Постанова № 30027378, 13.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 2а/0370/2980/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

з участю представників позивача Дрипи В.В., Новіцької О.С.,

представника відповідача Виш А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2011 року №0000491601,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ковельсільмаш» (далі - ПАТ «Ковельсільмаш») звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ковельська МДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2011 року №0000491601.

Ухвалою суду від 29.11.2011 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням за адміністративним позовом ПАТ «Ковельсільмаш» до Ковельської МДПІ про визнання неправомірними дій.

Ухвалою суду від 13.03.2013 року провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2011 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, про що складено акт №731/16-00238138 від 05.07.2011 року. На підставі акту за результатами перевірки 13.07.2011 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000491601, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 16723,10 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням, вказує на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті за результатами перевірки, щодо порушення ним пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: несвоєчасну сплату податку на додану вартість до бюджету у сумі 1790298,26 грн., яка в результаті подання податкової декларації за листопад 2010 року зменшилась на суму 167231,00 грн. внаслідок задекларованого бюджетного відшкодування з ПДВ. Позивач не погоджується з позицією податкового органу про узгодження суми податкового зобов'язання від дня набрання чинності ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду в справі про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникли дані податкові зобов'язання. Зазначає, що у зв'язку із поданням ПАТ «Ковельсільмаш» позову про скасування цих же податкових повідомлень-рішень, але з інших підстав та з іншими обґрунтуваннями триває процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Крім того, вказує на порушення податковим органом порядку проведення перевірки, встановленого нормами ПК України.

В поясненнях до позовної заяви від 12.03.2013 року №51/01-642 позивач зазначає, що Волинським окружним адміністративним судом розглядалась справа про визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки 05.07.2011 року, і в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Ковельсільмаш» відмовлено. Однак, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду, визнано неправомірними дії Ковельської МДПІ щодо проведення невиїзної документальної перевірки 05.07.2011 року. Враховуючи дану обставину позивач вважає, що прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. З огляду на наведене, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 13.07.2011 року №0000491601.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях до неї, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у письмових запереченнях з приводу заявлених вимог та в судовому засіданні просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи тим, що проведеною документальною невиїзною перевіркою позивача, проведеною 05.07.2011 року встановлено порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України, а саме платником податків допущено несвоєчасну сплату податку на додану вартість до бюджету. За результатами даної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 13.07.2011 року №0000491601 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, з картки особового рахунку платника слідує, що у нього станом на 03.12.2010 року рахувався борг в сумі 1790298,26 грн., який виник в результаті узгодження після процедури апеляційного оскарження суми, донарахованої актом позапланової виїзної перевірки від 20.04.2007 року за №378/23-00238138. У поданій позивачем 20.12.2010 року податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року було задекларовано податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового зобов'язання наступних податкових періодів у сумі 167231,00 грн. вказана сума бюджетного відшкодування була зарахована в погашення податкового боргу, який 20.12.2012 року зменшився на дану суму і склав 1623067,26 грн. За несвоєчасну сплату донарахованого за наслідками перевірки податкового зобов'язання в сумі 167231,00 грн. до ПАТ «Ковельсільмаш» застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 відсотків погашеного податкового боргу в сумі 16723,10 грн. Зазначає, що оскільки закінчилась процедура апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, тому платник податків зобов'язаний був її самостійно сплатити протягом десяти днів, наступних за днем такого узгодження. Крім того, вказує на правомірність дій працівників податкового органу під час проведення перевірки.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2011 року Ковельською МДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПАТ «Ковельсільмаш», за результатами якої складено акт від 05.07.2011 року №731/16-00238138.

Перевіркою встановлено, порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України, а саме: платником допущено несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

На підставі акту за результатами проведеної перевірки Ковельською МДПІ 13.07.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000491601, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 57.3 статті 57 ПК України, та на підставі статті 126 ПК України застосовано штрафну санкцію в розмірі 16723,10 грн.

Позивач, не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, скористався правом адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області від 12.08.2011 року №3511/10/25-006 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. ПАТ «Ковельсільмаш» подано скаргу на дані рішення у Державну податкову адміністрацію України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши зібрані докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 13.07.2011 року №0000491601 з наступних підстав.

З матеріалів справи, зокрема, з акту за результатами перевірки, вбачається, що підставою для прийняття податковим органом висновків про несвоєчасність сплати податкового зобов'язання стало те, що задекларована у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року сума 167231,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах, була зарахована в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 1790298,26 грн., який виник в результаті узгодження 03.12.2010 року податкових повідомлень-рішень згідно акту позапланової виїзної перевірки №378/23-00238138 від 20.04.2007 року.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200 року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2181-ІІІ) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 4.2.2 «б» пункту 4.2. статті 4 вказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5.2 Закону №2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (коли триває процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання).

У підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 даного закону зазначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2. статті 5 Закону №2181-ІІІ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3. статті 5 Закону №2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4. статті 5 вказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд вважає, що податкове зобов'язання вважається узгодженим після розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, а отже, обов'язок платника податку щодо його сплати виникає після закінчення такого розгляду.

З матеріалів справи слідує, що податкові повідомлення-рішення Ковельської МДПІ, винесені згідно акту виїзної перевірки від 20.04.2007 року №378/23-00238138, ПАТ «Ковельсільмаш» оскаржені до суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими ПАТ «Ковельсільмаш» відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування даних податкових повідомлень-рішень.

З дослідженої судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 року вбачається, що судом касаційної інстанції скасовані дані рішення судів, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, встановлені обставини дають підстави суду вважати, що на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податкове зобов'язання позивача щодо сплати податку на додану вартість в сумі 1790298,26 грн. було неузгодженим, а тому не може вважатися податковим боргом платника податку.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з висновками податкового органу, наведеними в акті за результатами перевірки від 05.07.2011 року, про порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167231,00 грн.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на наведене, застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 16723,10 грн. суд вважає безпідставним.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Ковельсільмаш» звернулося до суду з позовом до Ковельської МДПІ про визнання неправомірними дій щодо проведення 05.07.2011 року документальної невиїзної перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні позову, та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано неправомірними дії Ковельської МДПІ щодо проведення невиїзної документальної перевірки від 05.07.2011 року.

Згідно з пунктом 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 255 кодексу постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи те, що дії податкового органу щодо проведення невиїзної перевірки документальної перевірки 05.07.2011 року судом визнано неправомірними, а тому суд приходить до висновку, що прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, з наведених вище підстав та з урахуванням наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 13.07.2011 року №0000491601.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №0000491601 від 13.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський