Постанова № 30025995, 14.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2013 року 09:15 № 826/1258/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Островській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Елпіс-Україна» (далі - ПП «Елпіс- Україна»до відповідачівКиївської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в останній редакції якого з урахуванням заяви від 07 березня 2013 року № 72 просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2013 року № 100270000/2013/300039/2 в частині коригування ціни на товар «абрикос сушений»;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві на користь приватного підприємства «Елпіс-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 34 497,79 грн. за ввезення в Україну товару «абрикос сушений».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару «абрикос сушений», що ввозився на територію України, він самостійно визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявивши цю ціну в декларації митної вартості, до якої додав підтверджуючі документи згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та прийняв неправильне рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача Київської регіональної митниці позов не визнав. В обґрунтування заперечення щодо позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованих товарів встановлено розмитнення аналогічного товару за іншою митною вартістю, більшою, ніж заявлена позивачем, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Крім того, надані позивачем документи містили неточності та розбіжності, що зумовило прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо позову також заперечив, стверджуючи про відсутність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві на користь ПП «Елпіс-Україна» суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 34 497,79 грн. за ввезення в Україну товару «абрикос сушений». Просив відмовити у задоволенні позову та розгляд справи здійснювати за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

05 липня 2004 року між ПП «Елпіс-Україна» (Україна, м.Київ) та фірмою «ELPIS» (Латвія, м.Рига) укладено контракт № 01/10 з урахуванням змін та доповнень до якого фірма «ELPIS» зобов'язується продати позивачу товар, зазначений у додатку до контракту, на умовах DDU Київ відповідно до правил «Інкомтермс 2000».

Згідно з пунктом 4 вказаного контракту ціна за товар, який поставляється за цим контрактом, встановлюється в доларах США та включає у себе вартість товару (вага нетто), транспортування, тари, упаковки, маркування.

Пунктом 5 контракту визначено, що платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з додатком від 02 січня 2013 року № 01/13 до контракту від 05 липня 2004 року № 01/10 фірма «ELPIS» зобов'язана поставити позивачу, зокрема, товар «абрикос сушений» (Туреччина) у кількості 10 000,00 кг за ціною 1,572 дол.США/кг на загальну суму 15 720,00 дол.США.

На виконання умов згаданого контракту та згідно з інвойсом від 17 січня 2013 року №037 позивачем ввезено на митну територію України 10 000,00 кг товару «абрикос сушений» (800 картонних коробок по 12,5 кг).

22 січня 2012 року позивач пред'явив до Київської регіональної митниці для митного оформлення товар «абрикос сушений» (Туреччина), вага нетто10 000,00 кг (800 картонних коробок по 12,5 кг), код УКТЗЕД 0813100000, вартістю 1,572 дол.США/кг, на загальну суму 15 720,00 дол.США

З метою митного оформлення зазначеного товару 22 січня 2013 року позивачем подано до Київської регіональної митниці електронну митну декларацію МД-2 № 100270000/2013/149390.

Митна вартість зазначеного товару визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товару, тобто виходячи з ціни контракту щодо цього товару (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу пакет документів, в тому числі:

- контракт від 05 липня 2004 року № 01/10 з додатками до нього, в тому числі додаток № 03/13 від 02 січня 2013 року; пролонгація від 08 січня 2013 року;

- інвойс від 17 січня 2013 року № 037, де зазначено ціну товару «абрикос сушений» 1,572 дол.США/кг;

- міжнародну товарно-транспортну накладну від 18 січня 2013 року А № 0421507;

- накладну від 18 січня 2013 року А № 145624;

- сертифікат якості на товар «абрикос сушений».

Надані позивачем Київській регіональній митниці документи перелічені останньою в графі 44 митної декларації МД № 100270000/2013/149537. Однак, на вимогу суду конкретизувати частину документів, зазначених в цій графі за відповідними реквізитами, представники позивача та Київської регіональної митниці не змогли.

Під час здійснення митних процедур Київською регіональною митницею встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару «абрикос сушений» у розмірі 1,572 дол.США/кг є нижчою від вартості подібних товарів, щодо яких раніше здійснювалось митне оформлення, що викликало сумнів стосовно заявленої декларантом митної вартості згаданого товару. Водночас встановлено наявність окремих неточностей і розбіжностей у поданих позивачем документів, що викликало сумнів щодо існуючого взаємозв'язку між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Виявлені неточності та розбіжності полягають, зокрема, в такому:

- в інвойсі від 17 січня 2013 року № 037 зазначено «Умови розрахунку - згідно додатку № 03/13 від 02 січня 2013 року до контракту №01/10 від 05 липня 2004 року»;

- в додатку № 03/13 «Умови розрахунку - згідно контракту № 01/10 від 05 липня 2004 року»;

- в контракті № 01/10 від 05 липня 2004 року «п.5.Платежі по дійсному контракту здійснюються шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця».

За висновком Київської регіональної митниці наведене свідчить про визначення лише форми розрахунку та відсутність безпосередніх умов розрахунку, тобто сам порядок здійснення платежу в часі не конкретизовано, не визначено до чи після здійснення поставки товарів повинні здійснюватись розрахунки.

Крім того, в інвойсі, в контракті від 05 липня 2004 року № 01/10 та додатку до нього № 03/13, в пролонгації від 08 січня 2013 року до контракту відрізняються реквізити розрахункового рахунку іноземного партнера фірми «ELPIS», де відповідно зазначено такі реквізити: IBAN (USD) LV 73НАВА0019408051559, 0019408051559 (USD), LV 10НАВА00019408051559 IBAN (USD).

В пролонгації від 18 січня 2013 року до контракту невірно вказано статус ПП «Елпіс-Україна» як продавця, а іноземного партнера фірми «ELPIS» як покупця.

Підписи президента фірми «ELPIS» Я.Я.Лейтана в додатку від 02 січня 2013 року №03/13 та в договорі про пролонгацію від 08 січня 2013 року до контракту від 05 липня 2004 року № 01/10 істотно відрізняються.

У зв'язку з цим Київська регіональна митниця згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України запропонувала позивачу надати додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

Відповідно до частини 4 статті 53 Митного кодексу України позивачу також запропоновано додатково надати:

- виписку із бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Зазначені вимоги доведені до відома декларанта позивача ТОВ «Бронто» Клімчука І.І. за допомогою ПІК «Інспектор-2006», що не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.

22 січня 2013 року проведено процедуру консультації з декларантом ТОВ «Бронто» щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості, під час якої декларант не скористався правом надати митному органу витребувані документи, про що свідчить його запис на листі від 22 січня 2013 року № 100270000/2013/149390.

Рішенням від 22 січня 2013 року №100270000/2013/3000039/2 відповідачем скориговано митну вартість, зокрема, товару «абрикос сушений», країна походження Туреччина, вага нетто 10 000,00 кг, 800 картонних коробок по 12,5 кг, код УКТЗЕД 0813100000, вартість 3,73 дол.США/кг, загальна вартість 37 300,00 дол.США.

Згідно із записом в графі 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки декларантом не подані документи для підтвердження митної вартості відповідно до пунктів 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України (наявні сумніви, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість). Крім того, декларант відмовився від надання витребуваних відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України необхідних документів.

Також зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Митну вартість визначено із застосуванням резервного методу. Попередні методи не застосовані: метод 1 - у зв'язку з відсутністю необхідних підтверджуючих документів, метод 2а, 2б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товару позивачу оформлено митну декларацію № 100270000/2013/149390, в тому числі на товар «абрикос сушений» за вартістю 3,73 дол.США/кг на загальну суму 37 300,00 дол.США/кг, що зумовило необхідність додаткової сплати позивачем до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 34 497,79 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Як визначено у частині 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікують оцінюваний товар «абрикос сушений» та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця у розмірі 1,572 дол.США/кг, всього 15 720,00 дол.США за 10 000 кг, тобто підтверджували митну вартість згаданого товару за ціною договору.

У ході судового розгляду справи представник Київської регіональної митниці не спростував перед судом контрактну ціну товару «абрикос сушений» 1,572 дол.США/кг, а також об'єктивну можливість і спроможність митного органу на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Суд критично ставиться до доводів Київської регіональної митниці стосовно необхідності витребування від позивача додаткових документів у відповідності до частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України, а саме наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані цим відповідачем неузгодженості та розбіжності в поданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару не стосуються числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар «абрикос сушений».

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем до митного органу достатнього пакету документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару «абрикос сушений», повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Відтак, коригування Київською регіональною митницею митної вартості згаданого товару здійснено неправомірно з порушенням частини 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статтею 58 цього Кодексу.

Водночас не заслуговують на увагу суду посилання Київської регіональної митниці як на підставу виникнення у неї сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що підтверджується витягом з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, в якій діапазон митної вартості ввезеного до України товару «абрикос сушений» у період з 22 жовтня 2012 року по 22 січня 2013 року складає від 3.30 дол.США/кг до 17,18 дол.США/кг, в тому числі за ціною 3,73 дол.США/кг.

При цьому представник Київської регіональної митниці зазначив про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості згаданого товару, пояснивши, що при визначенні митної вартості товару «абрикос сушений» за резервним методом митним органом взято за основу митну вартість товару подібного (аналогічного) товару у розмірі 3,73 дол.США як найнижчий розмір митної вартості, що значиться в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 22 жовтня 2012 року по 22 січня 2013 року.

У зв'язку з викладеним суд вважає за необхідне зауважити, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Київської регіональної митниці від 22 січня 2013 року № 100270000/2013/3000039/2 про коригування митної вартості товару «абрикос сушений», тому вимога позивача про скасування зазначеного рішення в указаній частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суми надмірно сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 2.5, 2.6 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Митний орган за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, для виконання відповідним органам Державної казначейської служби України.

Дані висновки реєструються органами Державної казначейської служби України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.

На підставі отриманого висновку відповідний орган Державної казначейської служби України готує платіжні документи (платіжні доручення) на перерахування коштів з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку митного органу, та здійснює повернення коштів з бюджету.

У судовому засіданні позивач не надав суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України коштів суду.

Відтак, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на його користь суми надмірно сплачених коштів у розмірі 34 497,79 грн. є передчасною, звернутою на майбутнє, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, судові витрати підлягають частковому присудженню на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці від 22 січня 2013 року № 10027000/2013/3000039/2 в частині коригування митної вартості товару «абрикос сушений».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Елпіс-Україна» витрати по сплаті судового збору в сумі 172,49 грн. (сто сімдесят дві гривні 49 коп.).

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя О.О. Власенкова

Повний текст постанови складено та підписано 19 березня 2013 року.