Рішення № 30032444, 13.03.2013, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 0826/1130/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Поди Н.М.

при секретарі - Сивак В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 15,13 га на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №003256 виданого 28.10.2005р.

Вищевказана земельна ділянка знаходилась у користуванні фермерського господарства ОСОБА_2 з 2010-2012рр. без оформлення договірних правовідносин. Після смерті голови фермерського господарства ОСОБА_2, позивачка звернулась із заявою про повернення земельної ділянки. Однак їй було відмовлено з посиланням на договірні правовідносини відповідно до договору оренди землі №18 від 05.11.2010р., зареєстрованого в Державному реєстрі земель за №041028100121 та укладеного нею з відповідачем по справі.

В зв'язку з тим, що договір оренди землі №18 від 05.11.2010р. не підписувала, а також відсутністю в ньому обов'язкової істотної умови договору, передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, просила суд визнати договір оренди землі №18 від 05.11.2010р. недійсним, та стягнути судовий збір в сумі 111грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, просив визнати договір оренди землі недійсним, стягнути з відповідача судові витрати, витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі - 900,48грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4500грн., просив позов задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі з фермерським господарством ОСОБА_2, в графі договору «орендодавець» стоїть не її підпис, що підтверджується також висновком експерта. Крім того, у договорі оренди землі відсутня обов'язкова істотна умова договору, умови передачі землі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали до суду письмову заяву в якій просили розглянути справу без їх участі та відмовити в задоволенні позову, так як відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, позивачка не підписувала договір оренди землі, тобто такий договір є неукладеним і не може бути визнаний недійсним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 15,13 га для ведення особистого селянського господарства на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області відповідно до Державного акту серії ЗП №003256, виданого 28.10.2005р. (а.с.13).

Як встановлено в судовому засіданні, виходячи із дослідженого оригіналу договору оренди землі №18 від 05.11.2010р. укладений сторонами по справі та зареєстрований в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 24.12.2010р. за № 041028100121, про що свідчать їх підписи (а.с. 8-10).

Згідно з п. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до висновку експерта Д/№33 від 11.02.2013р. в спірному договорі оренди землі №18 від 05.11.2010р. зареєстрованого в Державному реєстрі земель за №041028100121 в графі «Орендодавець» підпис виконаний не позивачкою ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, додатки до спірного договору оренди землі, акт прийому - передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( без дати їх складання ), сторонами по справі не підписані, що ще раз свідчить про відсутність передачі відповідачу належної позивачці земельної ділянки, а відповідачем в свою чергу не прийняття її в оренду(а.с.11-12).

Тобто, при укладенні спірного договору оренди відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України була відсутня одна із загальних вимог, додержання якої є необхідною для чинності правочину це відсутність вільного і такого що відповідає внутрішній волі волевиявлення позивачки як орендодавця.

Статею 14 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

На підставі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах , у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони і якщо він підписаний стороною (сторонами).

Суд встановив, що зазначені вимоги закону не дотримані, зокрема спірний договір оренди землі від імені ОСОБА_1 підписаний не нею особисто, а іншою особою, яка не мала на це відповідних повноважень. Крім того, примірник договору стороні-орендодавцю не вручався, зі змістом договору позивачка не ознайомлювалася і через його відсутність не мала можливості захистити свої права в судовому порядку.

Таким чином, загальні вимоги до письмової форми правочину, встановлені в ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України та відповідачем не дотримані, що є підставою його недійсності. (ст.215 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об»єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об»єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З оспорюваного договору оренди землі вбачається, що в ньому відсутня така істотна умова, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного суду України від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт того, що оспорюваний договір оренди землі не містить в собі усіх істотних умов, які визначені законом, що є правовою підставою для визнання його недійсним.

В частині задоволення вимог позивачки, про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4500грн., суд вважає за необхідне відмовити. До суду надано квитанцію за №40293859 від 25.02.2013р. про поповнення карткового рахунку готівкою за надання юридичних послуг. Відповідно до ст.79 ЦПК України до судових витрат пов'язаних з розглядом судової справи відносяться витрати на правову допомогу, які визначаються Законом України про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах. Статею 1 цього Закону визначено розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Однак представником позивачки не надані обгрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 4500грн. До суду не надано жодних доказів розрахунку часу, крім квитанції про перерахування позивачкою невідомо якій особі та за які юридичні послуги. В судовому засіданні не знайшли твердження представника, що вони уклали договір з позивачкою на вказану суму. В договорі про надання правової допомоги від 18.10.2012р. укладеного між позивачкою та її представником, ОСОБА_3 (а.с. 18) не передбачена оплата послуг представника та її розмір. Іншого договору та доказу до суду не надано.

Так, статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 111грн. (а.с.1), а також витрати пов»язані з розглядом судової справи, витрати пов»язані із проведенням судово - почеркознавчої експертизи в сумі 900,48грн. (а.с.55).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 60, 147, 212-215, 223 ЦПК України, ст. ст. 203, 207, 215, 626,639 ЦК України, Законом про оренду землі, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі №18 від 05 листопада 2010року, укладений між Кір»яновою ОСОБА_4 та Фермерським господарством ОСОБА_2, зареєстрований 24 грудня 2010року в Державному реєстрі земель за №041028100121.

Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: судовий збір в сумі 111грн. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи - 900грн.48коп., а всього 1011грн.48коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя