Рішення № 30025590, 14.03.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р. Справа № 909/37/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: прокурора м.Івано-Франківська, вул. Гаркуші,9, м.Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: приватного підприємства "Скол", вул. Грюнвальська,23 В, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 242706,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Чекайло В.М., (довіреність № 103/01-09/66-в від 16.01.13 )

від відповідача: представник Ємельянова Н.В., (довіреність № б/н від 04.02.13)

учасник судового засідання: старший прокурор відділу Ворох А.В., (посвідчення № 0078098 від 06.10.12 )

від позивача: представник Челах А.В., (довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13 )

ВСТАНОВИВ:

заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся в суд із позовом до приватного підприємства "Скол" про стягнення 242706,71 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 72 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 28.04.12 та додаткової угоди до нього від 18.05.12 в частині сплати пайового внеску.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №106/3-1-13 від 09.01.13 (вх.№ 110 від 11.01.13) визначив на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог вх.№3898/13 від 05.03.13 та клопотання вх.№4417/13 від 14.03.13 щодо уточнення періоду нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вх.№3825/13 від 05.03.13 (а.с.23) та вважає, що у зв"язку із проведенням робіт з прокладання вуличного водопроводу, асфальтування розкопок ПП "Скол" не порушило зобов"язання , що виконання умов договору №72 від 28.04.12.

Заперечуючи позов, представник відповідача посилається на витяг з рішення Івано-Франківської міської ради №947-34 від 26.02.13, яким зменшено розмір пайової участі в частині сплати по інженерно-транспортній інфраструктурі приватному підприємству "Скол" по будівництву житлового будинку на орендованій земельній ділянці на вул. Довженка в с.Крихівці на 528960,00 грн. у зв"язку з виконанням робіт з прокладання позаплощадкових мереж водопостачання на суму 489710,00 грн. та позаплощадкових мереж каналізації на суму 735905,60 грн. на вул. Довженка та зобов"язано фінансове управління уточнити розмір пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та внести відповідні зміни до укладених договорів, відповідно до пункту 2 (після виконання пунктів 3, 5 даного рішення).

На думку представника відповідача, підстав для господарсько - правової відповідальності у ПП"Скол" по виконанню договору № 72 від 28.04.12 немає, а тому в позові слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

28.04.12 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та приватним підприємством "Скол" укладено договір №72 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (а. с. 8).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками трьох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, не змінено, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.1.1 даного договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вулиці Кисілевської,37 ( 1черга) , в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.

Замовник сплачує пайову участь в сумі 384786,44 грн. в 30-ти денний термін з моменту реєстрації договору (п.3.2.).

18.05.12 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №72 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої погоджено розстрочення платежу за договором про пайову участь № 72 від 28.04.12, в терміни встановлені графіком. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.13.

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- ІІ квартал 2012 року - 115435,93 грн.;

- ІІІ квартал 2012 року - 115435,93 грн.;

- IV квартал 2012 року - 153914,57 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь не виконав в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача надсилав претензію № 2-07/643 від 10.10.12 з вимогою погасити заборгованість (а. с. 12). Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Щодо заперечень відповідача, слід зазначити, що суд не може взяти до уваги рішення Івано-Франківської міської ради № 947-34 від 26.02.13 "Про зменшення розміру пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором №72 від 28.04.12, згідно якого об"єктом будівництва є багатоквартирний житловий будинок на вул. Кисілевської 37, а не будівництво за адресою вул. Довженка в с.Крихівці стосовно якого прийняте рішення органу місцевого самоврядування.

За таких обставин, у позивача не виникло права на зменшення розміру пайової участі, передбаченої укладеним сторонами договором № 72 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 28.04.12 та додатковою угодою до нього від 18.05.12.

Станом на час розгляду справи, змін до договору та додаткової угоди не внесено, що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, документальних доказів суду не подано.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь, тому вимоги позивача про стягнення 384786,44 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем нараховано пеню в сумі 9096,47 грн.

Господарським судом встановлено, що договірний розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (граничний розмір пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені.

З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку за період з 02.07.12 по 01.01.13 на суму пайового внеску 115435,93 грн. та за період з 01.10.12 по 31.12.12 на суму 115435,93 грн. позовні вимоги про стягнення пені за дані періоди підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1290,35 грн. за період з 02.10.13 по 04.02.13 на суму пайового внеску 153914,57 грн. то судом перевірено правильність її нарахування, яка згідно розрахунку суду становить 1286,83 грн. та підлягає задоволенню. В решті суми пені за даний період слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 115,44 грн. за період з липня 2012 року по грудень 2012 року та 3% річних в сумі 3033,89 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом, враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р. та беручи до уваги повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу інфляції за період зазначений у позовній вимозі, встановлено, що мала місце дефляція, тому в задоволенні інфляційних втрат слід відмовити.

Також судом відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" за період з 02.07.12 по 01.01.13 становлять 1731,56 грн. та підлягають до задоволення. В решті 3% річних за даний період слід відмовити. Сума 3 % річних за період з 01.10.12 по 31.12.12 та 02.01.13 по 04.02.13 підлягає до задоволення згідно розрахунку позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин , суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 384786,44 грн. - основного боргу, 9092,95 грн. - пені та 3032,18 грн. - 3% річних.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, на підставі п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, Цивільного Кодексу України, ст. 175, 193, 207, 208, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до приватного підприємства "Скол" про стягнення 397032,24 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Скол", вул. Грюнвальська,23 В, м. Івано-Франківськ,76018 (код 23796958) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 04054346, міський бюджет м. Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, р/р 31511921700002, МФО 836014 УДКСУ в м. Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 384786,44 (триста вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень сорок чотири копійки) - основного боргу, 9092,95 ( дев"ять тисяч дев"яносто дві гривні дев"яносто п"ять копійок) - пені та 3032,18 (три тисячі тридцять дві гривні вісімнадцять копійок) - 3 % річних.

Стягнути з приватного підприємства "Скол", вул. Грюнвальська,23 В, м. Івано-Франківськ,76018 (код 23796958) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 7938,23 ( сім тисяч дев"ятсот тридцять вісім гривень двадцять три копійки) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Максимів Т. В. 19.03.13