Ухвала суду № 30025625, 13.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-32/4874-2012 13.03.13

За скаргою (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»

на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції міста Києва.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріан-Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»

про стягнення 553 528,10 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від скаржника: Чорна О.О. - представник за довіреністю;

від стягувача: Зозуля А.А. - представник за довіреністю;

від ВДВС: не з'явилися;

Обставини справи:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2012 року у справі № 5011-32/4874-2012: 1) Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» задоволено. 2) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», 04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 33937992, на користь: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», 03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 35378830, заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 544 848,61 грн., три проценти річних в сумі 4589, 11 грн., інфляційні в сумі 3 590,38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 060,56 грн., видавши наказ.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2012 року: 1) Доводи боржника у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА», зазначені у скарзі визнано правомірними; 2) Скаргу боржника у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА» щодо визнання дій Головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Вовк С. В., які виявилися у винесенні ним постанов про арешт коштів боржника, постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р. незаконними, задоволено частково; 3) скасовано постанову про арешт коштів боржника ВП № 33867145 щодо виконання наказу господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р.; 4) скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р.; 5) у задоволені скарги в частині скасування постанови Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП №33867145 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 50І1-32/4874-2012 від 08.06.2012р. - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року № 5011-32/4874-2012: 1) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Андріа-Лізинг» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва № 5011-32/4874-2012 від 07.11.2012 року залишено без змін; 2) матеріали справи №5011-32/4874-2012 повернуто до господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України 05.02.2013 року № 5011-32/4874-2012: 1) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» задоволено частково; 2) постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року та ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.11.2012 року у справі №5011-32/4874-2012 - скасовано; 3) справу № 5011-32/4874-2012 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2013 року справу № 5011-32/4874-2012 прийнято до провадження (суддя Якименко М.М.) і призначено її розгляд на 13.03.2013 року.

Скарга мотивована тим, що скаржник вважає що Головний державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Вовк С. В. порушив ст.ст. 1, 11, 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин скаржник просить суд: 1) визнати дії Головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Вовк С. В. які виявилися у винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р. незаконними; 2) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33867145 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р.; 3) скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 33867145 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р.; 4) скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012р.

В судовому засіданні 13.03.2013 року представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.03.2013 року представник стягувача проти задоволення скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників скаржника та стягувача господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2012 року у справі № 5011-32/4874-2012: 1) Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» задоволено. 2) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", 04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 33937992, на користь: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», 03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 35378830, заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 544848, 61 грн., три проценти річних в сумі 4589, 11 грн., інфляційні в сумі 3590, 38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 11060, 56 грн., видавши наказ.

08.06.2012 року судом видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2012 року у справі № 5011-32/4874-2012.

14.08.2012 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції міста Києва надійшов наказ від 08.06.2012 року щодо стягнення з боржника заборгованості на загальну суму 564 088,66 грн.;

16.08.2012 року на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження за № 33867145, про що було винесено відповідну постанову, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження було винесено постанову про накладено арешту на майно та кошти боржника;

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - судові накази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами Закону України «Про виконавче провадження» доводи скаржника щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів та арешт майна є цілком безпідставними, оскільки виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документу, який відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

12.09.2012 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції міста Києва надійшов лист боржника у виконавчому провадженні - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА» зі скаргою на дії державного виконавця, в якому серед копій документів була ухвала господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі про банкрутство від 31.01.2011 року № 49/45-б, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА», на підстав якої з моменту спливу строку для добровільного виконання рішення суду боржником, державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з посиланням на вимоги пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України « Про виконавче провадження».

Щодо посилань боржника на існування справи про банкрутство, то ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року порушено провадження у справі №49/45-б про банкрутство боржника - Товариства з обмеженоюб відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА», яку постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011року було частково скасовано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», із змінами та доповненнями передбачено, що суддя прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», із змінами та доповненнями, вказано, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року у справі №5011-32/4874-2012 набрало законної сили 08.06.2012року, тобто після прийняття рішення про введення мораторію. Крім того, провадження у справі №49/45-б зупинено ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2011року;

Таким чином, порушень під час відкриття виконавчого провадження та винесення постанов про арешт коштів і майна боржника, та заборони його відчуження не існувало, а дії виконавця були спрямовані на своєчасне виконання рішення та наказу суду, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Тому в задоволені вимог зазначених у скарзі боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА» відносно скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №33867145 щодо виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 50І1-32/4874-2012 від 08.06.2012 р., слід відмовити.

Щодо решти частини вимог, зазначених у скарзі, суд зазначає наступне.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА» заборгованості з оплати лізингових платежів в сумі 544 848,61 грн., трьох процентів річних в сумі 4 589,11 грн., інфляційних в сумі 3 590,38 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 11 060,56 грн., у зв'язку з чим було видано наказ.

Скаржник наполягає на тому, що у діях державного виконавця під час проведення виконавчих дій присутня противоправна поведінка, яка полягає у наступному, зокрема:

- 16 серпня 2012року в порядку примусового виконання, державним виконавцем Вовк С.В., винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та одночасно, в той же день постанови про арешт коштів та майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА» та оголошення заборони на його відчуження;

- 31 січня 2011року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі №49/45-б відносно підприємства боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА», та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що відповідає вимогам статті 11, частини 2 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII, і змінами та доповненнями;

- пунктом 4 вказаної ухвали суду передбачено, що з моменту порушення провадження у справі: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, а також зупиняються заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань;

- відповідно до статті 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

- 16 березня 2012 року боржником на адресу Відділу було надіслано п повідомлення про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яке було отримано останнім 16.03.2012 року;

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2012 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.08.2012 року боржником отримано не було (стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження»), а тому він не був обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні ( пункт 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України). Про накладення арешту боржнику стало відомо лише з повідомлення під час обслуговування в банківських установах;

- з урахуванням вказаних обставин Відділом порушені вимоги Закону «Про виконавче провадження» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому боржник наполягає на задоволенні своєї скарги.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, дослідивши її фактичні обставини справи, пов'язані зі виконанням рішення суду, вислухавши доводи стягувача, суд дійшов висновку, що доводи викладені у скарзі є правомірними, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, Відділом Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2011року. За ствердженням скаржника значиться, що 16 серпня 2012року Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Вовк С.В. на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№33867145, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про арешт коштів боржника.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження». У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011року № 49/45-б порушено провадження у справі про банкрутство № 49/45-б та прийнято заяву про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА», і одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

16 березня 2012року боржник звернувся до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві разом з повідомленням про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в якому зазначав про необхідність зупинення виконавчого провадження у разі надходження на виконання виконавчих документів.

Вказане повідомлення отримане Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві 16.03.2012 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, відтак Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, в тому числі, всі його державні виконавці, був обізнаний про існування таких обставин. Таким чином, посилання державного виконавця на те, що Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві не знав про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, судом відхиляються.

Враховуючи, що судова процедура банкрутства регулюється спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». За визначенням термінів, встановлених у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Законодавець встановлює, що мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону). Мораторій поширюється на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви до господарського суду про визнання їх вимог у справі про банкрутство відповідно до статті 14 Закону та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами. Також дія мораторію не поширюється на задоволення вимог речемо - правового характеру.

Тобто, законодавець встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлені наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином, у разі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, державний виконавець не має права вживати заходів, спрямованих на примусове виконання рішень, окрім винесення постанов про відкриття та зупинення виконавчого провадження. Крім того, із рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012р. у справі №5011-32/4874-2012 вбачається, що на вимоги стягувача поширюється дія мораторію, що спростовує доводи державної виконавчої служби та стягувача.

В той же час, постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника від 16.08.2012 р. накладено арешт на кошти та майно боржника у межах всієї суми заборгованості (в т.ч. тієї, на яку поширюється дія мораторію), що є порушенням положень п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, винесення Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві 16.08.2012 р. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про арешт коштів боржника є неправомірним.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Боржником доведено, що у діях Державної виконавчої служби присутня противоправна поведінка. Державною виконавчою службою не доведено, що під час винесення нею спірних постанов та проведення виконавчих дій, не були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заперечення та твердження державної виконавчої служби та стягувача про те, що під час виконавчого провадження не були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і дія мораторію не розповсюджується на виконавче провадження № ВП33867145, вважаються хибними та спростовується тим, що накладення арешту на кошти та майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВАССМА» в даному випадку є незаконними, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження 16 серпня 2012 року, були зупиненні всі заходи спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань. Таким чином, після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець повинен був зупинити його на підставі статей 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника під час дії мораторію, правова природа якого забороняє вчиняти будь-які дії передбачені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, зокрема накладення арешту, а також вживати заходів на примусове виконання рішення суду тощо.

Відповідно до вимог пункту 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові. Державна виконавча служба матеріали виконавчого провадження, в тому числі витяги з «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» та з «Реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції» відповідно до «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5, на підтвердження факту надсилання на адресу боржника спірних постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у справі № 5011-32/4874-2012, та належним чином їх засвідчені копії для приєднання до матеріалів вказаної справи та огляду в судовому засіданні, суду не надала.

Долучений до матеріалів справи витяг із Журналу реєстру вихідної кореспонденції на підтвердження факту своєчасного надіслання Відділом на адресу учасників виконавчого провадження спірних постанов, спростовується тим, що:

- постанова про відкриття виконавчого провадження за №52148 була датована Відділом - 27.08.2012 року;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №52153 також має дату - 27.08.2012 року;

- постанова про арешт коштів боржника №52152, також датована 27.08.2012 рок, що є порушенням вимог пункту 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання їх на адресу учасників виконавчого провадження.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма».

Виходячи з вищенаведеного та керуючись, ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма» задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 33867145 щодо виконання наказу господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012 року.

3. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012 року.

4. У задоволені скарги в частині скасування постанови Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП №33867145 щодо виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 5011-32/4874-2012 від 08.06.2012 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяМ.М.Якименко