Рішення № 30023339, 19.03.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 1013/9137/2012

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Тищенко К

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом ,в якому вказав,що 05.07.2006р між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 946/П/55/2006-840,відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит у суммі 11455 долларів США на придбання автотранспортного засобу під 10% річних за користування кредитом.Відповідачка взяла на себе зобов»язання погашати кредит відповідно до умов договору.05.07.2006р між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки,відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов»язання відповідати за належне виконання взятих на себе зобов»язань відповідачкою ОСОБА_1 Однак ,відповідачка ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує,станом на 03.09.2012р має заборгованість у суммі 47 173,70 долларів США,із яких 7952,63 доллара США заборгованість за кредитом,3097,07 долларів США заборгованість по сплаті відсотків,1463,32 доллара заборгованість по сплаті комісії,33 515,19 долларів США пеня за прострочення сплати кредиту,1145,50 долларів США штраф за порушення умов кредитного договору,всього заборгованість 47 173,70 долларів США,що еквівалентно 377 059гр39 коп.03.09.2012р позивач повідомляв відповідачів про наявність заборгованості та про необхідність її погашення,однак відповідачі не погасили наявну заборгованість за кредитним договором,

Позивач просить стягнути із відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 173,70 долларів США,що еквівалентно 377 059гр39 коп та ,судові витрати 3 219гр.

Відповідачі по справі подали до суду зустрічну позовну заяву,згідно якої вказали,що 05.07.2006р між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 946/П/55/2006-840,відповідно до якого банк надав кредит у суммі 11455 долларів США на придбання автотранспортного засобу .05.07.2006р між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.05.07.2006р також був укладений договір застави,відповідно до якого у заставу було передано автомобіль «Део Ланос» д.н НОМЕР_1.

Позивачі вважають ,що кредитний договір та договір застави повинні бути визнані недійсними,поскільки зобов»язання за кредитним договором визначені у іноземній валюті,що є порушенням ст.. 533 ЦК України та ст.. 35 Закону України «Про національний банк України».Також порушені вимоги ст. 5 Декрету кабінету Міністрів України»Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивачі за зустрічним позовом просять визнати недійсними кредитний договір № 946/П/55/2006-840 від 05.07.2006р та договір застави автомобіля від 05.07.2006р.

Представник позивача у судовому засіданні основний позов підтримав та просив його задовольнити,зустрічний позов не визнав,просив у даному позові відмовити,поскільки банк має всі необхідні ліцензії.

Представник відповідачів ОСОБА_1,ОСОБА_2-ОСОБА_3 у судовому засіданні основний позов не визнав,зустрічний підтримав та просив його задовольнити.Представник пояснив,що відносно відповідача ОСОБА_2 позивач пропустив строк позовної давності,поскільки термін дії основного договору закінчився 05.07.2011,а позивач направив відповідачу претензію лише 03.09.2012р,тобто пропустивши 6 місячний строк.Щодо вимог до ОСОБА_1 то позивач не надав доказів нарахування заборгованості за кредитним договором,а саме пені.Крім того,вважає,що кредитний договір та договір застави майна повинен бути визнаний недійсними.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні основний позов не визнала,просила у позові відмовити,зустрічний просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився,про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд,заслухавши пояснення учасників процесу ,дослідивши письмові докази по справі,вважає основний позов таким,що підлягає до часткового задоволення,зустрічний позов таким,що не підлягає до задоволення.

У судовому засіданні встановлено,що 05.07.2006р між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 946/П/55/2006-840,відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит у суммі 11455 долларів США на придбання автотранспортного засобу під 10% річних за користування кредитом.Відповідачка взяла на себе зобов»язання погашати кредит відповідно до умов договору.05.07.2006р між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки,відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов»язання відповідати за належне виконання взятих на себе зобов»язань відповідачкою ОСОБА_1. Наведені обставини справи стверджуються у судовому засіданні копією кредитного договору (а.с.11-13 ),копією договору поруки (а.с.16-17).

Також,у судовому засіданні було встановлено,що відповідачкою ОСОБА_1 було порушено умови кредитного договору,з 2008р відповідачка перестала погашати кредит,що стверджується у судовому засіданні поясненнями відповідачки ОСОБА_1

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України «У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом,зокрема припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання,якщо це встановлено договором або законом. Або розірвання договору.

Відповідно до ст.. 1049 ЦК України "Боржник ,зобов"язаний повернути кредиторові грошові кошти у строк та в порядку,встановленому договором".

Згідно розрахунку суми боргу за кредитним договором № 946/П/55/2006-840 відповідачці ОСОБА_1 позивачем нараховано заборгованість у суммі 47 173,70 долларів США,із яких 7952,63 доллара США заборгованість за кредитом,3097,07 долларів США заборгованість по сплаті відсотків,1463,32 доллара заборгованість по сплаті комісії,33 515,19 долларів США пеня за прострочення сплати кредиту,1145,50 долларів США штраф за порушення умов кредитного договору,всього заборгованість 47 173,70 долларів США,що еквівалентно 377 059гр39 коп.Наведені обставини справи стверджуються у судовому засіданні розрахунком заборгованості (а.с.8-10).

Відповідно до ст.. 616 ЦК України «Якщо порушення зобов»язання сталося з вини кредитора,суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки,які стягуються із боржника.Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки,які стягуються із боржника,якщо кредитор умисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків,завданих порушенням зобов»язання,або не вжив заходів щодо їх зменшення.

При вирішенні спору по суті суд вважає за необхідне зменшити розмір пені нарахованої відповідачці ОСОБА_1 у зв»язку із порушенням умов кредитного договору,поскільки як було встановлено у судовому засіданні відповідачка порушила умови кредитного договору з кінця 2008р,а позов до суду був поданий 31.10.2012р і пеня була нарахована за 1 рік з 03.09.2011р по 02.09.2012р.Крім того,суд також враховує,що на утриманні у відповідачки перебуває двоє неповнолітніх дітей.Тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені ,який підлягає стягненню у зв»язку із порушенням умов кредитного договору до 60000гр.

Щодо вимог позивача в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № 946/П/55/2006-840 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2,то відповідно до ст..554 ЦК України «У разі порушення боржником зобов»язання,забезпеченого порукою,боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя».

У судовому засіданні було встановлено,що 05.07.2006р між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 946/П/55/2006-840.Відповідно до умов даного договору кінцевий термін повернення кредиту визначено 05.07.2011р (а.с.11).

Відповідно до ст.559 ЦК України «Порука припиняється після закінчення строку,встановленого у договорі поруки.У разі якщо такий строк не встановлено,порука припиняється,якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги,порука припиняється,якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки».

Відповідно до п 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 « Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.»

У судовому засіданні було встановлено,що термін повернення кредиту згідно умов кредитного договору визначено 05.07.2011р.Претензія відповідачу ОСОБА_2 позивачем булла направлена 03.09.2012р(а.с.19),тобто із пропуском шестимісячного строку,встановленого ст. 559 ЦК України.Позивачем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що відповідачу ОСОБА_2 претензія була направлена та отримана відповідачем у строки ,визначені ст.559 ЦК України.

Тому суд відмовляє позивачу у позовних вимогах в частині солідарного стягнення суми боргу за кредитним договором № 946/П/55/2006-840 від 05.07.2006р із відповідача ОСОБА_2

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 946/П/55/2006-840 від 05.07.2006р у суммі 169 172 гр 51 коп(сто шістдесят дев»ять тисяч сто сімдесят дві гр. 51 коп),із яких 63 565гр37 коп заборгованість за кредитом, 24 754гр88 коп заборгованість по сплаті відсотків,11 696гр28коп заборгованість по сплаті комісії,60 000гр пені за прострочення сплати кредиту та 9 155гр98 коп штрафу за порушення умов кредитного договору.Також,суд відповідно до ст.. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог стягує із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у суммі 1691 гр 73 коп.

В іншій частині позову суд позивачу відмовляє.

Що стосується зустрічної позовної заяви,то суд вважає дану заяву надуманою,безпідставною та такою що не підлягає до задоволення,поскільки відповідно до пп 10 ,11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись.

11. У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.»

З огляду на вищевикладене,суд відмовляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зустрічному позові.

На підставі ст.525,526,533,542,610,611,612,617,1050 ЦК України ,керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 946/П/55/2006-840 від 05.07.2006р в суммі 169 172 гр 51 коп(сто шістдесят дев»ять тисяч сто сімдесят дві гр. 51 коп),із яких 63 565гр37 коп заборгованість за кредитом, 24 754гр88 коп заборгованість по сплаті відсотків,11 696гр28коп заборгованість по сплаті комісії,60 000гр пені за прострочення сплати кредиту та 9 155гр98 коп штрафу за порушення умов кредитного договору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати 1691 гр 73 коп.

В іншій частині позову публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» -відмовити.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зустрічному позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 19.03.2013р.

Суддя: С. І. Оладько