Рішення № 30025094, 19.03.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

19.03.2013 Справа № 643/1501/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2013 р. Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Дмитрієвої Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ПАТ „ОСОБА_2 і Кредит про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження;

За зустрічним позовом ПАТ „ОСОБА_2 і Кредит до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 3 особа ОСОБА_3, -

встановив:

ОСОБА_1 05.02.2013 р. звернулась до Московського райсуду м. Харкова з позовом до ПАТ „ОСОБА_2 і Кредит» (далі банк), в якому просить визнати договорі поруки та іпотеки припиненими, скасувати заборону відчуження.

В ході судового розгляду представник позивача позов підтримав, в обґрунтування вказав наступне.

17.05.2007 р. ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 кредитний договір і отримала від ОСОБА_4 кредит в сумі 40 000 доларів США. Поручителем перед ОСОБА_4 за своєчасне і належне виконання обовязків виступила ОСОБА_1, яка у той же день уклала договір поруки №М-9/126/2-07-П. Також у той же день був укладений іпотечний договір №М-9/126/2-07-3, згідно якого ОСОБА_4 передано в іпотеку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівли-продажу від 07.06.1994 р. 13.11.2007 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, без згоди позивача (як поручителя) укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14% до 17%. Внаслідок зміни відсоткової ставки значно збільшився обсяг відповідальності позивачки як поручителя, що є порушенням положень ст.559,598 ЦК України. Оскільки, ОСОБА_4 не довів до відома поручителя про зміну умов кредитного договору, не одержав у нього письмової згоди, відбулось збільшення відповідальності позивачки, що є підставою для визнання договору поруки та іпотечного договору припиненими і скасуванню заборони відчуження.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, заявив зустрічний позов і вказав, що 17.05.2007 р. ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 кредитний договір, відповідно до якого отримала від ОСОБА_4 кредит в сумі 40 000 доларів США. Поручителем перед ОСОБА_4 за своєчасне і належне виконання обовязків виступила ОСОБА_1, яка у той же день уклала з ОСОБА_4 договір поруки №М-9/126/2-07-П, а також уклала іпотечний договір №М-9/126/2-07-3, згідно якого ОСОБА_4 передала в іпотеку належну їй картиру №55 по вул. Р. Ейдемана, буд. 15-а, в м. Харкові. Дійсно, 13.11.2007 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14% до 17%, але, на збільшення відсотків за користування кредитом згоди поручителя, тобто, ОСОБА_1 не було потрібно, що передбачено п.2.2 Договору поруки та п.3.6 кредитного договору. Позичальник ОСОБА_3 свої обов*язки належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 12.02.2013 р. виникла заборгованість у розмірі 1235178 гр. 99 коп. Тому, просять стягнути заборгованість у зазначеної сумі з ОСОБА_1, як з поручителя і звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру) шляхом надання ОСОБА_4 права її продати будь-якій особі на підставі договору купівли-продажу за початковою ціною 175740 гр.

3-я особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про день, час слухання справи повідомлена належним чином і суд розглянув справу у її відсутності, на підставі наданих документів.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17.05.2007 р. ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 кредитний договір №М-9/126-07-МФ і отримала від ОСОБА_4 кредит в сумі 40 000 доларів США, під 14% річних, строком до 17.05.2022 р.

У той же день ОСОБА_3, ОСОБА_1 уклали з ОСОБА_4 письмовий договір поруки №М-9/126/2-07-П відповідно до ст.1 якого ОСОБА_1 поручилась відповідати перед ОСОБА_4 за своєчасне і належне виконання обовязків позичальником ОСОБА_3 за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань.

17.05.2007 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №М-9/126/2-07-3, згідно якого АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівли-продажу від 07.06.1994 р. передано в іпотеку, і накладено заборону відчуження.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За п.2.2 цього договору поручитель відповідає перед Кредитором у том ж обсязі, що й Боржник, у т.ч., по основаному боргу, сплати щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

13.11.2007 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14% до 17%.

Як впливає зі змісту п.1.3 договору поруки, Поручитель (ОСОБА_1П.) підтвердила, що ознайомлена з положеннями Кредитного договору, цілком розуміла його зміст, у тому числі, положення п.3.6 стосовно права банку змінити величину процентної ставки; і була згодна виступати поручителем за Борговими обовязками.

Позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Додаткова Угода була укладена 13.11.2007 р., а позивачка звернулась до суду з позовом лише 05.02.2013 р., тобто, з порушенням строків позовної давності.

Доказів того, що позивачці не було відомо про існування додаткової угоди до кредитного договору суду не надано.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі порушення зобовязання винна особа повинна сплатити штрафні санкції, що передбачено угодами та законодавством, зокрема, ст. 611-612 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з розрахунку, Позичальник ОСОБА_3 свої зобов*язання перед ОСОБА_4 належним чином не виконує, внаслідок чого, утворилась заборгованість в розмірі 1235178 гр.99 коп., у тому числі: за основним боргом 31 311, 08 долара США (або 250269, 46 гр.); пеня за прострочення сплати кредиту 289590 гр.18 коп.; пеня за прострочення погашення процентів 494043 гр. 78 коп. (всього 783633,96 гр.); строкова заборгованість по відсоткам 6490 гр. 16 коп., строкова заборгованість по кредиту 194 785, 41 гр.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Квартира АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівли-продажу від 07.06.1994 р. є предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.

За приписом ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов*язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов*язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 8.4.3 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідного до чинного законодавства.

Тому, суд приходить до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки повинно проводитись шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб*ектом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в порядку Закону України «Про виконавче провадження», що дозволить зацікавленим особам захистити свої законні права та інтереси.

Суд розглядає справи відповідно до ст.11 ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, правових підстав для задоволення первісного позову суд не вбачає; зустрічний позов задовольняє у повному обсязі.

Керуючись ст.212-215,88 ЦПК України, ст. 203, 256, 553-554, 638 ЦК України, ст. 65 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за кредитним договором №М-9/126-07-МФ від 17.05.2007 р. заборгованість в розмірі 1235178 гр. 99 коп. станом на 12.02.2013 р. і звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівли-продажу від 07.06.1994 р., із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб*ектом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Харківської області через районний суд протягом 10 днів.

СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.