акти приймання-здачі робіт (надання послуг), акт виконаних робіт (т.1, а.с.68-69,70).

Дослідивши зазначені докази , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані документи не можуть бути враховані як доказ надання послуг, оскільки форма та зміст вказаних документів не містять істотних реквізитів, а саме: відсутня дата складання, наявні підписи тільки посадових осіб замовника, відсутнє місце їх складання та місце надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.2.5. вищезазначеного договору, ТОВ "Вікар" зобов'язується виконати доставку аміаку безводного до місця внесення.

Згідно з ГОСТ 6221-90, аміак рідкий технічний є токсичною речовиною, тому перевезення аміаку безводного повинно здійснюватися з додержанням вимог передбачених Законом України "Про перевезення небезпечних вантажів" № 1644-ІІІ від 06 квітня 2000 року, а також Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України № 822 від 26 липня 2004 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639.

Зокрема, для перевезення небезпечних вантажів у 2011 році ТОВ "Вікар", як власник небезпечного вантажу, зобов'язаний був, крім іншого, узгодити маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу з відповідною Державтоінспекцією МВС України.

Крім того, ТОВ "Вікар" було укладено договір з ТОВ "Агроеко-Сервіс", відповідно до умов якого, ТОВ "Агроеко-Сервіс" передало культиватор CASE NTX 5310 ТОВ "Вікар" для проведення агрохімічних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 затверджено Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами. Зазначена постанова була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Так згідно з п.30 переліку робіт підвищеної небезпеки (додаток № 1 до Порядку № 1631), виробництво, переробка, розподіл, зберігання і застосування продуктів розподілення повітря, хлору, аміаку, природного та супровідних металургійному та хімічному виробництву газів є роботами підвищеної небезпеки.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не надано доказів підтвердження перевезення небезпечних вантажів, а також не надано жодного документу дозвільного характеру на проведення робіт по внесенню аміаку безводного, що є роботою підвищеної небезпеки.

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку з відсутністю первинних документів оформлених належним чином, щодо проведення операцій з ТОВ «Вікар», з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Вікар» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ТОВ «Вікар» договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податкового кредиту та протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Вікар» мають реальний характер, в зв'язку з чим, позивач має право на віднесення сум сплачених в ціні товару до податкового кредиту, колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012р. по справі № 2а-1870/7622/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 р.